Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Психодіагностика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Стандартизація і норми тестових показників

Якісна психодіагностична методика обов'язково повинна бути стандартизованою, а умови тестування, інструкції, вимоги до його проведення та оброблення результатів - однаковими. Це гарантує вирівнювання ситуативних факторів, які можуть створити вигідніші умови для одних досліджуваних порівняно з іншими. Без стандартизації зіставлення індивідуальних результатів неможливе.

Стандартизація (англ. standard - типовий, нормальний) тестових показників - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури і оцінок тесту.

Уніфікують бланки дослідження, способи реєстрації результатів, час і умови тестування. Інструкції можуть бути письмовими та усними (рідше).

Стандартизованим також є процес переведення первинних ("сирих") тестових балів, що відображають кількість виконаних завдань, в узагальнену шкалу, яка характеризує ступінь індивідуальної вираженості певної психічної властивості чи функції. Порівнювати результати психодіагностичних досліджень неможливо без певного критерію, оскільки методики не мають стандартів успішного чи неуспішного розв'язання тестових завдань. Наприклад, при виконанні тесту інтелекту досліджуваний успішно розв'язав певну кількість завдань. Однак це не дає підстав для визначення рівня його інтелекту - багато ним зроблено чи мало, добре чи погано; як часто певний показник спостерігається в інших людей; скільки завдань потрібно виконати для засвідчення високого рівня інтелекту тощо.

Критерієм порівнювання є підсумки тестування великої і репрезентативної вибірок. Порівнюючи результати тестування, здійснюють вибірку стандартизації за статистичною нормою. Останнім часом застосовують стандартизацію, за якої результати досліджуваного зіставляють не з результатами інших осіб, а з соціально-психологічним нормативом - описом вимог суспільства до розвитку певної функції чи властивості. Стандартизація забезпечує можливість переходу від результатів виконання тесту певною особою до її психологічної характеристики.

Однією із характеристик ефективності тестів є наявність нормативних даних - показників чітко визначених вибірок. Розроблення процедури отримання цих показників є стандартизацією даних.

У психодіагностиці важливі статистична і соціокультурна норми.

Статистична норма - середній діапазон значень на шкалі вимірюваної психологічної властивості людини.

її застосовують при оцінюванні стильових і мотиваційних якостей. Нормою вважають наближеність значення властивості до рівня статистично середнього індивіда. Значне відхилення від норми у (вихід за межі середнього діапазону) вважається акцентуацією, а якість особистості, стосовно якої спостерігається відхилення від норми, - акценту кованою. Чим більше виражене відхилення, тим більша акцентуація, аж до появи патохарактерологічних ознак.

Соціокультурна норма - офіційно чи неофіційно прийнятий у суспільстві рівень психологічної властивості людини.

Наприклад, у загальноосвітньому закладі учні можуть припуститися однієї помилки-описки на сторінці тексту, але вже 10 помилок є відхиленням від норми.

У педагогічній діагностиці збирають інформацію, важливу для оцінювання учня. Наприклад, зібрана інформація містить дані про кількості помилок у диктанті, правильних розв'язків у роботі з математики, спонтанних відповідей, отриманих на трьох заняттях, правильно виконаних завдань із тесту на вимірювання інтелекту. Ці відомості недостатньо інформативні. Навіть якщо учень припустився у диктанті 12 помилок, для інтерпретування потрібно знати рівень складності диктанту. Слід також порівняти його результат з результатами інших учнів; урахувати кількість помилок, яку вважають допустимою з огляду на досліджувану особливість учня. Для цього потрібен порівняльний аналіз. Його можна здійснити через порівняння результату індивідуальної успішності учня із результатами інших учнів (соціальна співвідносна норма); з колишніми результатами (індивідуальна співвідносна норма); з навчальними критеріями (цілями) (предметна співвідносна норма).

Однак жоден з цих варіантів не дає підстав для повноцінної інтерпретації й отримання комплексної інформації. Для соціального та індивідуального порівняння застосовують порівняльні норми, які забезпечують: числове позначення індивідуальних результатів; порівняння отриманих даних з результатами інших індивідуумів (за необхідності); полегшення порівняння теперішніх і колишніх результатів індивідуума.

Психолог при побудові тестових норм повинен проаналізувати розподіл тестових балів, побудувати тестові норми і перевірити їх репрезентативність. Ця діяльність відбувається у такій послідовності:

1) формування вибірки стандартизації (випадкової чи стратифікованої з будь-якого параметра) з тієї популяції, на якій передбачається застосовувати тест. Тестування кожного досліджуваного у стислий термін (щоб усунути іррелевантний розмах, спричинений зовнішніми подіями, які відбулися під час обстеження);

  • 3) побудова розподілу частот тестових балів (для заданих інтервалів рівнозначності), складання таблиць та відповідних графіків гістограми і кумуляти;
  • 4) обчислення середнього і стандартного відхилень, а також асиметрії та ексцесу (за допомогою комп'ютера); перевірка гіпотези про значущість асиметрії й ексцесу; порівняння результатів перевірки з візуальним аналізом кривих розподілу;
  • 5) перевірка нормальності одного з розподілів за допомогою критерію Колмогорова, який дає змогу визначити, чи підкоряються два емпіричні розподіли одному закону або чи підкоряється отриманий розподіл очікуваній моделі (при п < 200 за допомогою більш потужних критеріїв); процентильна нормалізація з перекладом у стандартну шкалу; лінійна стандартизація і порівняння її результатів (з точністю до цілих значень стандартних балів);
  • 6) перевірка однорідності розподілу стосовно варіювання заданої популяційної ознаки (стать, професія тощо) за допомогою критерію Колмогорова; побудова у сполучених координатах графіків гістограми і кумуляти для повної і часткової вибірки. Зафіксувавши значущі відмінності, вибірку поділяють на різнорідні під вибірки;
  • 7) побудова таблиці процентильних і нормалізованих тестових норм (для кожного інтервалу рівнозначності "сирого" бала). За наявності різнорідних підвибірок створюють окремі таблиці для кожної з них;
  • 8) визначення критичних точок (верхня і нижня) для довірчих інтервалів (на рівні Р < 0,01) з урахуванням стандартної помилки у визначенні середнього значення;
  • 9) аналіз конфігурації отриманих розподілів з урахуванням передбачуваного механізму розв'язання тесту;
  • 10) отримання негативних результатів, відсутність стійких норм для шкали із заданим числом градацій (із заданою точністю прогнозу критеріальної діяльності) є підставою для обстеження ширшої вибірки чи відмови від використання тесту.

Норми, як правило, змінюються відповідно до природних змін у психічному розвитку людей. Так, норми інтелектуального розвитку, встановлені у першій чверті XX ст., не можуть бути використані у XXI ст., оскільки мислення людей значно змінилося. Як правило, норми тесту, особливо інтелектуального, переглядають раз на п'ять років.

Для перегляду норм спочатку визначають групу людей, з допомогою яких проводитимуть дослідження тесту, поділяють її на підгрупи, відмінні соціально-демографічними характеристиками. Для кожної підгрупи підбирають представницьку вибірку і за допомогою тесту вивчають. Далі шляхом усереднення отриманих показників визначають тестову норму. В описі тесту для кожної включеної у нього норми обов'язково повинно бути зазначено, де, як, на підставі яких досліджень і коли вона була встановлена.

Важлива вимога до тестів - їх об'єктивність. Це означає, що на стандартизованому іспиті, який встановлює кількісні та якісні індивідуально-психологічні відмінності, не повинна позначатись суб'єктивна діяльність. При вимірюванні однієї властивості результат має бути однаковим у всіх психодіагностів. Для зменшення суб'єктивних впливів при оцінюванні необхідно дотримуватися об'єктивності вимірювання, оброблення даних і інтерпретування результатів.

Об'єктивність вимірювання передбачає однакові умови тестування для усіх досліджуваних. Для цього уніфікують завдання, час їх оброблення, пояснення, допоміжні засоби тощо. Загалом можна домогтися лише однакових умов діагностування, оскільки індивіди по-різному реагують на тестування. Створити ідентичні умови для проведення вимірів неможливо, але слід прагнути до їх максимальної уніфікації.

Вимоги до об'єктивності вимірювання можуть різнитися. Наприклад, у збірниках диктантів часто уніфікують тільки тексти, а у тестах, що діагностують володіння орфографічними нормами, є точні вказівки про те, як вимовляється слово, коли та в якому класі організувати тестування, який час для цього необхідний, який спосіб тестування найоптимальніший.

Для забезпечення об'єктивності вимірювання потрібно проаналізувати завдання, інструкції для досліджуваних, рекомендації організаторам тестування. Спостерігаючи за поведінкою організаторів тестування, можна зробити висновки про недоліки в адресованих їм рекомендаціях.

Суб'єктивність позначається особливо помітно на об'єктивності оброблення даних, оскільки різні фахівці неоднаково мислять і оцінюють. Наприклад, вчителі ставлять різні бали за одну і ту саму класну роботу.

Об'єктивність оброблення даних можна забезпечити установленням критеріїв спостереження за поведінкою досліджуваних, а також унеможливленням розбіжностей при обробленні даних, яке можна здійснювати за допомогою комп'ютера.

Об'єктивності інтерпретації результатів виміру досягають за умови однакового розуміння результатів оброблення даних, тобто встановлення однакових взаємозв'язків. Для об'єктивної інтерпретації необхідно мати великий масив різноманітної інформації. Інтерпретатори даних повинні спочатку їх проаналізувати, обміркувати альтернативні інтерпретації, перевірити власні варіанти.

Без об'єктивності достовірний висновок неможливий, однак вона, уніфікуючи матеріал, його оброблення та оцінку, накладає певні обмеження. Наприклад, художники різних стильових напрямів, які пишуть картини на один сюжет, та різні особи, які є експертами, не зможуть дійти до однакового висновку. Вимірювання (перевірка) за таких умов - неадекватний засіб, оскільки за наявності різних, навіть принципово рівноцінних, можливостей розкрити тему неможливо через відсутність умов для діагностики. Ознаки залежно від ступеня їх вираженості неможливо впорядкувати, оскільки твір мистецтва сприймають лише індивідуально.

Об'єктивність не повинна бути самоціллю, вона є передумовою надійності і валідності вимірів. Необ'єктивний вимір не має параметрів надійності і валідності. За відсутності критерію об'єктивності унеможливлюється наявність критеріїв надійності і валідності.

Отже, стандартизація і нормування є важливими діагностичними процедурами. У психологічній діагностиці стандартизується процедура проведення, інструкція, бланки обстеження, способи реєстрації результатів, умови проведення обстеження, контингент досліджуваних, оброблення результатів. Стандартизація передбачає перстворення нормальної шкали оцінок на нову шкалу, побудовану не на кількісних емпіричних значеннях досліджуваного показника, а на його відносному місці в розподілі результатів у вибірці досліджуваних.

Процедуру нормування забезпечують переходом до іншого масштабу (одиниць) вимірювання. Стандартизація і нормування разом з іншими психометричними процедурами гарантують чистоту експерименту, його валідність та надійність.

 
<<   ЗМІСТ   >>