Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основні й оборотні фонди туристичного підприємства

Основний капітал (позаоборотні активи) - це майно туристичних організацій, яке залучене у виробничий процес і функціонує в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму протягом всього терміну використання, і переносить свою вартість на собівартість туристичних продуктів і послуг по частинах, у міру зносу.

Поліпшення використання основного капіталу можна досягти за допомогою:

  • o звільнення туристичного підприємства від зайвого устаткування, переобладнання допоміжних приміщень під виробничі, здачі в оренду невикористовуваних приміщень;
  • o своєчасного та якісного проведення планово-запобіжних і капітальних ремонтів, скорочення термінів ремонтних робіт;
  • o придбання високоякісного основного капіталу і підвищення кваліфікації персоналу;
  • o своєчасного оновлення основного капіталу з метою запобігання надмірного морального і фізичного зносу;
  • o технічного вдосконалення основного капіталу, впровадження інновацій з метою підвищення механізації та автоматизації виробництва;
  • o диверсифікації бізнесу, розширення асортименту туристичних продуктів і послуг;
  • o удосконалення організації виробництва і праці з метою скорочення витрат робочого часу і підвищення продуктивності праці.

Технічний стан основного капіталу туристичного підприємства характеризується ступенем його зношеності, придатності, оновленням і вибуттям.

Показником зношеності основного капіталу туристичного підприємства є коефіцієнт зносу (Кз, %), який розраховується за формулою

де Сз - сума зносу основного капіталу туристичного підприємства, грн;

Сп - первинна вартість основного капіталу туристичного підприємства, грн.

Ступінь оновлення основного капіталу туристичного підприємства характеризується коефіцієнтом оновлення (Ко, %), який розраховується за формулою

де Скр - вартість основного капіталу туристичного підприємства на кінець року, грн (Скр = Снд + Свв - Свиб);

Снд - вартість основного капіталу туристичного підприємства на початок року, грн;

Свв - вартість введеного основного капіталу туристичного підприємства, грн;

Свиб - вартість вибулого основного капіталу туристичної організації, грн.

Якщо збільшуються Ко і фондовіддача, то вводити основний капітал доцільно. Показником ступеня придатності основного капіталу туристичного підприємства є коефіцієнт придатності (Кп %), який розраховується за формулою

Величина Кп залежить від співвідношення Ко і Кз. Чим вищий Кп, то кращий стан основного капіталу туристичної організації.

Коефіцієнт вибуття (Кв, %) характеризує частку основного капіталу, який щорічно вибуває з експлуатації. Його зростання означає оновлення матеріальної бази туристичного підприємства. Коефіцієнт вибуття розраховується за формулою

Основний капітал туристичної сфери є матеріально-технічною базою (МТБ) галузі. Це, передусім, готельно-ресторанне господарство, бази туризму і відпочинку, пансіонати, санаторії і ін.

У деяких випадках МТБ розглядають в ширшому значенні - на рівні туристичного комплексу і відносять до неї транспорт, заклади харчування, культурно-історичні об'єкти, інші підрозділи туристичного комплексу.

Особливу групу становить МТБ туристичних фірм і регіональних базових підприємств (будинків відпочинку, турбаз тощо), оскільки іноді важко визначити, куди віднести окремі предмети офісного вжитку: до основних чи оборотних фондів, активної чи пасивної частини основних фондів. Звернімося до теорії питання.

Основними фондами є засоби праці, які використовуються в виробничому процесі багато разів, не змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. До основних фондів належать засоби праці, вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат і термін експлуатації яких перевищує один рік. Не належать до основних фондів спец оснащення, спецодяг і взуття, незалежно від їх вартості і термінів використання.

Активні основні фонди безпосередньо впливають на продукт, визначають масштаби виробництва і продуктивність праці працівників. До них належать машини, устаткування, інструмент.

Пасивні основні фонди створюють умови для процесу праці. До них належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, засоби комунікації.

Співвідношення між активними і пасивними основними фондами залежить від особливостей технології конкретного виду виробничої діяльності і називається технологічною структурою основних виробничих фондів (капіталу). Особливістю основних фондів є те, що їх вартість поступово, частинами, переноситься на вартість вироблюваних з їх використанням продуктів (послуг) і відшкодовується в процесі їх реалізації у формі амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування накопичуються в спеціальних амортизаційних фондах протягом тривалого часу, що створює умови для маневрування ними. Розрізняють рівномірну, прискорену і сповільнену амортизацію зносу основних фондів.

Основні фонди схильні до фізичного і морального зносу.

Фізичний знос основних фондів - це втрата їх споживної вартості унаслідок функціонування або бездіяльності (втрата техніко-експлуатаційних властивостей основного капіталу і зниження його вартості).

Моральний знос основних фондів - втрата їх споживної вартості внаслідок появи більш досконалих їх видів (як за технічними, так і за економічними параметрами), що робить подальшу експлуатацію застарілих фондів недоцільною задовго до їх фізичного зносу, а також унаслідок здешевлення з часом відтворення вже експлуатованих фондів, через що може знецінюватися основний капітал підприємства, що негативно позначається на його конкурентоспроможності.

Функціонування основних фондів обмежене терміном їх експлуатації, який зумовлює терміни вибуття і відтворення кожного виду засобів виробництва. Відтворення основного капіталу здійснюється у формі капітальних вкладень і оцінюється за такими показниками: приріст основного капіталу за певний період, коефіцієнт приросту, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення. В середньому введення в дію основних фондів становить 6-7% їх загальної вартості, а вибуття - 3-4%. В різних галузях ці показники можуть істотно різнитися.

Перевищення введення над вибуттям становить приріст основних фондів (капіталу). Цей показник визначає темпи розвитку підприємства. Основні причини вибуття основних фондів:

  • o повний фізичний знос (неможливість подальшої експлуатації);
  • o продаж;
  • o здача в оренду;
  • o передання як засновницького внеску в статутний капітал комерційної організації;
  • o безвідплатне передання;
  • o недоцільність подальшої експлуатації внаслідок морального зносу або перепрофілювання підприємства.

Вартісна оцінка основних фондів передбачає розрахунок їх повної первинної вартості, відновній вартості і балансовій вартості. Особливо важливі показники середньорічної вартості основних фондів. На її основі розраховуються такі аналітичні показники, як фондовіддача, фондомісткість продукції (послуг), рентабельність основних фондів і фондоозброєність.

Фондовіддача є узагальненим показником використання основного капіталу. Фондовіддача - це відношення обсягів реалізованих туристичною організацією продуктів або послуг у грошовому або натуральному вираженні до середньорічної вартості основного капіталу.

У натуральному виразі фондовіддача розраховується за формулою

де У - об'єм реалізованих туристичних продуктів або послуг у натуральному вираженні (для турфірм - кількість тур продуктів; для готелів - кількість номерів/місць в добу).

У грошовому вираженні фондовіддача (Фо, грн) розраховується за формулою

де В - виручка від реалізації туристичних продуктів або послуг за рік, грн.

Показник фондовіддачі показує, скільки туристичних продуктів або послуг отримано з кожної гривні капіталу організації, що діє. Підвищення фондовіддачі свідчить про те, що ефективніше використовується основний капітал.

Фондомісткість продукції (послуг) розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до обсягів проданої продукції (продажу). Він характеризує вартість основного капіталу, яка припадає на одиницю реалізованого туристичного продукту або послуги (або на одну гривню вартості продукту або послуг), і розраховується за такими формулами

Фондомісткість відображає вартість основного капіталу, необхідну для отримання заявленого обсягу туристичних продуктів або послуг. Зниження фондомісткості засвідчує зростання ефективності використання основного капіталу.

Фондоозброєність (Ф^, грн/ос.) - це частка основного капіталу.

яка припадає на одного працівника (ступінь забезпеченості працівників туристичних організацій капіталом). Від цього показника безпосередньо залежить продуктивність праці на підприємстві. Фондоозброєність виражається відношенням середньорічної вартості основного капіталу до середньорічної чисельності персоналу туристичної організації і розраховується за формулою

де Ч - чисельність працівників туристичної організації, осіб.

Рентабельність основних фондів розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (послуг) до середньорічної вартості основних фондів.

Рентабельність основного капіталу (Рк , %) розраховується за формулою

де П - прибуток туристичної організації, грн;

Сок - середньорічна вартість основного капіталу туристичної організації, грн.

Розрахунок Сок, грн. проводиться за формулою

де М - кількість місяців функціонування основного капіталу організації у розрахунковому періоді.

Зростання фондомісткості і фондоозброєння не завжди відображає позитивні зрушення у використанні основного капіталу, оскільки вони можуть бути наслідком накопичення невстановленого устаткування, розширення пасивної частини основних фондів, простоїв і зниження продуктивності праці. Тому фінансовий менеджер повинен аналізувати весь комплекс показників, що характеризують основні фонди підприємства: їх склад, структуру (активні і пасивні фонди), введення, вибуття, приріст, фондовіддачу, рентабельність, фондоозброєність, середній знос тощо.

Незалежно від частки всі елементи основного капіталу туристичних організацій мають вартісну оцінку. Існує три види вартісної оцінки елементів основного капіталу суб'єктів у сфері туристичного бізнесу: за первинною, відновною і залишковою вартості.

Первинна вартість (С" , грн) - вартість основного капіталу туристичної організації на дату оприбутковування, розраховується за формулою

де Спр - вартість придбаного майна, грн; Втр - витрати на транспортування, грн; ПДВ - податок на додану вартість, грн.

Первинна вартість основного капіталу туристичної організації не зазнає змін, окрім випадків, передбачених законодавством України: добудови, дообладнання, реконструкції і часткової ліквідації капіталу. Такий метод оцінки ускладнює визначення обсягу капіталу і його динаміки, розміру амортизаційних відрахувань і собівартості туристичних продуктів і послуг, оскільки однорідний за складом капітал, придбаний в різний час, значиться на балансі туристичної організації в різних цінах. Отже, основний капітал необхідно оцінювати за відновною вартістю.

Відновна вартість (Се, грн) - вартість основного капіталу туристичної організації в цінах, приведених до цін року переоцінки. Розраховується за формулою

де Кпер - коефіцієнт перерахунку.

Переоцінка дає змогу уподібнити створені в різні роки однорідні елементи основного капіталу і завдяки цьому отримати зіставні відомості про обсяг і структуру капіталу туристичної організації, точно обчислити розмір амортизаційних відрахувань.

Оцінка за первинною, або відновною, вартістю не дає уявлення про ступінь зносу основного капіталу туристичної організації в процесі експлуатації. Для встановлення ступеня зносу і визначення вартості капіталу, не перенесеної на туристичні послуги, застосовують метод оцінки за залишковою вартістю.

Залишкова вартість основного капіталу туристичної організації (Сзал, грн) - вартість з урахуванням амортизації, первинна (або відновна) вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу, розраховується за формулою

де n3 - річна норма амортизації основного капіталу, %;

Тф - фактичний термін експлуатації основного капіталу, років.

Залишкова вартість основного капіталу туристичної організації може бути визначена і через декілька місяців після початку експлуатації, і через рік, і через декілька років, тобто неправильно ототожнювати залишкову вартість з реальною вартістю капіталу в кінці терміну експлуатації.

Оборотні фонди

Щоб забезпечити безперервність виробничого процесу (кругообігу фондів), підприємство постійно повинно мати запаси сировини, палива, заготовок і напівфабрикатів, які разом становлять оборотні фонди (капітал) підприємства.

Оборотні фонди (капітал) - це майно туристичних організацій, яке залучене у виробничий процес, функціонує тільки в одному виробничому циклі і, незалежно від способу виробничого споживання, повністю і відразу переносить свою вартість на собівартість туристичних продуктів і послуг. Окремі елементи оборотного капіталу мають різне призначення і по-різному використовуються в туристичній діяльності. Оборотний капітал туристичних організацій включає виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, грошові кошти і дебіторську заборгованість.

Предмети праці, що входять до складу оборотних фондів, складаються з двох частин:

  • o предмети праці, виробництва, які ще не залучені в процес, але вже є на підприємстві;
  • o предмети праці, що залучені у виробничий процес і перетворюються по мірі обробки в готову продукцію.

Оборотні фонди (капітал) мають особливості, які відрізняють їх від основних фондів: по-перше, участь у виробничому процесі вони беруть лише одноразово, змінюючи при цьому свою форму; по-друге, вони повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції (послуг), при цьому одні види оборотних фондів (паливо, енергія) повністю втрачають свою споживчу вартість і не входять до складу готової продукції, а інші (сировина, заготовки) - входять у готову продукцію і збільшують свою споживчу вартість.

До складу оборотних фондів (капіталу) входять також малоцінні і швидкозношувані предмети, тобто засоби праці, вартістю менше 100 мінімальних заробітних плат або з терміном експлуатації менше одного року. Вартість цих предметів може включатися у вартість готової продукції (послуг) або відразу, або в два прийоми: 50% при переданні їх з складу на виробництво і 50% - при їх ліквідації (утилізації) з урахуванням поворотної вартості від утилізації.

Головним показником використання оборотних коштів є коефіцієнт (кратність) їх оборотності (К-^ ). Він розраховується за формулою

де Увир - обсяг виробництва в грошових одиницях за період (сезон);

Уос - величина оборотних коштів, що беруть участь в одному обороті.

Норма обороту оборотних фондів для торгівлі - 52 рази на рік (один оборот в тиждень), для туризму - один оборот у два тижні або 13 оборотів за сезон.

Інший показник використання оборотних фондів - період їх оборотності (і0б):

де Тсез - тривалість сезону.

Збільшення періоду оборотності оборотних коштів щодо середнього значення призводить до незначного зменшення кратності (коефіцієнта) оборотності оборотних коштів, а зменшення - до різкого збільшення коефіцієнта оборотності (рис. 2.16).

Залежність коефіцієнта оборотності оборотних коштів від періоду їх оборотності

Рис. 2.16. Залежність коефіцієнта оборотності оборотних коштів від періоду їх оборотності

Кратність обороту визначає розмір капіталу, авансованого на закупівлю оборотних коштів і суттєво впливає на всі економічні показники роботи підприємства.

 
<<   ЗМІСТ   >>