Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Експертиза товарів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Відбір проб.

Для контролю органолептичних і фізико-хімічних показників цукру-піску, упакованого в мішки, відбирають певну кількість мішків. Із кожного мішка відбирають з двох різних місць точкові проби (ДСТУ 4619:2006). Відібрані точкові проби цукру старанно перемішують для складання об'єднаної проби масою не менше 2 кг. Для рафінованого цукру-піску в пакетиках масою нетто від 0,005 до 0,02 кг допускається маса об'єднаної проби 1,0 кг. Об'єднану пробу розділяють на дві частини, одну з яких направляють для аналізу, а другу опечатують і зберігають у темному місці на випадок арбітражного аналізу.

Для перевірки якості натурального меду від партії відбирають пакувальні одиниці, з яких беруть одиниці продукції, враховуючи масу нетто меду (ГОСТ 19792-74). Від кожної пакувальної одиниці відбирають точкову пробу, занурюючи трубчастий пробовідбірник діаметром 1012 мм по вертикальній осі на всю довжину робочого об'єму, відбирають пробу. Якщо мед закристалізований у такій тарі, то пробу відбирають конічним щупом не менше 500 мм завдовжки з проріззю по всій довжині. Чистим сухим шпателем відбирають верхню, середню і нижню частини. Об'єднану пробу групують з точкових проб, добре перемішують і потім виділяють середню пробу масою не менше 500 г. Останню ділять на дві частини масою не менше 200 г, укладають у дві чисті сухі скляні банки, щільно закривають і опечатують. Одну банку передають до лабораторії для аналізу, другу — зберігають до закінчення приймання на випадок повторного аналізу.

Для оцінки якості з партії крохмалю відбирають вибірку (ДСТУ 4644:2006). З кожного відібраного мішка беруть щупом з верхньої і нижньої частин упакування разові проби. Із загальної проби методом квартування виділяють середню пробу масою не менше 500 г, яку аналізують, а залишок запечатують і зберігають протягом 2 місяців як арбітражну пробу. Для контролю якості пакування і маркування транспортної тари використовують вибірковий одноступеневий контроль (ГОСТ 5904-92). Партію приймають, якщо кількість одиниць транспортної тари, що не відповідає вимогам за упакуванням і маркуванням, менша або дорівнює приймальному числу.

Відібрані одиниці транспортної упаковки розкривають і з карамелі, ірису, цукерок, східних солодощів типу карамелі і м'яких цукерок відбирають точкові проби, перемішують їх і складають об'єднану пробу масою не менше 600 г. Для цукерок у коробках з кожної розкритої одиниці транспортної тари відбирають не менше однієї коробки. При складанні об'єднаної проби від одержаної вибірки відбирають не менше: однієї коробки — при масі нетто до 400 г і дві коробки — при масі нетто понад 400 г.

Мармелад, пастильні, желейні вироби, рахат-лукум, печиво, пряники, галети, крекери, вафлі, борошняні східні солодощі, що розфасовані у пачки і пакети, відбирають не менше двох одиниць, перемішують і складають об'єднану пробу масою не менше 400 г. Відібрану об'єднану пробу ділять на три частини, одну з яких направляють до лабораторії для досліджень, а дві залишають як контрольні, що використовують для повторних визначень. Підготовлені проби опечатують або пломбують.

З різних місць партії продукції в бочках або ящиках (повидло) відбирають 3 %, але не менше, ніж з трьох бочок або ящиків. Складають вихідний зразок, з якого відбирають 500 г продукції.

Показники якості, ідентифікації

Органолептичні показники цукру визначають за ДСТУ 4624:2006. Визначення сахарози проводиться за допомогою сахариметру (ДСТУ 2316-93, 2245-93, 5059:2008). Визначення кольоровості цукру. Суть методу полягає у вимірюванні оптичної густини шару розчину проби цукру і визначенні питомого показника світлопоглинання на спектрофотометрі (ДСТУ 4866:2007). Вміст редукувальних речовин визначають відповідно до ДСТУ 3945-2000, феродомішок тощо (ДСТУ 4244-2003, 4672:2006).

Мікробіологічний аналіз рафінованого цукру-піску включає визначення загальної кількості мезофільних аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, кількості дріжджів і пліснявих грибів.

Окрім зазначених вище вимог до якості цукру, обмежується масова частка дріб'язку цукру-рафінаду пресованого колотого, масова частка вологи, чистота розчину цукру, вміст токсичних елементів і пестицидів у цукрі-піску і цукрі-рафінаді, що не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені відповідно до медико-біологічних вимог і санітарних норм якості продовольчої сировини і харчових продуктів. Визначають також запах сухого цукру та його водного розчину.

Якість крохмалю оцінюють за органолептичними (колір, запах, зовнішній вигляд) та фізико-хімічними показниками (вологість, кількість краплин, кислотність, зольність, масова частка сірчанистого ангідриду, наявність металомагнітних домішок, вміст токсичних елементів, мікробіологічні показники, вміст радіонуклідів (ГОСТ 7698-66; ДСТУ 3976-2000, 4286:2004, ДСТУ 4910:2008). Крохмаль картопляний за якістю поділяється на такі сорти: екстра, вищий, 1-й, 2-й; кукурудзяний — на вищий і 1-й; пшеничний — на екстра, вищий і 1-й. Дуже важливими показниками якості крохмалю є кількість краплин, тобто темних включень, які помітні візуально на вирівняній поверхні крохмалю. Переважно це дуже дрібні домішки частинок мезги, мінеральні речовини, що характеризують чистоту крохмалю.

У меді визначають консистенцію, аромат, смак (ДСТУ 4497:2005). Нормуються такі фізико-хімічні показники як масова частка води (на рефрактометрі), редукуючих цукрів, сахарози, мінімальне діастазне число, кількість оксиметилфурфуролу. Стандартний метод визначення діастазного числа ґрунтується на колориметричному вимірюванні кількості субстрату, що розкладений в умовах проведення ферментативної реакції, і наступним розрахунком діастазного числа.

Вміст оксиметилфурфуролу характеризує натуральність меду і ступінь збереження ним своїх якостей при зберіганні і переробці.

Контроль якості мармеладу здійснюють за станом поверхні, формою, консистенцією, кольором, запахом та смаком (ДСТУ 4333:2004, 4683:2006). Із фізико-хімічних показників визначають: вологість (за рецептурою), масову частку редукуючих цукрів, загальну кислотність, масову частку золи, нерозчинної в 10 %-му розчині соляної кислоти.

Якість пастильних виробів контролюють за зовнішнім виглядом, формою, структурою, консистенцією, кольором, запахом і смаком. Серед фізико-хімічних показників пастильних виробів нормується масова частка вологи, редукуючих цукрів, нерозчинних в 10 %о-й соляній кислоті, мінімальна загальна кислотність, максимальна густина зефіру, масова частка загальної сірчаної кислоти і бензойної кислоти, вміст токсичних елементів, радіонуклідів і мікробіологічних показників (ГОСТ 6441-69).

Якість варення (ДСТУ 4899:2007), яке поділяється на екстра, вищий і перший сорти, визначають за органолептичними показниками (зовнішній вигляд, колір, консистенція плодів і сиропу, сторонні домішки, зацукрювання, запах і смак) і фізико-хімічними (вміст сухих речовин, сахарози, відношення маси плодів або ягід до маси нетто готового продукту, загальна кількість ароматичних речовин, вміст загальної сірчаної кислоти в перерахунку на С02, важких металів).

У джемі, який поділяється на вищий і перший сорти, визначають зовнішній вигляд, консистенцію, колір, аромат, смак, вміст сухих речовин, сорбинової кислоти, сірчаного ангідриду, мінеральних домішок, титруєму кислотність (ДСТУ 4900:2007).

Якість повидла (ГОСТ 6929-88), яке поділяється на вищий, перший сорти і без сорту, визначають за зовнішнім виглядом, кольором, консистенцією, запахом і смаком, масовою часткою сухих речовин, титрує-мою кислотністю, сорбинової кислоти, бензойнокислого натрію, сірчаного ангідриду, домішок.

У карамелі визначають забарвлення виробів, поверхню, форму, запах і смак, вологість, масову частку редукуючих речовин, мінімальну кислотність, масову частку глазурі, загальної сірчанистої кислоти, золи, йоду (у карамелі з морською капустою), вміст токсичних елементів, мікробіологічні показники. Масова частка начинки залежить від кількості штук карамелі в 1 кг і виду карамелі. Масова частка цукру, що відділився від оболонки або іншого оздоблювального матеріалу, визначається у відкритій карамелі.

Якість цукерок оцінюють за зовнішнім виглядом, формою, запахом і смаком, вологістю, масовою часткою розчинних вуглеводів, жиру, редукуючих речовин, вмістом токсичних елементів, мікотоксинів і пестицидів, мікробіологічними показниками (ДСТУ 4135-2002, 4228:2003, 4326:2004, 4688:2006, 5060:2008).

Показники, що визначають безпеку споживання ряду цукерок — це вміст солей важких металів, афлатоксинів, продуцентів мікробіологічних перетворень складових частин виробів, мутагенних сполук, що нагромадились при порушенні технологічних режимів обробки сировини.

При органолептичній оцінці якості борошняних кондитерських виробів звертають увагу на форму, стан поверхні, колір, запах і смак, вигляд у розломі, вологість, масову частку загального цукру, жиру, золи, нерозчинної в 10 % соляній кислоті, загальної сірчистої кислоти, лужність, намочуваність, токсичні елементи, пестициди, мікотоксини, мікробіологічні показники, якість укладання, насипання, загортання та, відповідно, відхилення від нормативів (ДСТУ 3781-98, ДСТУ 40332001, ДСТУ 4187-2003, ДСТУ 4429:2005, 4460:2005, 4505:2005, 4618:2006, 4803:2007, 5023:2008, 5024:2008). Для багатьох виробів (гігроскопічних, до складу яких входить жир) важлива герметичність упакування, продуктів у обгортці — якість загортання. Окремо враховують кількість загорнутих або напіврозгорнутих виробів. Розміри виробів (довжину, ширину, товщину, діаметр) визначають вимірюванням не менше 5 штук виробів. Кількість складових частин виробів можна визначити прямим (ваговим) і непрямим методами.

До органолептичних показників якості шоколаду належать зовнішній вигляд, форма, консистенція, структура, запах і смак. Стандартом допускаються незначні дефекти, що не псують зовнішнього вигляду шоколаду — крихти, пухирці, плями, подряпини, сколення, проникнення рідкої фази начинки і фруктів на поверхню. Із фізико-хімічних показників нормуються ступінь подрібнення, масова частка начинки, а також золи, що не розчинна у розчині соляної кислоти. Масова частка цукру, жиру, начинки і вологи в шоколаді повинні відповідати розрахунковому вмісту за рецептурою, враховуючи допустимі відхилення. Масова частка какао-продуктів у шоколаді за рецептурою передбачена не менше 25 %. При виготовленні шоколаду не допускається використання шоколадної маси з додаванням замінників какао-масла (ДСТУ 5076:2008).

Якість какао-порошку (ДСТУ 4391:2005, ДСТУ 5006:2008) оцінюють за зовнішнім виглядом, кольором, ароматом і смаком, масовою часткою вологи, ступенем подрібнення, що визначається після просіювання на шовковому ситі № 38 і на металевому № 016, дисперсністю, яка характеризується часткою дрібних фракцій, показником рН, вмістом загальної золи, яка не розчиняються в 10 %-ій соляній кислоті.

Дефекти

При зберіганні цукор може адсорбувати сторонні запахи, вологу, внаслідок чого втрачає сипучість і утворює грудочки.

Найчастіше зустрічаються такі дефекти крохмалю: сірий колір, відтінки інших кольорів, зумовлені порушенням технології виробництва; гнилісний, затхлий та інші неприємні запахи, які можуть виникати при затримці обробки напівфабрикатів або недотриманні умов зберігання;

підвищена вологість — наслідок порушення умов зберігання чи сушіння крохмалю; хрускіт мінеральних домішок — при недостатній обробці сировини або напівфабрикатів.

Найчастіше в меді може зустрічатися такий дефект як підвищена вологість, характерна для недозрілого меду. Бродіння меду з вологістю понад 21 % відбувається під дією осмофільних дріжджів.

Спінювання меду — дефект, коли на поверхні або по всьому об'єму меду з'являється значна кількість пухирців повітря. Зустрічається в меді з підвищеним вмістом білків, який багаторазово переливали або тривалий час перемішували.

Виділення темної рідини на поверхні характерне для меду із значним вмістом фруктози, якщо його зберігали тривалий час. Потемніння меду має місце внаслідок тривалого зберігання при температурі 2025 °С, зберіганні в алюмінієвій тарі або при нагріванні (вище 60 °С).

Поява сторонніх запахів з'являється при недотриманні умов зберігання.

Забороняється продаж меду при виявленні більше 21 %о води, бродіння, механічних домішок, прогрівання при температурі вище 50 °С, токсичності, радіоактивності, яка вища допустимого рівня, фальсифікації.

Наявність у меді сірчанистих сполук, які в натуральному відсутні, свідчать про те, що бджолам згодували цукровий сироп.

Розрізняють такі дефекти мармеладу: частково деформовані вироби; втягнуте дно фермового мармеладу; викривлення форми; напливи; мокра, липка поверхня (недотримання умов сушіння, транспортування та зберігання); груба зацукрена скоринка (обмежений вміст редукуючих цукрів у продукті, зберігання виробів при низькій відносній вологості повітря); затяжиста консистенція (підвищений вміст патоки, інвертного цукру в мармеладі); щільна тверда консистенція (підвищений вміст фруктового пюре або пюре з підвищеним вмістом пектинових речовин); цукриста малопружна консистенція (підвищена концентрація цукру, слабке виварювання або тривала варка, що сприяла гідролізу пектину); невиразний смак; хрускіт піску на зубах; присмак консервантів (недостатня теплова обробка маси).

Можуть виникати такі дефекти пастильних виробів: деформовані вироби; м'яті, надламані, з перекошеними гранями і ребрами; сильно стиснута форма зефіру (низька якість сировини і порушення технологічного режиму); нерівномірне забарвлення, наявність сірого, жовтого, бурого відтінків у світлих видах пастили; нерівномірна, обмежена пористість (наявність жиру в масі, що збивається, збільшення температури збивання вище 60 °С, порушення режиму збивання); грубопориста структура (недостатнє збивання пастильної маси); занадто густа структура пастили (низька якість сировини, порушення режиму збивання); відхилення смаку (занадто солодкий або кислий присмак пюре, що забродило) і запаху (різкий аромат есенції).

Недопустимими дефектами джему, варення і повидла є бродіння, пліснявіння, наявність піску та інших домішок, зацукрювання, неоднорідність кольору і консистенції, сторонні присмаки і запахи.

Печиво може зволожуватись, пліснявіти, поглинати сторонні запахи, відбувається прогіркання жиру.

При зберіганні карамель переважно зволожується або зацукрується. Зволоження зумовлене гігроскопічними властивостями редукуючих цукрів і залежно від їх вмісту забезпечується відповідна стійкість виробів при зберіганні. Прискорюють сорбцію вологи підвищена відносна вологість повітря (понад 75 %) і вологість карамельної маси (більше 3 %). Внаслідок цього поверхня карамелі стає липкою, що призводить до злипання незагорнутих виробів або до прилипання підгортки, етикетки. Тривала сорбція вологи спричиняє грудкування виробів, а потім і виділення сиропу. Зволожена карамель у разі зменшення відносної вологості повітря буде підсихати, а цукор з аморфного стану перейде в кристалічний. При зберіганні карамелі з начинкою, яка містить жир, можлива прогірклість жиру, внаслідок чого карамель набуває неприємного смаку і запаху. Для сповільнення цих процесів слід зберігати вироби при нижчій температурі. Тривале зберігання призводить до погіршення чи послаблення аромату карамелі внаслідок окислення ароматичних речовин.

Цукерки можуть мати ряд дефектів. Рубці на дні виробів, пухирці повітря у глазурі (виникають внаслідок великої швидкості перемішування або у разі використання холодної глазурі). При надмірному темперуванні одержують грубу структуру глазурі. Цукрове посивіння може з'являтись при високій вологості навколишнього середовища, переохолодженні, стиканні з вологими предметами. Деформовані вироби, неповне покриття (виникає при низькій температурі глазурі, недостатньо ефективному її перемішуванні), розм'ягчення глазурі, маслянистість, тьмяний глянець (виникає у випадку обмеженого використання глазурі, підданої темперуванню, при підвищеній вологості навколишнього середовища, неправильному охолодженні).

Грубодисперсна помада є наслідком повільного збивання і охолодження маси. Білі плями на поверхні неглазурованих цукерок виникають при поганій обробці помадних мас з наступним їх висиханням, кристалізацією, тобто виділення частини цукру у вигляді кристалів з перенасиченого стану.

При транспортуванні і зберіганні шоколад може зазнавати різних змін. Цукрове посивіння (пов'язане з переміщенням шоколаду з холодного приміщення у тепле з підвищеною відносною вологістю повітря, коли на виробі з'являються кристали цукру, що імітують сірий наліт), жирове посивіння (пов'язане з поліморфними перетвореннями жиру, внаслідок чого поверхня шоколаду тьмяніє, набуває неоднорідного кольору. Перехід однієї поліморфної форми в іншу проходить під впливом температури і тривалого зберігання). При тривалому зберіганні шоколад поступово втрачає природний аромат, в ньому з'являється сторонній запах. Зберігання шоколаду в приміщеннях з високою відносною вологістю повітря (90 % і більше) може призвести до його пліснявіння. Шоколад може пошкоджуватись комахами-шкідниками, серед яких найбільш небезпечною є шоколадна моль.

Упакування, маркування, транспортування, зберігання

Крохмаль пакують у подвійні мішки масою нетто до 50 кг, а також фасують у пачки або пакети з паперу, полімерних матеріалів масою від 250 до 1 000 г. На транспортній тарі передбачено попереджувальний знак "Боїться вологи" (ДСТУ 4245:2003, 4286:2004). Крохмаль потрібно перевозити у чистих сухих вагонах та автомобілях, запобігаючи дії атмосферних опадів. Не допускається перевезення крохмалю разом з виробами, які можуть передавати йому властивий їм запах. Для зберігання крохмалю використовують чисті, сухі, добре провітрювані склади, без стороннього запаху, не заражені шкідниками. Мішки з крохмалем складають у штабелі висотою 8-10 рядів на дерев'яні підтоварники, покриті брезентом або полімерними матеріалами.

Цукор фасують у паперові або поліетиленові пакети. Для міських перевезень можна використовувати одинарні пакети, а для міжміських — із подвійного паперу. Фасують у підпергамент і етикеточний папір, картонні коробки, паперові пачки. Допустимі відхилення від маси не повинні перевищувати: для пачок масою нетто 0,5 кг ±2 % при механізованому фасуванні і ±1,5% — при ручному; для пачок масою нетто 1 кг і для цукру-піску, в тому числі рафінованого, допустимі відхилення ±1,5 % (ДСТУ 2316-93, 4243-2003). Фасований цукор-пісок і цукор-рафінад упаковують в ящики дощаті, з гофрованого картону. Дощаті ящики до упакування вистилають папером. Цукор-пісок, у тому числі рафінований, упаковують у нові мішки і мішки 1 і 2 категорій. Тара не повинна забруднювати цукор кострицею або ворсом і мати стороннього запаху. Передбачено також використовувати у мішках з тканини поліетиленові і паперові тришарові вкладиші. Цукрова промисловість України використовує мішки-вкладиші з поліетиленової плівки марки С понад 0,03 мм завтовшки, які захищають цукор від зволоження, забруднення механічними домішками. Для фасування цукру-піску в пакети по 1,0 і 0,5 кг використовують плівку завтовшки 0,06-0,08 мм.

Цукор перевозять всіма видами транспорту, але цукор, розфасований в поліетиленові пакети і упакований в ящики з гофрованого картону, можна транспортувати тільки автомобільним транспортом. Криті вагони, цукровози і контейнери повинні бути сухими, без щілин, з верхом, який не протікає. При перевезенні цукру автомобільним транспортом мішки з цукром слід складати на дерев'яні піддони, а при їх відсутності кузов автомобіля варто застилати брезентом, папером або чистими паперовими обрізками. Після укладання мішки з цукром або ящики треба накрити брезентом.

Мішки з цукром складають штабелем рівними рядами вперев'язку з обмеженим нахилом зовнішніх стінок штабеля і горловиною мішків в середину. Штабелі слід складати з однорідного за якістю цукру, упакованого у тару одного виду, що має одну стандартну масу. Гранична висота штабеля цукру-піску, упакованого в мішки з тканини — 46 рядів, рафінованого цукру-піску — 36, цукру, упакованого в дощаті ящики — 5 м, в картонні — 2, а в транспортні пакети — 4 м. На кожний штабель заводять штабельний ярлик, в якому мають бути вказані назва цукру, постачальник, номер вагону, номер накладної, кількість місць, маса нетто, вид тари, дата надходження, номер документа про якість і основні показники якості (ДСТУ 4245-2003).

Мед фасують в міцну, чисту, інертну по відношенню до складових частин продукту тару, що не пропускає вологу і ароматичні речовини. В обмеженій кількості використовують бочки і бочонки, виготовлені з бука, берези, верби, кедра, липи, чинари, осики, вільхи з парафінованою всередині поверхнею, вологістю деревини не вище 16 % і місткістю до 200 дм3. Частіше застосовують фляги з нержавіючої, листової сталі, алюмінію і алюмінієвих сплавів місткістю 25 і 38 дм3 (ГОСТ 19792-74). Споживчою тарою служать: скляні банки різної місткості, банки металеві, склянки і туби з алюмінієвої фольги, покриті харчовим лаком, місткістю 30-450 см3, пакети і коробки з полімерних матеріалів (переважно з полістиролу), посуд керамічний, покритий всередині поливою, інколи склянки литі або гофровані з пресованого картону з вологонепроникним покриттям. Тару наповнюють не більше 95 % її повного об'єму. При фасуванні меду допускаються відхилення: для маси нетто 0,03-1,5 дм3 — ±2 %, для маси нетто більше 1,5 дм3 — ±1 %. На верхній кришці ящика із скляною або керамічною тарою наносять написи: "Обережно, крихке", "Верх, не кантувати".

Мед перевозять всіма видами транспорту з дотриманням відповідних санітарних правил. Стандартом нормуються правила укладання, в тому числі обмежена висота штабеля фляг з медом — 1,5 м, ящиків дерев'яних — до 3 м, ящиків картонних — до 2 м. Важливо при цьому попередити пересування тари з медом, а при автомобільних перевезеннях — закривати її брезентом.

Мед потрібно зберігати в приміщеннях, захищених від прямих сонячних променів. При цьому слід не допускати небажаного товарного сусідства з продуктами, які можуть передавати меду нетиповий для нього запах. Фляги з медом можна складати в два-три яруси з перекладанням їх дошками, а ящики зберігати штабелями до 2 м заввишки.

Мармелад складають рядами в картонні коробки, фасують в алюмінієву фольгу, пакети з целофану, полімерних плівок і коробки з полімерних матеріалів, ящики фанерні або з гофрованого картону. На транспортну тару наносять маніпуляційні знаки "Обережно, крихке", "Боїться вологи", "Боїться нагрівання", "Зберігати в сухому, прохолодному місці". Маркування транспортної тари додатково включає масу брутто чи кількість пакувальних одиниць і масу пакувальної одиниці (для фасованого мармеладу) без внесення інформаційних даних про харчову та енергетичну цінність продукту. Номер укладача або зміни вказують на ярлику, який вкладають у коробку, пачку чи пакет (масою нетто понад 150 г) або ящик з мармеладом. Допускається замість ярлика проставити інформацію штемпелем із внутрішнього боку тари (ДСТУ 4333:2004).

Пастильні вироби клеєві фасують в коробки, пакети або пачки, загортають в целофан або полімерні плівки. Вагові вироби вкладають в ящики дощаті, фанерні або з гофрованого картону не більше, ніж у три ряди. Маркування транспортної тари з пастильними виробами повинно включати попереджувальний знак "Обережно, крихке".

Фасують варення, джем і повидло в скляні або жерстяні покриті лаком банки, дерев'яні бочки, а також у тару з термопластичних полімерних матеріалів. Для джему і повидла використовують алюмінієві циліндричні банки і фанерні барабани з поліетиленовими мішками-вкладишами, а повидло — в бочки з полімерних матеріалів, дощаті або фанерні ящики, застелені пергаментом.

Карамель відкриту без захисної обробки поверхні фасують у металеві і комбіновані банки, коробки з картону, карамель загорнуту і відкриту — у картонні коробки, металеві і комбіновані банки, пакети з целофану, коробки, банки і пакети з полімерних матеріалів, де допускається відхилення маси. Деякі види карамелі фасують по декілька штук в тюбики або пачки (ДСТУ 3893-99). Карамель відкриту без захисної обробки поверхні пакують у мішки з полімерної плівки, які вкладають в ящики з гофрованого картону. На транспортній тарі наносять маніпуляційні знаки: "Обережно, крихке", "Боїться вологи", а також маркування. Перевезення карамелі здійснюється аналогічно іншим кондитерським виробам.

Цукерки загорнуті вагові укладають рядами або насипанням у ящики із гофрованого картону, дощаті або фанерні. Незагорнуті цукерки укладають в ящики рядами з перестиланням рядів пергаментом, підпергаментом або целофаном. Допускається відхилення маси нетто одиниці розфасовки: ±3 % — до 200 г, ±2 % — більше 200 г до 1 000 г, ±1 % — більше 1000 г (ДСТУ 4135-2002, 4228:2003, 4326:2004). При маркуванні наносять маніпуляційні знаки: "Обережно, крихке", "Зберігати в сухому, прохолодному місці".

Розфасовують печиво в пачки, коробки, пакети з паперу, целофану, кашированої фольги і полімерної плівки. В якості транспортної тари використовують дощаті або фанерні ящики з гофрованого картону, на які передбачені відхилення маси. Тара, пакувальні матеріали повинні бути міцними, чистими, сухими, без стороннього запаху. На ній наносять спеціальні знаки: "Не кидати", "Зберігати в сухому місці". Ящики з печивом повинні бути встановлені на стелажах штабелями висотою не більше 2 м, з проходами не менше 0,7 м (ДСТУ 3781-98).

Штучний шоколад у плитках загортають у фольгу і етикетку або художньо оформлену фольгу. Шоколад фасують у пачки або коробки з картону, полімерних матеріалів. Загорнутий шоколад у вигляді плиток пакують у ящики з гофрованого картону, коробки або пачки з картону, а потім у ящики дощаті, фанерні або з гофрованого картону. Для місцевого перевезення загорнутий шоколад можуть пакувати у багатооборотні ящики, які повинні бути чистими і забезпечувати збереження якості виробів. При маркуванні наносять знаки: "Не кидати", "Зберігати в сухому, прохолодному місці".

 
<<   ЗМІСТ   >>