Повна версія

Головна arrow Маркетинг arrow Інфраструктура товарного ринку

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Нові передумови розвитку і вимоги

У 1990-х роках глобальна логістика стає найважливішим стратегічним інструментом у забезпеченні конкурентних переваг на світовому ринку збуту продукції. Успіх досягається, насамперед, за рахунок швидкої адаптації товаровиробників до постійно змінюваних умов ринкового середовища і попиту на продукцію. Головною вимогою при цьому стало максимальне скорочення всіх тимчасових стадій життєвого (логістичного) циклу продукції, а саме: термінів проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, часу постачань сировини і матеріалів, тривалості виробничого циклу, термінів обробки замовлень, доставки та реалізації продукції. Скорочення тривалості цих стадій досягається за рахунок вузької спеціалізації функцій на кожній з них. Разом з тим дуже важливо забезпечити інтеграцію функцій і стадій при формуванні глобальних логістичних ланцюгів. Прискорення та посилення інтенсивності та складності матеріальних, інформаційних і фінансових потоків ускладнюють вирішення зазначених завдань, особливо за великої кількості ланок таких ланцюгів.

Надійність логістичних ланцюгів знижується через те, що зводяться до мінімуму матеріальні запаси у виробництві й глобальних розподільних мережах. Наслідком цих обставин є потенційна нестійкість глобальних логістичних систем. Для забезпечення їхньої стійкості та надійності необхідний розвиток інтеграції функцій як усередині самих систем, так і в їхніх взаємозв'язках із динамічним зовнішнім середовищем. Зовсім не завжди загальна сума витрат під час руху матеріальних потоків знижується, коли зменшуються витрати, пов'язані з функціонуванням окремих ланок. Більше того, прагнення до зниження витрат за будь-якою однією ланкою без урахування її взаємозв'язку з іншими ланками може призвести до протилежного результату.

Рушійна сила інтеграції

Сучасний практичний потенціал логістики був передбачений багатьма провідними економістами світу ще в середині XX ст. Однак до початку 1980-х років логістика проходила спокійний, еволюційний шлях розвитку, оцінюючи і формуючи взаємозв'язок між окремими фрагментарними ланками підприємницької діяльності. Активна інтеграція світових господарських зв'язків, що розгорнулася в 1980-х роках, зростання і ускладнення матеріальних та інформаційних потоків між територіально розмежованими виробництвами, формування нових гнучких систем розподілу в умовах посилення конкуренції дали новий імпульс розвитку логістики.

"Логістика поєднує людей, ринки і материки", — цей девіз XII Всесвітнього конгресу з логістики одержав відображення в тематиці основних доповідей і підсумкових документах конгресу. Проблеми глобальної логістики було розглянуто у двох аспектах. Перший стосувався створення і подальшого розвитку міждержавних, транснаціональних макрологістичних систем для вільнішого переміщення через кордони товарів, капіталу й інформації. Особливо цікавим уявляється досвід країн ЄС у формуванні глобальних логістичних систем, розроблюваних у рамках різних програм і проектів (Collomodul, Hermes, Docimel, TEDIM, TACIS) під патронажем ООН, ЮНКТАД та ін. Цільова функція більшості цих проектів і програм — поліпшення сервісу, екології та зниження логістичних витрат (зокрема, на транспортування і керування запасами) за рахунок зняття митних, тарифних, податкових бар'єрів, формування раціональних вантажопотоків, створення інтегрованої мережі регіональних логістичних центрів.

Другий аспект пов'язаний з розвитком менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональних корпорацій, таких, як: IBM, Digital, Equipment, Nestle, Procter&Gamble, Acer Computer International, Volvo, Electrolux, та ін. У доповідях було розглянуто питання подальшого зниження логістичних витрат корпорацій за рахунок раціонального розміщення виробничих підрозділів у країнах із дешевими сировиною і робочою силою, оптимізації транспортування сировини, комплектуючих і готової продукції, організації постачання запасними частинами і логістичного сервісу.

Більшість учасників конгресу, у тому числі президент Ради логістичного менеджменту Девід Таар, зазначали фактори, що справляють сильний вплив на глобалізацію логістики, а саме:

  • — потреба в зниженні логістичних витрат і поліпшенні логістичного сервісу;
  • — необхідність збільшення обсягів продажу за рахунок освоєння нових ринків, зокрема за кордоном;
  • — поява міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою, що охоплює новітні технічні засоби й інформаційні технології;
  • — розвиток компаній із широким міжнародним поділом праці і сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій, що є основою інтеграції в глобальних логістичних ланцюгах;
  • — подальший розвиток процесів міжнародної торгівлі (зокрема, у рамках ЮНКТАД), дерегулювання транспорту, зменшення інновацій в інфраструктуру глобальних логістичних систем.

У 1996—97 pp. Мічиганським університетом США за підтримки Ради логістичного менеджменту було проведено наукове дослідження з проблем глобальної логістики транснаціональних корпорацій, результати якого увійшли до книги "Логістика світового класу". Було обрано 111 компаній у 17 країнах, практику організації глобальних логістичних ланцюгів яких було визнано найкращою. Дослідження показали, що ці компанії досягли найкращих результатів у глобальній логістиці завдяки чотирьом концептуальним факторам: позиціонуванню, інтеграції, гнучкості та вимірності.

Концепція позиціонування — це надбудова глобальної логістичної стратегії фірми. Вона визначає відмінні риси компанії порівняно з конкурентами, відносини з постачальниками і замовниками, організацію інформаційних потоків і операцій фізичного розподілу.

Інтеграція досягається шляхом упровадження сучасних інформаційних технологій для спільного використання необхідної інформації всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Вона передбачає високий ступінь взаємозв'язку партнерів, обмін даними між ними в стандартизованих форматах, як правило, у режимі реального масштабу часу.

Гнучкість — третій основний фактор, виявлений у процесі вказаного вище дослідження. Фірма, що здатна швидко реагувати на специфічні запити споживача, відповідно до вимог вносячи зміни як у виробництво, так і в розподіл, завжди буде функціонувати успішніше, ніж конкуренти.

Вимірність характеризує рівень досягнень компанії в логістичному менеджменті і можливість подальшого поліпшення її діяльності на світовому ринку.

Одним із базових пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики України в сучасних умовах є прискорена інтеграція її торговельного і транспортного комплексу у світовий логістичний простір, створення сприятливих умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Зростання інтересу до логістики пояснюється вражаючими результатами, яких досягнуто багатьма компаніями завдяки застосуванню логістичного підходу до бізнесу. Логістика набуває дедалі важливішого значення, і цього потребують такі тенденції:

  • 1. Висока частота зміни та розширення асортименту товарів: різноманіття асортименту і скорочення життєвого циклу призвели до того, що передбачуваність продажу конкретного товару скоротилася і, як наслідок, знизилася можливість прогнозу потреб у запасних частинах. Із розширенням асортименту товарів зріс ризик накопичення запасів, які постачаються на ринок, збільшилася ймовірність того, що ці запаси стануть неходовими або будуть продані за зниженими цінами.
  • 2. Непередбачуваність ринку: поведінка партнерів на ринку стає ще більш непередбачуваною, ця тенденція сприяє зниженню рівня прогнозування ринкового попиту на конкретний товар.
  • 3. Зменшення сукупних витрат: запас є обіговим капіталом, який не може використовуватися для розширення виробництва шляхом інтенсивнішого використання капітальних вкладень — це капітал, що має витрати, зменшення яких може стати перевагою перед конкурентами в умовах ринку.
  • 4. Ринок і розповсюдження товарів: впровадження логістики дає змогу скоротити час руху продукції на 25—30 %, а також рівень запасів на 30—50 %, зменшити витрати на розподіл товарів, прискорити обіг капіталу, знизити собівартість виробництва. Наприклад, високий рівень якості та низька собівартість товарів забезпечуються успішним застосуванням методу "точно в термін", ця система охоплює витрати на складування, зберігання й управління запасами, і, хоча витрати на транспортування зростають, їх загальний рівень у межах розподілу значно зменшується.

 
<<   ЗМІСТ   >>