Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Філософія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу

Наукова революція визначила два напрямки, два полюси філософії Нового часу. Розвиток дослідно-експериментального природознавства викликав до життя методологію емпіризму, а математизація наукового знання - раціоналізм.

ЗЗЗЗЕмпіризм (від грец. εμπερα - досвід) - напрямок у теорії пізнання, який визнає почуттєвий досвід єдиним джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений або як опис цього досвіду, або зведено до нього. Бекон, Гоббс, Локк, Конділ'як виступали з позицій матеріалістичного емпіризму, стверджуючи, що почуття відбивають у пізнанні об'єктивно існуючі речі. На противагу цієї позиції суб'єктивно-ідеалістичний емпіризм (Беріслі, Юм) визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід.

Близький до емпіризму сенсуалізм (від лат. sensus - почуття, відчуття) - напрямок у теорії пізнання, відповідно до якого чуттєві враження є достовірним джерелом пізнання (знання).

Емпіризм Нового часу виник із критики середньовічної схоластики, безплідності її методу, заснованому на некритичному звертанні до авторитету, догматизмі, умоглядності, відсутності систематичного спостереження і експерименту. Кредо матеріалістів-філософів і натуралістів Нового часу - не "наука для науки", а збільшення влади людини над природою, удосконалювання, зростання сили, здоров'я, краси людини. Відомий девіз Френсіса Бекона: "scientia est potentia" - Знання сила! Бекон стверджував, що лише та наука здатна перемагати природу і панувати над нею, яка сама "кориться" природі, тобто керується пізнанням її законів. Догматика він порівнює з павуком, який плете павутину із себе, а емпірика з мурахою або бджолою, яка збирає із квіток солодкі соки, але не залишає їх так, а переробляє у мед власною діяльністю. Знання людини розширює не пасивне споглядання, а експеримент, тобто навмисне, активне випробування природи. Бекон всі знання ділить на:

1) плодоносні досвіди, що приносять безпосередню користь людині і 2) світлоносні досвіди, ціль яких небезпосередня користь, а пізнання законів природи.

Умовою реформи науки Бекон вважає очищення розуму від оман і приводить надзвичайно цікаву їх класифікацію. Називаючи омани ідолами, які "осаджують" розум людей, філософ виділяє чотири види ідолів: ідоли роду, печери, площі і театру.

"Ідоли роду" знаходять підставу в самій природі людини, у племені або в самому роді людей, тому що не можна стверджувати, що почуття людини є міра речей. Навпаки, всі сприйняття як почуття, так і розуму спочивають на аналогії людини, а не на аналогії світу. Розум людини вподібнюється нервовому дзеркалу, який, домішуючи до природи речей свою природу, відбиває речі у скривленому і спотвореному виді.

''Ідоли печери " - суть омани окремої людини. Адже в кожного крім помилок, властивих роду людському, є своя особлива печера, яка послабляє і спотворює світло природи. Відбувається це або від особливих - природжених властивостей кожного, або від виховання і бесід з іншими, або від читання книг і від їх авторитетів. Так що дух людини, дивлячись по тому, як він розташований у окремих людей, є річ мінлива, нестійка і як би випадкова. От чому Геракліт правильно сказав, що люди шукають знань у малих світах, а не у великому, або загальному світі.

Існують ще ідоли, які виникають як би в силу взаємної зв'язаності і спільності людей. Ці ідоли ми називаємо, маючи на увазі спілкування і товариства людей, яке породжує їх, "ідолами площі". Люди об'єднуються мовою. Слова ж установлюються згідно розумінню юрби. Тому погане і безглузде встановлення слів дивним чином впливає на розум... Слова прямо насилують розум, змішують все і ведуть людей до порожніх і незліченних суперечок і тлумачень.

Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей із різних догматів філософії, а також із помилкових доказів. їх ми називаємо "ідолами театру", бо вважаємо, що, скільки є прийнятих або винайдених філософських систем, стільки поставлено і зігране комедій, які представляють вигадані і штучні світи. ...При цьому ми маємо на увазі тут не тільки загальні філософські вчення, а й численні начала і аксіоми наук, які одержали силу внаслідок переводу, переказу і безтурботності'.

Проаналізуйте з цих позицій свій досвід пізнання буття. Які з ідолів властиві Вам? Як від них позбутися?

У рамках емпіризму розроблялися індуктивний і експериментальний методи пізнання. Індукція - це рух думки від окремих фактів до загальних принципів, від конкретного до абстрактного. Виділяють повну і неповну індукцію. Повна (або доконана) індукція заснована на перерахуванні всіх елементів розглянутої безлічі. Частіше в науці користуються неповною індукцією, коли на основі спостереження кінцевого числа фактів робиться загальний висновок щодо всього класу даних явищ. У застосуванні цього методу виникає необхідність в обґрунтуванні правильності вибору досліджуваних об'єктів, доказу невипадковості спостережуваної регуляції. Намагаючись зробити метод неповної індукції по можливості більш строгим, Бекон вважає за необхідне шукати не тільки факти, які підтверджують певний висновок, але і факти, які спростовують його - "негативні інстанції". Наприклад, індуктивний висновок: "всі лебеді білі" - здається нам істинним, поки ми не знайшли хоч одного чорного лебедя.

Філософи-емпірики поставили також цікаву гносеологічну проблему співвідношення "первинних" і "вторинних" якостей речей. Локк, слідом за Галілеєм і Гоббсом, первинними якостями називає механіко-геометричні властивості тіл: довжина, фігура, щільність, рух. Ідеї первинних якостей "реально існують у самих тілах", вони властиві їм всім і завжди, як би тіла не змінювалися, ці якості неможливо відокремити від них ніякими фізичними зусиллями. Ідеї вторинних якостей - колір, смак, запах, тепло, холод, біль і т.п. - виникають у свідомості суб'єкта тільки при відповідних умовах сприйняття. У проблемі співвідношення первинних і вторинних якостей було підмічено основне протиріччя процесу пізнання - протиріччя суб'єктивного і об'єктивного. Надалі (у німецькій класичній філософи, зокрема) аналіз цього протиріччя привів до важливих відкриттів у теорії пізнання.

Ваша думка про проблему первинних і вторинних якостей речей?

Як Ви думаєте, чи володіють речі кольором, запахом, смаком, якщо з ними не взаємодіє суб'єкт, який їх пізнає?

Раціоналізм (від лат. ratio - розум) - філософський напрямок, який визнає розум основою пізнання і поводження людей.

На противагу релігійному догматизму раціоналісти Нового часу (Декарт, Спіноза, Мальбранш, Лейбніц) виходили з ідеї природного порядку - нескінченної причинної мети, що пронизує увесь світ. В XVII-XVIII століттях культ розуму став одним з філософських джерел ідеології Просвітництва.

У раціоналізмі розум є одночасно джерелом і критерієм істинності знання. Наприклад, до основної тези сенсуалізму: "Немає нічого в розумі, чого колись не було б у почуттях" раціоналіст Лейбніц зробив додавання: "Крім самого розуму". Розум долає обмеженість почуттів, здатних осягнути лише часткове, випадкове, очевидне, і пізнає загальне і необхідне. Обґрунтовуючи безумовну вірогідність наукових принципів і положень математики і природознавства, раціоналісти намагалися вирішити питання: як знання набувають об'єктивний, загальний і необхідний характер. Вирішуючи цю проблему, Декарт зробив висновок про існування вроджених ідей, до яких відносив ідеї бога як істоти найдосконалішої, ідеї чисел і фігур, а також деякі загальні поняття і аксіоми.

Раціоналізм опирається на дедуктивний і аксіоматичний методи пізнання світу, об'являючи математику взірцем строгого і точного знання, якому повинна наслідувати і філософія. Декарт, наприклад, висунув грандіозний проект перебудови "універсальної математики". Сучасну йому науку Декарт порівнював із древнім містом, для якого характерна хаотичність, різноплановість забудови. Науку майбутнього філософ бачить як велике гарне місто, забудоване за єдиним планом. Центральною організуючою ланкою в цьому плані є метод. Раціональний метод здатний звільнити пізнання від випадків, суб'єктивних помилок, перетворити наукове знання з кустарного промислу в промисловість, з випадкового виявлення істин - у систематичне і планомірне їх виробництво.

Основні принципи раціоналістичного методу Декарт формулює наступним чином:

замість більшого числа правил, складових логіки, я уклав, що було б досить чотирьох наступних...

Перше: не приймати за істинне, що б то не було, перш ніж не визнав це, безсумнівно істинним, тобто старанно уникати погрішності і упередження, і включати у свої судження тільки те, що представляється моєму розуму так ясно і чітко, що ніяким чином не може дати привід до сумніву.

Друге: ділити кожну із розглянутих труднощів на стільки частин, на скільки буде потрібно, щоб краще їх вирішити.

Третє: керувати ходом своїх думок, починаючи із предметів найпростіших і легко пізнаваних, і підніматись помалу, як по щаблях, до пізнання найбільш складних, допускаючи існування порядку навіть серед тих, які в природному порядку речей не передують один одному.

І останнє: робити всюди настільки повні переліки і такі широкі огляди, щоб бути впевненим, що нічого не пропущене1.

Спіноза також вважав, що увесь світ являє собою математичну систему і може бути до кінця пізнаний геометричним способом. Його "геометричний метод" полягає: по-перше, у формулюванні аксіом - очевидних положень, істинність яких вбачається інтуїтивно і, по-друге, у доказі теорем, виведених шляхом строгого дедуктивного висновку з аксіом (аксіоматичний метод).

І раціоналісти, і емпірики, розробляючи проблеми наукового методу, вплинули на розвиток науки і просвітництва.

Ознайомившись із фрагментами філософських текстів, визначте, яку методологічну позицію відстоює автор емпіризм або раціоналізм. Аргументуйте свою відповідь. У чому Ви згодні з автором, а в чому - ні.

Варіант 1.

"Людський розум у силу своєї схильності легко припускає в речах більше порядку і однаковості, чим їх знаходить. І в той час коли багато чого в природі одиничне і зовсім не має собі подоби, він придумує паралелі, відповідності і відносини, яких немає. Звідси толки про те, що в небесах все рухається по доконаних колах. Спіралі ж і дракони зовсім відкинуті, якщо не вважати назв. Звідси вводиться елемент вогню зі своїм колом для того, щоб скласти чотирикутник разом з іншими трьома елементами, які доступні почуттю. Довільно вкладається в те, що зветься елементами, міра пропорції один до десяти для визначення ступеня розрідженості і тому подібні бредні. Ці марні твердження мають місце не тільки у філософських навчаннях, але і у простих поняттях".

Бекон Ф. Новий Органон

Варіант 2.

"Два шляхи існують і можуть існувати для знайдення і відкриття істини. Один відразу запалюватися від відчуттів і випадковостей до найзагальніших аксіом та, йдучи від ...непохитної їх істинності, обговорює і відкриває середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але не випробуваний.

Обидва ці шляхи виходять із відчуттів і випадковостей і завершуються у вищих спільностях. Але розходження їх незмірне. Тому що один лише швидше стосується досвіду і випадковостей, інший належним чином затримується на них. Один відразу ж установлює деякі спільності, абстрактні і марні, інший поступово піднімається до того, що дійсно більш притаманне природі".

Бекон Ф. Новий Органон

Варіант 3.

"Причина, в чому багато хто переконані, що важко пізнати бога і урозуміти, що таке душа, полягає в тім, що вони ніколи не піднімаються вище того, що може бути пізнане почуттями, і так звикли розглядати все за допомогою уяви, що являє собою лише певний рід мислення про матеріальні речі, що все, чого не можна уявити, здається їм незрозумілим. Це виявляється також з того, що філософи тримаються у своїх вченнях правила, що нічого не може бути у свідомості, чого не було колись у почуттях, а ідей бога і душі ніколи не було. Мені здається, що ті, хто хочуть користуватися уявою, щоб зрозуміти ці ідеї, діють так, якби хотіли користуватися зором, щоб почути звук або запах, але з тією, втім, різницею, що почуття зору переконує нас у вірогідності предмета не менш, ніж почуття слуху і нюху, тоді як ні наша уява, ні почуття ніколи не можуть переконати нас у чому-небудь, якщо не втрутиться наш розум".

Декарт P. Міркування про метод

Варіант 4

"З того, що ми порівнюємо речі між собою, виникають деякі поняття, які, однак, поза речей не представляють нічого, крім модусів мислення. Це очевидно з того, що якщо ми захотіли їх розглядати як речі, що перебувають поза мисленням, то ясне поняття, що ми про них маємо, негайно перетворилося б у неясне.

Такі поняття суть: протилежність, порядок, згода, розходження, суб'єкт, предикат і ще деякі інші. Ці поняття ясно освідчуються нами, поки ми їх не приймаємо як щось, відмінне від сутності речей, протилежних або розташованих у порядку, але вважаємо їх лише модусами мислення, за допомогою яких ми їх легше втримуємо або представляємо".

Спіноза Б. Додаток, що містить метафізичні думки

Варіант 5.

"Властивості істини або щирої ідеї суть:

1) що вона ясна і виразна, 2) що вона усуває всякий сумнів або, одним словом, достовірна. Хто шукає вірогідності в самих загальних речах, помиляється, так само, як якби шукав у них істину. І коли ми говоримо, що річ недостовірна, ми риторично приймаємо об'єкт за ідею, так само як називаємо річ сумнівної; втім, якщо під неточністю ми не розуміємо випадковість або річ, що викликає в нас невірогідність або сумнів". Спіноза Б. Додаток, що містить метафізичні думки

Варіант 6.

"Припустимо, що розум є, так сказати, білий папір без усяких знань і ідей. Але яким же чином він отримує їх? Звідки він здобуває цей великий запас, що діяльна і безмежна людська уява намалювала з майже нескінченною розмаїтістю? Звідки він отримує майже весь матеріал міркування і знання? На це я відповім одним словом: з досвіду. На досвіді ґрунтується все наше знання, від нього зрештою воно і відбувається. Наше спостереження, спрямоване або на зовнішні предмети, або на внутрішні дії нашого розуму, які ми самі сприймаємо і про які ми самі міркуємо, доставляє нашому розуму весь матеріал мислення. От два джерела знання, звідки відбуваються всі ідеї, які ми маємо або природно можемо мати".

Локк Д. Досвід про людське розуміння.

Варіант 7.

"Темна камера. Я хочу не вчити, а досліджувати і тому не можу визнати тут знову, що зовнішні і внутрішні відчуття є єдиними шляхами знання до розуму, які я можу виявити. Наскільки я можу відкрити, це єдині вікна, через які світло проникає в цю темну кімнату, тому що, на мій погляд, розум дуже схожий на камеру, зовсім закриту для світла, з одним тільки невеликим отвором, залишеним для того, щоб впускати видимі подоби або ідеї, зовнішніх речей. І якби тільки проникаючі в таку темну кімнату образи могли залишатися там і лежати в такому порядку, щоб якщо буде потреба їх можна було знайти, то це було б дуже схоже на людський розум у його відношенні до всіх зримих об'єктів і їх ідей".

Локк Д. Досвід про людське розуміння.

Варіант 8.

Доказ безсмертя людської душі за допомогою безперервного сорита:

"Душа людська є істота, деяка дія якої складається в мисленні. Якщо деяка дія якої-небудь істоти є мислення, то деяка дія цієї істоти є річ, безпосередньо створювана без подання частин.

Якщо деяка дія якого-небудь предмета є річ без частин, то деяка дія цього предмета не є рух.

Тому що всякий рух має частини, по доказу Арістотеля і загальному визнанню.

Якщо деяка дія якого-небудь предмета не є рух, то цей предмет не є тіло.

Тому що всякий рух тіла є рух.

Що не є тіло, то не існує в просторі.

Тому що визначення тіла полягає в тому, щоб існувати в просторі.

Тому що рух є зміна простору.

Що не здатне до руху, те недоступне розпаданню.

Тому що розпадання є рух у частинах.

Що недоступне розпаданню те непорушне.

Тому що руйнування є внутрішнє розпадання.

Все непорушне безсмертне.

Тому що смерть є руйнування живої істоти, або розпадання її механізму, за допомогою якого воно є те що саме себе рухає. Отже, душа людська безсмертна, що і було потрібно довести". Лейбніц Г. Свідчення природи проти атеїстів.

Варіант 9.

"... Що із цієї причини все відбувається у відповідності зі зміцнілою зумовленістю, так само вірогідно, як і те, що тричі три - дев'ять. Тому що зумовленість полягає в тому, що все пов'язано із чимось іншим, як і ланцюг, і тому все буде відбуватися також неминуче, як це було споконвіків, і як безпомилково відбувається тепер, якщо відбувається.

Древні поети Гомер і інші, називали це золотим ланцюгом, підвішеним під небесами велінням Юпітера, який неможливо розірвати скільки б на нього не навішували. Цей ланцюг складається з послідовного ряду причин і наслідків...

Звідси, таким чином, можна укласти, що у великому нашому світі все відбувається математично, тобто безпомилково, тому якщо хто зумів у достатній мірі проникнути в більш глибокі складові частини речей і до того ж мав достатню пам'ять і розумінням для того, щоб урахувати всі обставини і не залишати нічого без уваги, то він би був пророком і бачив би майбутнє в сьогоденні, як у дзеркалі.

Адже точно так, як ми можемо стверджувати, що квіти, так властиво, і тварини, сформовані вже в насінні, хоча вони, щоправда, можуть перетерпіти і деякі зміни завдяки різним обставинам, точно також ми можемо сказати, що увесь майбутній світ уже заданий у світі сучасному і повністю переформований, так що ніяка обставина ззовні не може нічому перешкодити, тому що поза миром не існує нічого".

Лейбніц Г. Про обумовленість.

Варіант 10.

Сила образу або уявлення

"... Якийсь бідолаха - винний чи невинний - попав у в'язницю за обвинуваченням у злочині. Стали розбирати його справу. Судді прийшли до думки продовжити слідство по цій справі і так як голоси розділилися до mitijrem partem (до менш строгого підходу). Але от підійшов один порадник, який жодного разу не був присутній при розборі справи і не чув її обговорення. Йому коротенько викладають справу. Він висловлюється за застосування катування. І от починають катувати, терзати, мучити цього нещасного, від якого, однак, ні скарги, ні подиху, ні слова. Кат заявляє суддям, що ця людина чаклун. Тим часом він був чаклуном або нечутливим, не більш ніж будь-хто інший. Як же пояснити цю безприкладну твердість характеру і витримку? Угадайте якщо можете. Це був селянин. Готуючись до майбутнього катування, він намалював на одному зі своїх дерев'яних черевиків шибеницю, і той час, як його катували, він не відривав погляд від цієї шибениці.

Але яка різниця, намальований образ на дерев'яному черевику або в мозоку?

На підставі деяких, історичних прикладів ми знаємо, до чого може довести людей сила образів, ідей, честі, сорому, фанатизму, забобонів.

Розум розпоряджається нашими почуттями. Якщо мені здається, що я чую який-небудь звук, то я чую його; якщо мені здається, що я бачу який-небудь предмет, то я бачу його. Чи випробовують око і вухо в цих випадках таке ж роздратування, як якби я дійсно бачив і чув? Думаю, так. Або ж органи ці перебувають у спокої, і все відбувається у свідомості? Важко розв'язати це питання".

Дідро Д. Елементи фізіології

Варіант 11,

"Люди завжди будуть помилятися, якщо стануть зневажати досвідом заради породжених уявою систем. Людина - добуток природи, вона існує в природі, підпорядкована її законам, не може звільнитися від її, не може - навіть у думці - вийти із природи. Марно дух її бажає ринутися за грані видимого світу, вона завжди змушений уміщатися в його межах. Для істоти, створеної природою і обмеженого нею, не існує нічого, крім того великого цілого, частину якого вона становить, і вплив якого відчуває. Передбачувані істоти, нібито відмінні від природи і які нібито стоять над нею, завжди залишаються примарами, і ми ніколи не зуміємо скласти собі правильної уяви, про них, так само як і про їх місцеперебування і про образ дій. Немає, і не може бути нічого поза природою, яка включає в собі все суще".

Гольбах П. Система природи .

 
<<   ЗМІСТ   >>