Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатський іспит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Цивільно-процесуальне право

Дія цивільного процесуального закону у часі, просторі та за колом осіб та по колу осіб. Межі судового розгляду.

Цивільний процесуальний закон має межі своєї дії у трьох вимірах: 1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон має юридичну силу; 2) у просторі, на який поширюється дія закону; 3) за колом осіб, які підпадають під дію закону (тобто у них виникають процесуальні права і обов'язки).

За ст. 2 ЦПК, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, не має зворотної дії в часі.

Питання про межі судового розгляду слід розглядати залежно від того, судовий орган якого рівня розглядає справу.

  • 1. Межі розгляду справи місцевим судом (судам першої інстанції). Сул розглядає цивільні справи за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, у межах заявлених ними вимог і на підставі доводів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК).
  • 2. Межі розгляду справи апеляційним судом (ст. 303 ЦПК). Апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Він не обмежений доказами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
  • 3. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК). Касаційний суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги та законність судових рішень в межах позовних вимог, він не обмежений доказами касаційної скарги.

Принципи цивільного процесуального права

Принципи цивільного процесуального права - фундаментальні положення, основні правові ідеї щодо завдань і мети здійснення правосуддя в цивільних справах, які чітко визначають характер і зміст діяльності суб'єктів цивільних процесуальних відносин. Класифікація принципів цивільного процесуального права може здійснюватися за різними критеріями, однак найбільш прийнятною є класифікація принципів за формою нормативного закріплення. Виокремлюють такі принципи процесуального права:

Здійснення правосуддя виключно судами. Цей принцип регламентовано частиною І ст. 124, ст. 126 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Колегіальність та одноособовість розгляду цивільних справ визначено Конституцією України (ч. 2 ст. 129, ч. 4 ст. 124), ЦПК (ст. 18, ст. 234), ст. 15 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Незалежність суддів при здійсненні правосуддя передбачено Конституцією України (ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 126), ст. 6 Закону України "Про судоустрій та статус судців": Законодавством встановлена відповідальність за недотримання положень цього принципу (ст. 185-3 КпАП, ст. 376, 377, 378, 379 КК).

Законність передбачено Конституцією України (п. 1 ч. 3 ст. 129) і ЦПК (ст. 8). Сутність цього принципу полягає у тому, що судді розглядають і вирішують справи на підставі точного виконання ними матеріального і процесуального законодавства.

Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом визначено Конституцією України (п. 2 ч. 3 ст. 129) та ЦПК (ст. 5, ст. 27, ст. 31), ст. 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Гласність та відкритість судового розгляду регламентовано Конституцією України (п. 7 ч. 3 ст. 129), ЦПК (ч. 8 ст. 6), ст. 9 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Мова, якою здійснюється цивільне судочинство, - державна тобто українська (ст. 1, ч. 3 ст. 127 Конституції України, ст. 7 ЦПК, ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Змагальність сторін визначено ст. 10 ЦПК. Суть цього принципу полягає у тому, що судовий розгляд відбувається у формі змагання між сторонами, в основу якого покладено протилежність матеріально-правових інтересів.

Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень передбачено Конституцією України (п. 8 ч. 3 ст. 129, ч. 5 ст. 124), ЦПК (ст. 13, ст. 14, п. 5 ч. 2 ст. 295). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності (ч. 1 ст. 185-6 КпАП України, ст. 382 КК).

Диспозитивність цивільного судочинства - сторони можуть вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, не порушуючи тим самим чинного законодавства, прав та свобод інших осіб(ст. 174, 175 ЦПК).

Безпосередність судового розгляду визначено ст. 159 ЦПК, ст. 132 ЦПК.

Також у судах діє автоматизована система документообігу суду, яка забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями; надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, в яких вони є учасниками процесу; централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів; підготовку статистичних даних тощо. Справи у такому документообігу розподіляються за принципом черговості

 
<<   ЗМІСТ   >>