Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Внутрішньогосподарський контроль

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Висновки та пропозиції ревізорів

Закінчивши оформлення акта ревізії, ревізор складає висновки по зібраним ним матеріалам. В них він коротко викладає виявлені факти, при чому лише ті з них, які мають пряме відношення до ревізії.

Висновки представляють собою узагальнення результатів документального вивчення питань, поставлених програмою ревізії. В них викладаються обставини порушення правил, інструкцій чи законів з зазначенням: який нормативний акт порушено; за який період; хто відповідальний за це з позиції ревізії; сума матеріального збитку; причини і умови, які сприяли порушенню.

У висновках ревізор дає своє заключення по кожному установленому факту, виділяє кожного конкретного винуватця порушень. Не можна описувати декілька різних епізодів одночасно, вказувати десятки осіб, винних в допущених порушеннях. По таким висновкам важко прийняти правильне рішення.

Висновки по кожному встановленому факту (епізоду) рекомендується викладати в такій послідовності:

  • - значення виявлених фактів;
  • - відображення їх в документах;
  • - короткі посилання на інші, крім облікових даних, матеріалів (пояснення заінтересованих та інших осіб, заключення спеціалістів та інші матеріали);
  • - опис порушення, допущених посадовими особами у зв'язку з вивченими фактами;
  • - період, протягом якого відбулись порушення;
  • - розміри і характер причиненого матеріального збитку;
  • - обставини, які сприяли здійсненню чи приховуванню порушенню;
  • - особи, які відповідальні за матеріальний збиток чи порушення.

Обґрунтовані у висновках суми матеріального збитку, ревізор на основі вивчених ним даних бухгалтерського обліку та інших матеріалів встановлює суму втрат, які пов'язані з зменшенням цінностей, незалежно від того, по яким причинам воно виникло, встановлює точний розмір втрат та приймає заходи щодо його відшкодуванню. Слід пам'ятати, що питання про розміри втрат відноситься до компетенції ревізора, якому для обчислення необхідні бухгалтерські знання.

Ревізор не може робити висновки по питанню, хто саме здійснив крадіжку. Ревізія може виявити лише осіб, які несуть матеріальну відповідальність за недостачу, за неправильне ведення облікових записів, об'єктивно сприяють невиявленню недостач, лишків та інше.

Складаючи висновки, ревізор зобов'язаний вказувати документальні докази та посилатися на документи, які підтверджують ці порушення. У випадку, коли на деякі питання програми не виявляється можливості відповісти, ревізор повинен вказати причини цього.

Висновки ревізора представляють собою самостійне джерело доказів. В них ревізор висловлює своє судження про факти, які містять значення для прийняття рішення. Кінцеву оцінку їм дає керівник, назначивши ревізію.

Прийняття рішень за результатами ревізій і перевірок

Реалізація матеріалів ревізій і перевірок на підприємствах починається з підготовки висновків і пропозицій ревізійної комісії (групи). їх піддають обговоренню на засіданні та стисло викладають у вигляді пропозицій висновку ревізійної комісії.

Підготовка проекту рішення за висновком ревізійної комісії може бути доручена голові комісії, а у випадку відсутності Ревізійної комісії на підприємстві - його головному бухгалтеру.

Матеріали ревізій та перевірок, висновки та пропозиції перевіряючих мають бути винесені на розгляд загальних зборів учасників товариства (кооперативу), Спостережної Ради, власників, керівництва підприємств.

Після комплексного обговорення вище зазначені керівні органи підприємства приймають рішення щодо притягнення винних до матеріальної, дисциплінарної відповідальності та пред'явлення претензійних справ. За необхідності може бути призначено додаткове службове розслідування.

Притягнення посадових осіб до майнової та дисциплінарної відповідальності проводиться у відповідності з чинним законодавством, Статутом та внутрішніми нормативними актами підприємства, а також договорами, укладеними з посадовими особами підприємства.

У разі відмови працівника добровільно відшкодувати заподіяну шкоду підприємству, до нього застосовують примусовий порядок покриття збитків. Тобто відшкодування може здійснюватися й без згоди винного працівника. Покриття шкоди здійснюється за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій і їх заступників - за розпорядженням вищого в порядку підпорядкованості органу шляхом відрахування із заробітної плати.

При цьому слід пам'ятати, що розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди й звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника.

Якщо працівник не згоден з відрахуванням із заробітної плати або його розміром, він може подати відповідну заяву до комісії з трудових спорів на підприємстві, або звернутись з позовною заявою до суду.

У випадках, коли винними особами допущені порушення та зловживання, що передбачають адміністративну та (або) кримінальну відповідальність, матеріали ревізій та перевірок повинні бути передані правоохоронним органам. Копії документів переданих правоохоронним органам повинні залишатись на підприємстві.

Організація перевірки виконання прийнятих рішень за результатами контролю

Завдання з контролю виконання рішень за матеріалами ревізій і перевірок покладається, в першу чергу, на керівництво та Ревізійну комісію підприємства. Рішення повинно доводитись до відома причетних спеціалістів, керівників виробничими підрозділами та матеріально-відповідальних осіб.

В обов'язковому порядку перевіряють ужиття заходів щодо усунення причин незадовільного зберігання та експлуатації активів підприємства, звертають увагу на відшкодування заборгованості за завданими підприємству збитками, задоволення пред'явлених претензій.

У випадках відмови матеріально-відповідальних, посадових осіб підприємства чи підприємств-боржників від добровільного відшкодування завданих збитків пред'являють цивільні позови про відшкодування збитків відповідно правоохоронним органам та органам судового арбітражу.

Зокрема, якщо не отримано відповіді на претензію у передбачений законом строк, або отримано відповідь про її визнання, але не отримано оплати (інших видів компенсації в рахунок погашення заборгованості) у визначений у претензії строк, слід впродовж наступних 90 днів звернутись до суду із заявою про стягнення заборгованості або порушення справи про банкрутство боржника.

Позовна заява складається на підставі первинних документів, що підтверджують матеріальну відповідальність конкретних осіб чи підприємств та розмір спричиненого збитку. Підприємство повинно вжити необхідних заходів для задоволення позовних вимог в судових та арбітражних органах.

 
<<   ЗМІСТ   >>