Брокерські операції банків із цінними паперами

Брокерські операції банків із цінними паперами характерні тим, що тут банки діють на фондовому ринку не за рахунок своїх коштів, а за кошти клієнтів і в їхніх інтересах.

Брокерські операції банків можуть здійснюватись на підставі договору комісії або договору-доручення. У першому разі банк діє від власного імені, у другому - від імені клієнта.

Типова комісійна угода передбачає укладення двох договорів:

• • комісійного - між банком (комісіонером) і клієнтом (комітентом);
• • договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою (договір контр-угоди).

Як правило, перш ніж укласти комісійну угоду на купівлю цінних паперів, комітент перераховує в розпорядження банку-комісіонера на свій поточний рахунок необхідну грошову суму, а при укладенні договору комісії на продаж комітент наперед депонує в банку-комісіонера ті цінні папери, які він бажає продати. Крім цього, комітент повинен сплатити комісійну винагороду банкові за ці операції.

Банк також може здійснювати комісійну брокерську операцію з власної ініціативи, тобто комісіонер може купити в комітента цінні папери за рахунок власних коштів чи продати йому цінні папери з власного портфеля на продаж, причому це повинні бути папери, допущені до офіційної чи регульованої торгівлі на фондових біржах.

Брокерські операції на підставі договору-доручення передбачають доручення клієнта банкові купити чи продати цінні папери від його імені і за його рахунок. За цю операцію довіритель сплачує банкові (довіреній особі) комісійну винагороду, обумовлену в договорі.

Банк може здійснювати цю операцію двома способами:

• • здійснити відповідну операцію на біржі;
• • купити цінні папери для себе або продати папери клієнтові із власного портфеля.

Для виконання вказівки клієнта банк подає на фондову біржу доручення, що складається із заяви на купівлю чи пропозиції на продаж цінних паперів. Види доручень можуть бути такими:

• • ринкове доручення;
• • доручення з лімітованою сумою;
• • стоп-доручення;
• • стоп-лімітоване доручення.

Розрахунково-клірингові операції здійснюються поза біржею (депозитарною системою), сюди відносять такі операції:

• - аналіз підсумкових документів після здійснення брокерської операції;
• - обчислення суми грошових коштів, що повинна бути перерахована, кількості цінних паперів, які повинні бути надіслані за підсумками операції;
• - передання прав власності на цінні папери та способи їх постачання, зберігання.

Місце банків у Національній депозитарній системі

Операції з цінними паперами на фондовому ринку обов'язково повинні закінчуватися здійсненням розрахунків за ними, збереженням і подальшим їх обслуговуванням. Усі ці операції здійснюють у ринкових державах світу розрахункові центри і депозитарії.

В Україні створено Національну депозитарну систему, яка діє відповідно до Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Положення про депозитарну діяльність Національного банку України і здійснює, відповідно, депозитарну, розрахунково-клірингову і реєстраційну діяльність.

Депозитарна діяльність - це надання послуг щодо зберігання (депонування) цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів), обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів (рахунки в цінних паперах), та реєстратори власників іменних цінних паперів. Зберігачами можуть бути банки, які мають дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, узгоджений із Національним банком України на зберігання та обслуговування цінних паперів, і торговці цінними паперами. Реєстраторами є юридичні особи, які мають дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (зберігачі теж можуть вести такі реєстри, але тоді їм не дозволяється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників, яких вони ведуть).

Верхній рівень – це Національний депозитарій України, що здійснює кодифікацію цінних паперів, стандартизацію депозитарного обліку та взаємодію з депозитаріями інших країн, депозитарій Національного банку України та Депозитарій Міжрегіонального фондового союзу, що ведуть рахунки в цінних паперах для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Клієнтами депозитаріїв є зберігачі, які уклали з ними депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, інші депозитарії, що уклали договори про кореспондентські відносини.

Клієнтами зберігачів є індивідуальні, інституційні інвестори, емітенти.