Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ціноутворення в умовах монополії

Монопольний ринок (ринок чистої монополії) має такі характерні ознаки:

  • 1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Фірма-монополіст - це і є певна галузь виробництва.
  • 2. Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.
  • 3. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Однак будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований. Тому блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів - обов'язкова умова для існування чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь стосуються не тільки чистої монополії, а й олігополії чи монополістичної конкуренції. Ці бар'єри можуть набувати наступних форм:
    • а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст - це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно;
    • б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виключне право на виробництво будь-якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності);
    • в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника;
    • г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, а й у більшості країн заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо.
  • 4. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Якщо конкурентна фірма погоджується з ціною, то монополіст - це той, хто диктує ціну. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

Економічно панування монополії реалізується в отриманні нею монопольного прибутку [1].

За способом формування розрізняють природну і штучну монополії. Кожна з них має свої особливості ціноутворення.

Щодо ціноутворення в умовах монополії, варто відзначити, що монополіст не завжди призначає єдину ціну на всі одиниці свого продукту. Якщо він встановлює різні ціни, існує цінова дискримінація. Цінова дискримінація - продаж різних одиниць певного продукту в даний момент часу за різними цінами незалежно від відмінностей у витратах [2].

Певний контроль над ринковою ціною свідчить про існування монопольної влади, до якої суспільство не байдуже. Регулюючий вплив суспільства спрямований на обмеження монопольної влади і знаходить втілення, зокрема, у відповідних заходах держави. їх розробка, застосування, оцінка дієвості спираються на вимір монопольної влади.

Примітки

1. Засобом привласнення монопольного прибутку є монопольна ціна - грошова форма суспільної (ринкової) вартості товару, встановлена монополією на рівні вище або нижче рівноважної ціни з метою отримання монопольного прибутку. Структурними складовими монопольної ціни є витрати постійного і змінного капіталу на виробництво товарів, середній прибуток і монопольний надприбуток

Монопольні ціни утворюють складну підсистему цін, яка характеризує відносини монополії з іншими монополіями, немонополістичними підприємствами, найманими працівниками і державою. Серед них виокремлюють монопольно високі та монопольно низькі ціни. Монопольно високі ціни. За ними монополії реалізують свої товари. Вони завжди вищі за ціни виробництва і вартість товарів. Монопольно високими є ціни на продукцію монополій, що поставляється за державними контрактами. Як правило, точкою їх відліку є найвищі витрати виробництва галузі. Монопольно низькі ціни. За ними монополії купують товари інших товаровиробників. Вони завжди нижчі вартості, а іноді й витрат виробництва відповідних товарів. Здебільшого нижчою за свою вартість є й ціна робочої сили, оскільки постійне перевищення її пропозиції над попитом знижує ціну робочої сили відносно величини її вартості.

2. Причина цінової дискримінації - прагнення монополіста отримувати більш високий прибуток. Умовами цінової дискримінації є: 1) неможливість перепродажу продукту, зумовлена особливостями самого продукту (електроенергія, телефонний зв'язок тощо); 2) здатність продавця до розподілу ринку на різні категорії покупців, кожна з яких характеризується неоднаковою готовністю платити за товар.

 
<<   ЗМІСТ   >>