Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Соціально-правові основи інформаційної безпеки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Республіка Індія

Збройні сили держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) відрізняються за бойовим і чисельним складом, рівнем матеріально-технічного забезпечення військ, а також бойової та морально-психологічної підготовки особового складу. Втім практично всіх їх об'єднує те, що воєнно-політичне керівництво більшості держав цього регіону розглядає воєнну розвідку як одну з найважливіших складових частин не лише збройних сил або системи національної оброни, а й гарант ефективності функціонування державно-адміністративного механізму управління, надійного постачальника цінної інформації для чіткого формування зовнішнього курсу.

Нарівні з таким поважним ставленням до розвідувальних органів вищого державного керівництва держав АТР відбувається і матеріально-технічне забезпечення воєнної розвідки, виключно індивідуальний підхід до вирішення кадрових питань, що ставить цю службу в ряд елітних військових структур.

У залежності від економічного потенціалу конкретної держави згаданого регіону, а також стратегічних і оперативних завдань, які ставляться розвідці її керівництвом, у державах АТР функціонують розвідувальні структури, неадекватні результатам та ефективності своєї діяльності.

Організація заходів, здійснення яких було розпочато в 1999 р. вищим державним та військовим керівництвом Індії після чергового індійсько-пакистанського конфлікту в штаті Джамму і Кашмір є свідченням того, що ними було зроблено висновки з цього конфлікту що виник через прорахунку обумовлені, насамперед, несвоєчасним та неадекватним реагуванням на активізацію діяльності кашмірських сепаратистів і вторгнення на територію штату значної кількості озброєних афганських найманців.

У подальшому, розвиток подій у ході бойових дій досить прозоро висвітлив незадовільний стан системи своєчасного та гарантованого розвідувально-інформаційного забезпечення вищого воєнно-політичного керівництва Індії щодо намірів противника.

Спеціально створений у липні 1999 р. Комітет (Kargil review Committee - KRC), до складу якого входили експерти з політичних і військових питань, протягомі шести місяців вивчаючий ситуацію з ретельним аналізом оперативної обстановки, дійшов висновків, що на стан діяльності національних спеціальних служб впливають такі чинники:

значне розширення сфери розвідувальної діяльності у зв'язку з активним використанням нових інформаційних технологій та виникненням загроз національній безпеці держави в цій сфері (інформаційна війна і "кібернетичні загрози");

активізація діяльності сепаратистських сил у державі, що в окремих випадках призводить до проявів сучасних форм тероризму та екстремізму; саме це вимагає від спецслужб Індії спрямування значних зусиль на добування випереджальної інформації стосовно планів внутрішніх опозиційних і зовнішніх ворожих сил щодо дестабілізації ситуації в країні;

зміни в характері діяльності міжнародних терористичних та злочинних угруповань, посилення їх впливу на суспільно-політичні явища (розповсюдження наркотиків і контрабанда озброєння значною мірою посилюють дестабілізуючий вплив на суспільство, а отримання розвідувальної інформації щодо зазначеної діяльності ускладнюється транснаціоналізацією характеру організованої злочинності);

необхідність отримання попереджувальної Інформації щодо наявності у суміжних (недружніх до Індії) держав ядерних і ракетних технологій, а також особливостей їх використання під час розробки нових зразків зброї.

Експертами був зроблений висновок: "За сучасних умов спеціальні служби Індії не виконали свого головного завдання з надання воєнно-політичному керівництву держави попереджувальної інформації".

Геополітичні чинники оперативної обстановки та формування стратегічних настанов розвідувальної діяльності спецслужб і розвідувальних інтересів Республіки Індія. 15 серпня 1947 р., над величезними мурами старовинної делійської фортеці Червоний Форт - символу боротьби з англійськими колонізаторами за свободу - замайорів шафрано-біло-зелений прапор незалежної Індії, піднятий першим індійським прем'єр-міністром Джавахар-лалом Неру.

За національною Конституцією Індія - суверенна, соціальна, світська, демократична республіка. У державі діє понад 100 партій, політичних організацій та рухів. Нинішній уряд Індії, який з кінця квітня 1997 р. очолює досвідчений політик і урядовець, професійний дипломат Індер Кумар Гуджрал, є урядом Об'єднаного Фронту 13 партій. Цьому урядові надає "зовнішню" підтримку (тобто не маючи своїх представників у його складі) найстаріша та донедавна найавторитетніша партія - Індійський Національний Конгрес (заснована у 1885 р.).

Індія стала одним із засновників і залишається визнаним лідером Руху Неприєднання.

На прикладі Індії рельєфно проглядається природа внутрішньо- та міжцивілізаційних протиріч. Індуїстська цивілізація в основному представлена двома країнами - Індією та Шрі-Ланкою. В Індії проживає 950-мільйонний народ, репрезентований практично всіма расами, сотнею народів, народностей, племен, етнічних спільнот. Найбільшими із них є хіндустанці, те-лугу, маратхі, бенгальці, таміли. Практично все населення Індії - віруюче. Майже 83% сповідує тисячолітні релігійні традиції індуїзму, 12% - іслам, понад 2% - християнство (діє також православна - сирійська конфесія), решта населення сповідує сікхізм, буддизм, джайнізм, іудаїзм. Зрозуміло, чому Індія тримає першість у світі за кількістю офіційно позначених у календарі релігійних свят. Тут користуються 1652 мовами, з яких 18 функціонують як мови офіційного спілкування, а державними визначено дві - хінді та англійську (вирішується питання про визнання мови мусульманської спільноти - урду - як третьої державної).

Індія набуває статусу космічної держави. Ще в жовтні 1994 р з космодрому Сріхаріхота індійська ракета вивела на орбіту на відстань 817 км від поверхні Землі супутник вагою 870 кг. Цей запуск закріпив позиції Індії як шостої держави в світі, здатної виробляти та експлуатувати потужні космічні носії. Новим підтвердженням прогресу індійської космічної технології стало надійне функціонування супутника "ІНСАТ - 2Д" вагою 2079 кг, виведеного на орбіту на початку червня 1997 р. Цей четвертий в космосі супутник типу "ІНСАТ" повністю розроблено і виготовлено фахівцями ІСРО - Індійської організації космічних досліджень.

Успішно проведено випробування балістичної ракети "Агні", радіус дії якої сягає 2500 км. Гордістю оборонного відомства Індії стали ракети типу "земля - повітря" "Прітхві", багатоцільова ракета "Акаш". Протитанкова ракета "Наг" дала змогу Індії приєднатися до "клубу" трьох держав - США, Росії та Франції, які мають монополію на подібні технології.

Все з більшою повагою в світі ставляться до індійських комп'ютерних розробок, що засвідчив успіх супер комп'ютера "Парам-9000" на міжнародній виставці у Вашингтоні. За оцінками фахівців, обсяги експорту індійських комп'ютерів у 2000 р. становитимуть щонайменше 3 млрд. доларів США.

Фізики Кампурського відділення Індійського інституту технологій винайшли метод надпровідності високих температур, що підвищує електропровідність матеріалів у тисячу разів. Учені Бангалорського дослідного центру виявили дивний феномен так званої "газової бульбашки", який можна застосовувати для забезпечення надшвидких хімічних реакцій, а також для здійснення ядерного щеплення за допомогою звукових хвиль. Унікальний радар установлено поблизу міста Тірупаті для детального вивчення низького і середнього шарів атмосфери, а також іоносфери.

Індійські спеціалісти генної інженерії здійснили революцію у виробництві шовку, вивівши особливий тип гусениць-шовко-прядів. Колиска однієї з найдавніших цивілізацій, Індія відома своєю давньою аюрведичною медициною. Стрімкого розвитку набирає індійська фармація, пропонуючи на міжнародному ринку відносно дешеві та водночас високоякісні конкурентоспроможні ліки та медпрепарати. На фоні першої в Індії успішної трансплантації серця, вже звичними стали в практиці індійських хірургів пересадка нирок, легенів та інших органів. Учені Бомбейського дослідного онкологічного інституту виділили унікальний онкоген, який спричиняє рак слизової оболонки порожнини рота.

Так, послідовна і принципова зовнішньополітична діяльність Індії протягом років незалежності слугувала невпинному зростанню її авторитету та впливу на міжнародній арені. У глобальному вимірі Індія претендує на досягнення статусу світової держави, забезпечення собі місця в Раді Безпеки ООН спочатку як непостійного члена, а згодом - постійного.

У1974 р. Індія випробувала власний ядерний пристрій і стала єдиною країною в світі, яка відмовилася підписати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Вона вважає, що це входить у протиріччя з інтересами національної безпеки країни. На 2000-2005 рр . планувалося виділити на розвиток ядерних досліджень вдвоє більше ніж у 1995-1999 рр. В основі занепокоєння індійських політиків лежить історична недовіра до ісламського світу та Пакистану зокрема. Підтвердженням цієї принципової позиції є кілька ядерних випробувань, проведених у період з 12 до 14 травня 1998 р., незважаючи на реальну загрозу економічної та політичної блокади з боку світового співтовариства. Хоч Індія і відіграє дещо пасивну роль на євразійській сцені, вона не сприймає "азіатські цінності", які активно пропагуються від Сінгапура до Китаю. Поразка в цьому питанні призведе до її витіснення з Азії, як суб'єкта геополітики, що є недоцільним з огляду на зростання впливу Китаю.

Результати аналізу наявного базового матеріалу свідчать, що індійське бачення проблем регіону зумовлене побоюваннями, що в нинішній ситуації відбудуться зміни в напрямку більшого стратегічного динамізму. Як наслідок, на думку індійських геостратегів, формується нова стратегічна загроза для Індії з регіону Центральної Азії, що порушує стратегічний баланс, оскільки Радянський Союз діяв як геополітична контрверсія проти сил, антагоністичних Індії. Крім цього, нова модель етнічних конфліктів прямо загрожує безпеці Індії. Вакуум, що утворився, припускає появу нових позарегіональних центрів сили із різними ідеологічними та політичними інтересами: політичні трансформації та кінцеві орієнтації нових держав не можуть не змінити стратегічне оточення Індії. Відкриття регіону зовнішньому світові прямо забезпечує індійське економічне домінування в регіоні, що входить у протиріччя, зокрема, зі стратегічними планами керівництва Китаю. За оцінками міжнародних експертів, претензії Індії на статус супердержави можуть виправдатися протягом найближчих 10-20 років.

Для підтримки стабільності в Центральній Азії Індія концентрує увагу на посиленні двостороннього співробітництва із суміжними державами, надаючи технічну допомогу та ініціюючи економічні програми, спрямовані на зміцнення усталених зв'язків. При цьому, Індія в забезпеченні регіональної стабільності головним чином покладається на позаісламські чинники в особі Росії та Китаю.

У цілому Індія, як і всі держави Південної Азії, все більше тяжіє до Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В цій ситуації Пакистан ще значною мірою стоїть осторонь руху, а Іран також потребує широкого входження в Центральноазіатський регіон не лише через Туркменистан, а й через Таджикистан, який межує з Китаєм і Північною Індією.

В оперативній обстановці, що нині складається в регіоні та світі в цілому, індійський уряд стурбований можливістю реалізації Сполученими Штатами стратегії інформаційних війн щодо Індії та вживає заходів із метою забезпечення своєчасної адекватної протидії. На нараді, що відбулася на початку листопада 1996 р., керівництвом МО Індії констатувалося, що сучасна інформаційна зброя являє загрозу національній безпеці держави як у воєнний, так і в мирний час.

Активна участь США у розвитку життєво важливих галузей індійської промисловості, а також орієнтованість економіки країни на американські розробки в перспективі визначають можливість повного блокування спроб Індії використовувати комп'ютерні мережі. Найбільш ймовірними об'єктами інформаційних атак є системи передачі даних, комплекси дистанційного зондування Землі, глобальна система позиціонування NAVSTAR, розроблюване спеціалізоване програмне забезпечення.

Організація зв'язку індійських автоматизованих інформаційних систем з міжнародними мережами через шлюзову службу GIAS мережі Інтернет дає змогу США впливати на процес прийому-передачі інформації.

Під контролем США знаходиться також програма Індії з розвитку супутників дистанційного зондування Землі. Відповідно до існуючих контрактів між індійською корпорацією Antrix і американським консорціумом Eosat Сполучені Штати реалізують інформацію з індійських супутників IRS-P3 і IRS-IC, для чого використовуються дві наземні станції Eosat у США: Norman Station і Fairbanks Station.

У ситуації, що складається, керівництвом МО Індії прийняте рішення про розробку національної програми створення засобів протидії інформаційній зброї. Одночасно намічено виділити додаткові асигнування на підвищення захищеності військових інформаційних мереж Індії від несанкціонованого проникнення через міжнародні канали зв'язку і передачі даних.

Організації оборонних досліджень. МО Індії дана вказівка активізувати роботи зі створення комп'ютеризованих комплексів інформаційної безпеки у всіх автоматизованих системах контролю і керування, задіяних в інтересах Індійського оборонного відомства. Визнано доцільним розширити закупівлі за рубежем необхідної елементної бази і компонентів для розробки власного комп'ютерного устаткування.

Для забезпечення національної безпеки в Індії утворене розвідувальне співтовариство, з такою структурою:

Прем'єр-міністре головою розвідувального співтовариства, якому підпорядкована Група координації розвідувальних служб: радник прем'єр-міністра з питань національної безпеки (розвідки); Секретаріат Ради; Рада групи (керівники спеціальних служб Індії); Центральне управління обробки та аналізу розвідувальної інформації.

Об'єднаний комітет з питань розвідки (Joint Intelligence Committee - JIC) - єдина структура, що здійснює аналіз розвідувальної інформації всіх розвідувальних служб держави.

Виконавчі органи:

Управління досліджень і аналізу (Research and Analysis Wing - RAW) є загальнодержавною зовнішньою розвідкою, в межах якої планується створення в його структурі Управління з питань розповсюдження технологій військового призначення, узгоджує свої дії з Секретаріатом Ради. УДА підпорядковані Головне управління безпеки, Бюро спеціальних служб.

Взаємодія УДА з органами воєнної розвідки здійснюється Групою з питань воєнної розвідки, яку очолює радник директора УДА з військових питань.

Управління воєнної розвідки МО (Directorate General Military Intelligence, начальник управління воєнної розвідки - радник МО з питань розвідки) підпорядковане міністру оборони і Раді групи КДРС, складається із: Управління сухопутних військ (Directorate Military Intelligence); Управління розвідки ВПС (Directorate Air Intelligence); У п равління розвідки в M С ( Directorate Naval Intelligence); Об'єднаного управління технічної розвідки ЗС (планується).

Управління розвідки видів збройних сил безпосередньо підпорядковані начальникам головних штабів - командувачам видів ЗС Індії.

Головне управління військової розвідки МО Індії (ГУВР) обмежене веденням розвідки на оперативно-тактичному рівні, насамперед військових угруповань потенційного противника в прикордонних районах та інженерного обладнання його території. Крім цього, значна частина особового складу розвідувальних органів МО Індії залучається до виконання завдань у прикордонних районах на індійській території в інтересах контррозвідки (головним чином з метою запобігання проведенню диверсійних актів та забезпечення збереження секретних документів).

Апарат військових аташе Індії, керівництво якими здійснюється ГУРВ, також не розглядається як складова органу зовнішньої розвідки. Військовим дипломатам не ставляться відповідні завдання і не виділяються необхідні асигнування на добування інформації розвідувального характеру, в її класичному розумінні. Військові дипломати займаються легальною розвідкою в державі перебування.

Розвідувальне бюро МВС (забезпечення внутрішньої безпеки та контррозвідки) підпорядковане міністру оборони та ЦУОАРІ.

Розвідувальне бюро Індії (РБІ) - основний орган у державно-політичній системі Індії, який займається водночас контррозвідкою і зовнішньою розвідкою, заснований в 1887 р. першочергово як допоміжний орган місцевих збройних формувань з каральними функціями.

РБІ займається збором первинної розвідувальної інформації в державі та поза її межами, контррозвідувальною діяльністю проти іноземних розвідок, боротьбою проти тероризму, режимним забезпеченням збройних сил, антикорупційними заходами, специфічним контролем якості імпортованого товару, перевіркою порядку основних громадських фондів, особистою охороною вищих посадових осіб, провідних урядових керівників і політичних діячів.

Адміністративне керівництво РБІ, частково кадрові призначення (з правом надання рекомендацій) здійснюються Комітетом з політичної розвідки при урядові держави (Shanakaran Nair Committee).

Кількісний штат співробітників РБІ становить майже ЗО тис, 75% з яких - офіцери поліцейського корпусу Індії, до 10% -співробітники технічних служб. Очолює директор, який в оперативному плані підпорядковується лише прем'єр-міністрові Індії.

Директору РБІ підпорядковуються секретар з особових доручень (на правах заступника) - завідуючий канцелярією Бюро, перший заступник і 6 (шість) заступників. У безпосередньому підпорядкуванні директора РБІ знаходяться також Управління інформації та аналізу, що відповідає за підготовку поточних донесень і доповідей прем'єр-міністру та, за його вказівкою, окремим членам кабінету.

У структурі головного офісу РБІ існує 7 напрямків, кожен із яких очолює директор 1-го рангу (Joint Director), а саме контррозвідки, політичної розвідки, контртероризму, військовий, охорони кордонів, захисту вищих посадових осіб держави, оперативний.

Управління, окремі відділи та служби очолюють директор другого рангу або заступники директорів першого рангу (Deputy Director). Керівників такого рангу в головному офісі РБІ нараховується майже 90 осіб, їх заступники, як правило, а також керівники менш значущих підрозділів - директори третього рангу або помічники директорів (Assistant Director). Штатним розкладом РБІ не передбачено існування спеціальних звань, подібних військовим.

До штату РБІ не входять інформатори, тимчасові агенти статичного і мобільного зовнішнього спостереження, постові поліцейські, водії тощо. Проте, для оплати їх послуг виділяються відповідні бюджетні кошти.

Організаційно РБІ складається з таких підрозділів і служб:

Управління контррозвідки (УКР) - нараховуються 6 (шість) окремих напрямків, а саме: Сполучені Штати Америки, держави НАТО, держави СНД, Китаю, Пакистану, Ірану. Пріоритетними напрямками в роботі вважаються такі: боротьба з ісламським фундаменталізмом; захист таємниці в галузі ядерних і космічних технологій; проблеми відродження стратегічної ролі Росії як супердержави з особливими інтересами в регіоні та її змагання за лідерство зі США. Управління "J" (Джі) спеціалізується суто на антитерористичних заходах.

У структурі РБІ існує низка управлінь, окремих відділів та служб, які загалом іменуються Спеціальними підрозділами безпеки - СПБ (SES - Special Establishment for Security).

Зважаючи на те, що Індія де-факто є світовою ядерною державою, другою за кількістю населення, яка володіє при цьому сучасними технологіями, а також із урахуванням можливостей посилення транспортної взаємодії з нею, вважається, що у середньотерміновій перспективі вплив "індійського чинника" на розвиток ситуації в Центральній, Південній і Східній Азії зростатиме.

У зв'язку з неоднозначними геополітичними процесами в сучасному світі, не виключається, що Індія ще відіграє свою роль у підтриманні балансу інтересів у регіоні навіть між такими державами як РФ, КНР і США. Так, зокрема, зростання агресивності в діях нинішнього керівництва Сполучених Штатів Америки сприятиме прискоренню заходів щодо утворення між Індією, Росією, Іраном та Китаєм відповідного геополітичного проекту в Азії, спроможного відігравати роль противаги надмірній американській військовій силі та стримувати небажану експансію США на євразійський простір. Вирішення складних геостратегічних завдань, як відомо, без надійного та ефективного функціонування добре відпрацьованої національної системи розвідувальних і контррозвідувальних спецслужб неможливо.

Тому невипадково, що наприкінці лютого 2000 р. спеціальним урядовим Комітетом були розроблені відповідні пропозиції щодо реорганізації та підвищення ефективності оперативної діяльності спеціальних служб Індії. Зокрема, була визнана доцільність:

призначення на постійній основі радника прем'єр-міністра з питань національної безпеки;

формування єдиної структури воєнної розвідки, удосконалення системи взаємодії розвідувальних органів головних штабів трьох видів збройних сил з МО Індії, а також централізованого управління радіо- і радіотехнічною розвідкою;

проведення організаційних заходів з метою підвищення ефективності діяльності Об'єднаного комітету з питань розвідки;

удосконалення системи підготовки фахівців з питань шифрування та дешифрування інформації;

проведення модернізації та прийняття на озброєння сучасних технічних засобів розвідки.

Одночасно, після закінчення роботи спеціального урядового Комітету в квітні 2000 p., урядом Індії було прийнято рішення щодо формування Групи міністрів Кабінету Міністрів в складі міністра внутрішніх справ (голови групи), міністра оборони, міністра закордонних справ, міністра фінансів та голови комісії з питань планування. На зазначену групу було покладено проведення аналізу стану та перспектив розвитку системи національної безпеки, розробки рекомендацій спеціального урядового комітету та пропозицій щодо їх реалізації. Групою міністрів Кабінету Міністрів була підготовлена доповідь з практичних рекомендацій щодо реформування системи розвідувальних служб Індії, зміст якої було ухвалено на засіданні Комітету з питань безпеки уряду Індії в травні 2002 р.

Відповідно до ухвалених пропозицій передбачається проведення комплексу організаційно-технічних заходів, зокрема:

замість Об'єднаного комітету з питань розвідки (ОКПР) створити Групу координації діяльності розвідувальних служб Індії (Intelligence Coordination Group - ICG), яку очолюватиме радник прем'єр-міністра з питань національної безпеки (розвідки). Організаційно до складу групи входитиме Рада групи та апарат радника. З метою обміну інформацією та підготовки доповідей і пропозицій раднику прем'єр-міністра з питань національної безпеки (розвідки) керівники спеціальних служб щомісяця будуть проводити спільні засідання. Крім цього, Раднику прем'єр-міністра підпорядковуватиметься і новоутворене Центральне управління обробки та аналізу розвідувальної інформації;

посилити стратегічний компонент розвідки за рахунок створення у складі Управління досліджень і аналізу окремого підрозділу з питань здійснення моніторингу за розповсюдженням технологій військового призначення, насамперед для стеження за ходом виконання Пакистаном ракетно-ядерної програми, а також розгортанням нових компонентів систем космічної розвідки (на базі нового покоління супутників CARTOSAT-1,2) та повітряної розвідки (прийнята на озброєння сучасних комплексів вітчизняного та російського виробництва, а також безпілотних літальних апаратів);

сформувати Управління воєнної розвідки (Defence Intelligence Agency) МО Індії, на яке додатково покладатимуться завдання з ведення розвідки в інтересах МО Індії на стратегічному рівні. Начальник УВР одночасно є радником міністра оборони Індії з питань розвідки. Штатна категорія керівника Управління воєнної розвідки "генерал-лейтенант" ("віце-адмірал"). Першим керівником Управління може призначатися керівник СВ, ВПС або ВМС Індії з подальшою ротацією (через відповідний період часу) на представника іншого виду збройних сил.

На УВР покладатиметься загальне керівництво розвідувальними органами МО Індії та контроль за діяльністю новостворюваного Об'єднаного управління технічної розвідки (Joint Inter-Services Technical Intelligence Agency) ЗС Індії, яке здійснюватиме розвідувальну роботу в інтересах всіх видів збройних сил держави. До складу ОУТР, на яке покладатимуться збір, обробка, аналіз та передача споживачами розвідувальної інформації, отриманої засобами радіотехнічної наземної, повітряної та космічної розвідки, будуть включені відповідні підрозділи технічної розвідки управлінь розвідки видів збройних сил (СВ, ВПС, ВМС).

Таким чином, розвідувальний компонент у зовнішньополітичній практиці правлячих кіл Індії зростатиме і вдосконалюватиметься, що, безумовно, стане відчутним й у міждержавних відносинах з Україною.

 
<<   ЗМІСТ   >>