Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основи економіки туризму

Основні туризмологічні концепції

Широкий діапазон досліджень туризму представлений в працях вітчизняних та зарубіжних вчених вимагає велику різноманітність підходів та поглядів на це явище. Туризм можна аналізувати з різних точок зору. Серед основних дослідницьких підходів можна назвати наступні:

  • - інституційний підхід, який акцентує на пізнанні мети і способів діяльності різних установ, присутніх на туристичному ринку, їх взаємовідносин, взаємозалежностей і позицій;
  • - підхід, який на основі пізнання пропонованих продуктів, має метою зрозуміти сутність і види продуктів, якими користуються туристи;
  • - історичний підхід, що полягає у розкриті ґенези розвитку туризму в різних місцях, регіонах і періодах;
  • - організаційний підхід, який концентрується на проблемах організації і менеджменту туризму та система функціонування туристичних підприємств;
  • - економічний підхід, в якому предметом досліджень є питання попиту, пропозицій, цін, працевлаштування, інвестицій, туристичних витрат, економічної активності регіонів;
  • - соціологічний підхід, який аналізує характер і наслідки впливу туризму на суспільство;
  • - географічний підхід, який дозволяє розкрити сутність, види та значення туристичних об'єктів, просторовий і часовий аспект туризму, а також пояснює зміни, що відбуваються у середовищі під впливом туризму;
  • - системний підхід, сутність якого полягає у поєднанні різних підходів в один комплексний метод оцінки всієї туристичної системи;
  • - міждисциплінарний підхід, який полягає у пошуку відповіді на схожі питання з точки зору різних наукових дисциплін:
  • - прогностичний підхід, значення якого витікає зі швидкого темпу змін туристичних явищ і необхідності аналізу їх впливу на становлення туристичного ринку в майбутньому.

Підручник містить системний виклад концепційних положень та прикладних аспектів економіки туризму у контексті сучасних вимог економічної освіти. Викладено засади економічної теорії туризму, сутність і специфіку основних механізмів ринкової економіки туризму, а також фактори, які впливають на мікро- і макроекономіку, методи та засоби економічного регулювання туристичного бізнесу.

Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, науковців, бізнесменів, всіх тих, хто цікавиться економікою туризму.

Через різноманітність напрямків і підходів в дослідженнях туризму виникає диференціювання теоретичних концепцій і моделей, які застосовуються в ході аналізу і опису явищ. У наукових дослідженнях туризму найчастіше застосовують:

  • - модель туриста і модель туризму (за Ж.Шафарі),
  • - концепцію туризму як зустрічі,
  • - теорію периферії В.Крісталлера,
  • - теорію дифузії інновацій,
  • - модель циклу еволюції туристичного простору Р.В.Бутлера,
  • - концепцію туристичного простору,
  • - концепцію туристичної функції,
  • - концепцію району (території) туристичної активності,
  • - концепцію територіальних рекреаційних систем,
  • - концепцію сприйняття простору (ландшафту),
  • - концепцію туристичної урбанізації,
  • - теорії конфлікту в туризмі,
  • - концепцію функції туризму.

Модель туриста за Жафаром Жафарі

З точки зору суспільного виміру туризму важливу концепцію, яка пояснює психологічні зміни, що відбуваються в особистості, яка бере участь в туристичному русі, становить модель туриста за Жафаром Жафарі. Ця модель описує зміни, що відбуваються у психіці туриста в процесі підготовки до виїзду, перебування туриста і повернення до свого середовища проживання. Згідно з автором цієї концепції розуміння мотивації та поведінки туриста можливе лише в результаті багатовимірного аналізу його психічних змін. Згідно з Ж. Жафарі, ця модель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість елементів і процесів, які характеризують особу туриста.

Елемент І визначають як становлення особистості туриста в щоденному житті. У цій фазі в особистості з'являється потреба у туристичному виїзді, мотивації, уявленнях про виїзд, рішенні про вибір місця відпочинку. В останній її частині особа розпочинає розумову та фізичну підготовку до подорожі. Фаза "ставання" туристом цікавить не тільки психолога чи соціолога з точки зору причин і наслідків, які є мотивацією для того, щоб тимчасово покинути власне середовище проживання, але також економістів і представників туристичної галузі з точки зору маркетингу туристичних продуктів і психологічно-культурних обумовленостей споживацької поведінки.

Елемент II носить назву емансипації, в рамках якої відбувається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В процесі переміщення і віддалення від буденності наступає ментальне переродження особи в туриста. Йому допомагають в цьому різноманітні реквізити у вигляді дорожньої сумки, фотоапарата та занурення в атмосферу готелю чи іншого місця проживання.

Елемент III - це етап піднесення, коли певна особа "перейшла" з повсякдення до нової відмінної і незвичайної реальності, яку Ж.Жафарі визначає як "неповсякдення". В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зустрічаєшся у повсякденному житті. Фаза оживлення має свій просторовий вимір, оскільки стосується нового місця перебування, та часовий - пов'язаний з перебуванням за межами місця проживання а також культурний, тому що особа стає частиною спільноти туристів, які створюють своєрідну туристичну культуру. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туристами та мешканцями відвідуваної спільноти.

Елемент IV є фазою репатріації, пов'язаною з поверненням до буденності. Ж.Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це - "поновлення", яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та "капітуляція", коли внутрішньо він знову "підпорядковується" цінностям культури власного середовища проживання і повсякдення.

Елемент V визначається як "втілення", коли турист фізично повернувся вже до повсякдення, до якого психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під час виїзду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності. В майбутньому вони стануть важливим чинником прийняття наступних рішень про виїзд, впливаючи на поведінку особи в черговій фазі ознайомлення.

Останнім, шостим елементом є час між виїздом і приїздом туриста, який триває в повсякденні, яке залишив турист. Згідно з автором цієї концепції, чим довший період перебування особи поза власним середовищем проживання, тим більш ймовірним є культурний шок, який наступить після її повернення.

 
<<   ЗМІСТ   >>