Повна версія

Головна arrow Документознавство arrow Правове письмо

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Договори

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться у складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлена в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Залежно від юридичного значення, в змісті слід вирізняти істотні, типові, звичайні та випадкові умови. За істотні вважають умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів певного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Важливість істотних умов полягає в тому, що тільки з моменту досягнення домовленості з істотних умов договору в належній формі договір може бути визнаний укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

До типових умов слід відносити умови, які оприлюднені у встановленому порядку як типові для договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України). Також типові умови можуть міститись як у типових формах цивільно-правових договорів, що прийняті відповідними органами державної влади, так і в окремому переліку для конкретного договору. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту. Значення типових умов полягає в тому, що у випадку тлумачення змісту договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови (ч. 2 ст. 637 ЦК України).

Звичайними є такі умови договору, які не узгоджуються сторонами, проте входять до їх договірного зобов'язання. Такими, здебільшого, можуть бути умови про строк договору та його ціну. Так, наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Однак для окремих видів договорів ці умови можуть вважатись істотними, і тому повинні бути узгоджені між сторонами.

До випадкових слід відносити умови, які є нетиповими для договорів певного виду проте включаються до них за бажанням сторін. Так, наприклад, коли в договорі купівлі-продажу міститься вимога доставити придбаний товар до місця постійного проживання покупця, то ця умова не є типовою для договорів купівлі-продажу, однак може бути включена до змісту договору за узгодженням сторін.

Рекомендації щодо складання та оформлення договорів

  • 1. Надати форми, якої вимагає закон.
  • 2. Посвідчити в тому органі, який, згідно із законом, вправі його посвідчувати.
  • 3. Вказати повну назву договору (наприклад, Договір купівлі-продажу квартири), оскільки досить часто, маючи справу з договорами, важко визначити, якими нормами закону слід керуватися в разі вирішення спорів.
  • 4. Обов'язково зазначити дату та місце складання.
  • 5. Чітко індивідуалізувати Сторони: прізвище, ім'я, по батькові (найменування, код та банківські реквізити юридичної особи), місце проживання (знаходження), паспортні дані.
  • 6. Чітко сформулювати предмет договору.
  • 7. Значну увагу слід приділити відповідальності Сторін, сформулювати конкретно штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання сторонами зобов'язань.
  • 8. Підписати та у разі необхідності посвідчити у визначеному законом порядку.
 
<<   ЗМІСТ   >>