Повна версія

Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Гірничо-металургійний комплекс

Металургійна промисловість - це одна з найважливіших комплексних галузей у сучасній структурі промислового комплексу України. Цій галузі належить одне з провідних місць в економіці нашої держави. Продукція гірничо-металургійного комплексу має велике значення у зовнішній торгівлі України, є її головною експортоспроможною галуззю. Сьогодні гірничо-металургійний комплекс дає понад 40 % валових надходжень до бюджету держави.

Роль і значення гірничо-металургійного комплексу визначається насамперед тим, що він випускає метал для машинобудування і слугує фундаментом розвитку всіх його галузей. Металургійне виробництво охоплює чорну і кольорову металургію з такими основними стадіями виробничого процесу: видобуток сировини, її збагачення, виплавка металів і прокатне виробництво. Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини - пірометалургію й електрометалургію. Застосовують електротермічний (чорна металургія) і електрохімічний (кольорова металургія) способи виплавки металів.

Чорна металургія охоплює процеси видобутку і підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів, виплавлення чавуну, сталі та виробництво прокату. До її складу входять: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату; виробництво електроферосплавів; вторинна переробка металів; коксування вугілля; виробництво вогнетривів; видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту та ін.); випуск металічних виробів виробничого призначення. Головними стадіями виробництва у чорної металургії є виробництво чавуну, сталі й прокату.

Чорна металургія України сформувалась і функціонує в районах залягання палива й залізних руд (Донецький та Придніпровський економічні райони). Підприємства, що входять до складу металургійного комплексу, характеризуються високою концентрацією виробництва, великими масштабами використання сировини, палива і допоміжних матеріалів, широким розвитком комбінування. Райони розвитку чорної металургії виконують роль гірничо-металургійних баз країни.

Головні напрями розвитку чорної металургії на сучасному етапі пов'язані із впровадженням нових технологій виплавлення сталі. Зокрема, це застосування киснево-конверторного й електроплавильного способів і скорочення мартенівського способу; вдосконалення структури прокатного виробництва шляхом випереджального зростання випуску холоднокатаного листа, високоточних профілів прокату з термічною обробкою, економічних і спеціальних видів сталевих труб, застосування нового способу виплавлення сталі на основі прямого відновлення заліза із руд, розвиток порошкової металургії та ін.

За рівнем розвитку концентрації виробництва чорних металів Україна випереджає навіть розвинені капіталістичні країни. Майже 98 % чавуну і сталі виплавляється на підприємствах з річною потужністю понад 1 млн т. Сучасні підприємства чорної металургії за характером внутрішніх технологічних зв'язків можна назвати металургійно-енергохімічними комбінатами з повним циклом. Вони розміщені у двох економічних районах України - Донецькому і Придніпровському. Крім комбінатів з повним циклом, працюють також підприємства "переробної металургії", сировиною для яких є металобрухт. На великих машинобудівних підприємствах діють спеціалізовані цехи для виробництва сталі і прокату - "мала металургія" (табл. 2.6).

Чорна металургія з повним циклом є важливою районоутворюючою галуззю. До неї долучаються ще й супутні галузі: теплова електроенергетика, яка може використовувати відходи домен

Таблиця 2.6. Виробництво продукції підприємствами металургійного комплексу України у 1990-2009 рр.

Рік

Чавун

Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям

Труби великого та малого діаметрів, профілі пустотілі з чорних металів

1990

44,9

48,5

6,5

1995

18,0

18,7

1.6

2000

25,7

25,8

1,7

2001

26,4

27,1

1,7

2002

27,6

27,4

1,5

2003

29,5

28,9

2,1

2004

31,0

28,9

2,1

2005

30,7

27,9

2,4

2006

32,9

27,9

2,8

2007

35,6

29,0

2,8

2008

31,0

23,3

2,5

2009

25,7

15,7

1,7

2010

27,4

17,5

1,9

них газів, кокс, подрібнені коксові залишки; металомістке машинобудування. У металургійних комплексах розміщуються також окремі підприємства легкої та харчової промисловості, завдяки їм можна найбільш раціонально використовувати трудові ресурси жіночої статі.

При розміщенні металургійних комбінатів з повним циклом визначальна роль належить двом факторам - сировинному та паливному. На сировину і паливо припадає 85-90 % усіх затрат під час виплавлення чавуну, з них приблизно 50 % - на кокс і 30- 40 % - на залізну руду. В середньому на 1 т чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, не менш як 1,5 т залізної руди, 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води.

Основою розвитку чорної металургії України є потужна залізорудна промисловість. Основний залізорудний басейн - Криворізький, на який припадає близько 78 % усіх запасів залізних руд і понад 90 % всього її видобутку. Тут розробляються високоякісні поклади руд з вмістом заліза від 50 до 67 %, а також залягання менш якісних залізних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35 %. Такі руди потребують збагачення і надходять на гірничозбагачувальні комбінати - Південний, Новокриворізький, Центральний, Північний, Інгулецький. Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза до 62 %. Концентрат надходить на агломераційні фабрики, а з них у вигляді агломерату або окотків - на металургійні комбінати для доменного виробництва.

Крім основного залізорудного басейну - Кривбасу, залізні руди видобувають у Керченському (АР Крим), Кременчуцькому (Полтавська область) та Білозерському (Запорізька область) родовищах. Руди Керченського родовища використовуються для виплавки чавуну на металургійних комбінатах Маріуполя, основний споживач - завод "Азовсталь". На базі Кременчуцького залізорудного району споруджено Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат.

Марганцеворудною базою чорної металургії України е Придніпровський марганцеворудний басейн (Нікопольський район). Майже 2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом. На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60 % і відправляють на металургійні заводи України та на експорт. Розширюється видобуток марганцевої руди в Інгулецькому родовищі на Дніпропетровщині та у Токмацькому районі (Запорізька область). Споруджена перша черга найбільшого в Україні Таврійського гірничозбагачувального комбінату, який переробляє руди Токмацького родовища.

У Донецькому і Придніпровському районах розвинена коксохімічна промисловість, яка забезпечує металургійні заводи бездимним паливом - коксом. Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас) і до центрів металургійного виробництва (Придніпров'я, Приазов'я). Найвища концентрація коксохімічних комбінатів у Донецькій області (Макіївка, Горлівка, Маріуполь, Стаханов та ін.). У Придніпров'ї центрами коксохімії виступають: Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ. Більше половини коксу виробляється на коксохімічних підприємствах Донбасу, де видобувається коксівне вугілля. Кокс використовується у металургійному виробництві, при виплавці чавуну, а відходи коксохімії -- коксовий газ як висококалорійне паливо і як сировина для хімічної переробки.

Частиною гірничо-металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин - нерудної сировини. Залягання високоякісних флюсових вапняків та доломітів є у Донецькій області (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ, Новотроїцьк) і Дніпропетровській (у Криворізькому районі). У Донбасі зосереджені також родовища вогнетривких глин (Часів'ярське, Новорайське і Веселківське родовища) та кварцових пісків. Великі запаси флюсових вапняків розвідані в Автономній Республіці Крим. Флюси використовуються для виплавлення чавуну (доменний процес) і вилучення шкідливих сполук із залізної руди, вогнетривкі глини і кварцові піски - для виробництва вогнетривів. Витрати вогнетривких матеріалів у металургійному виробництві становлять в середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі. Найбільший завод вогнетривів розміщений у Запоріжжі.

Металургійні заводи України зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії - Придніпровському, Донецькому та Приазовському (рис. 2.5).

Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить у межах перетину важливих залізниць, які з'єднують Придніпров'я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення металургії у цьому районі - залізорудна база, вода й електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього - 14). Центри розміщення підприємств з повним циклом - Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. У районі виділяють три великі промислові вузли з профільними галузями металургії: Дніпропетровський, до якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська; Запорізький (заводи "Запоріжсталь", електроплавильний, "Дніпроспецсталь", феросплавний завод, "Дніпросталь"); Криворізький (кар'єри, шахти, гірничозбагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод у Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).

Гірничо-металургійний комплекс

Рис. 2.5. Гірничо-металургійний комплекс

Донецький металургійний район сформувався на території Донецької і Луганської областей (13 великих заводів). Поряд з металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом, флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров'я. Лімітуючим фактором розвитку металургійного виробництва є недостатня забезпеченість підприємств водою. У межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводами є Донецький і Макіївський.

Тут працюють установки безперервного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизську працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії району є феросплавний завод у м. Стаханов.

Особливе місце посідає Приазовський металургійний район, до складу якого входять два великі комбінати - "Азовсталь" та ім. Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського родовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов'я комплексується з хімією і галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

Кольорова металургія країни представлена не всіма, а лише деякими її галузями. Це зумовлено насамперед відсутністю великих покладів руд кольорових металів. Характерною рисою кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини з метою вилучення основного металу та ряду інших компонентів, а також комбінування з іншими галузями. Саме тому виплавка чорнової міді передбачає використання у комплексі виділених сірчистих газів для сірчанокислотного виробництва, а титаномагнієве виробництво поєднується з випуском титанових білил, емалей, соляної кислоти, хлору. Комбінування металургійних і хімічних процесів різко підвищує ефективність розвитку виробництва.

Незважаючи на порівняно обмежену сировинну базу для розвитку кольорової металургії на території України, в межах держави є значні родовища алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадійових, молібденових руд, магнієвої сировини, руд рідкісних металів та золота.

На розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних фактори - сировинний та енергетичний. До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незначним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті). До джерел енергії - енергоємні виробництва (алюмінієве, титаномагнієве, цинкове).

В Україні сформувались два райони кольорової металургії - Донецький і Придніпровський. У Донбасі ще в 1887 р. був побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіновару. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод "Укрцинк". Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі - висока енергоємність виробництва. Ще одне підприємство з обробки кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить з-за меж України переважну частину міді і свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив'язані до енергетичного комплексу "Дніпрогес". Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв'язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська область) і Смілянського (Черкаська область) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнітів у Придніпров'ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титаномагнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінат одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (АР Крим); титанову - з Іршанського (Житомирська область) та Самотканського (Дніпропетровська область) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині - Світловодський завод чистих металів. Ці енергоємні підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. У Кіровоградській області споруджено Побузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

Новий район розвитку кольорової металургії - Прикарпаття. Тут працює Калуське виробниче об'єднання "Хлорвініл", а також збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні "Оріана". Важливого значення набуває подальший розвиток Іршанського гірничозбагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітовий) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.

Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції. Однак вирішити ці проблеми сьогодні Україні не просто у зв'язку з несприятливою для металургійного комплексу міжнародною ситуацією.

За останні роки передові металургійні компанії світу переходять на випуск нових найбільш надійних та економічних марок сталі і прокату. Металургійні підприємства України мало виробляють спеціальних марок сталі, тонколистового прокату та іншої продукції, що має великий попит на світовому ринку. Такий стан металургії пояснюється тим, що значна частина основних виробничих фондів застаріла, а технічні процеси потребують докорінної модернізації. Необхідно обновити основні виробничі фонди, знизити витрати виробництва, підвищити якість продукції і розширити її збут на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Ще в 1995 р. Верховна Рада України схвалила "Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року". У ній визначено напрями розвитку чорної металургії і передбачено виведення з експлуатації морально і фізично застарілих металургійних агрегатів, нерентабельних виробництв, завершення будівництва та реконструкцію металургійних об'єктів. Намічено шляхи скорочення енерговитрат на виробництво чавуну, сталі і прокату, застосування екологічно чистих технологій. Необхідно також розробити і запровадити більш раціональну систему територіальної організації та управління металургійним комплексом.

 
<<   ЗМІСТ   >>