МАРКЕТИНГ НА РИНКУ СТРАХУВАННЯ

Розділ 19. Страховий ринок.

Розділ 20, Маркетинг у страховій діяльності

СТРАХОВИЙ РИНОК

• 19.1. Зміст та характерні риси страхового ринку.
• 19.2. Структура та елементи інфраструктури страхового ринку.
• 19.3. Тенденції розвитку страхового ринку України.

Значна соціально-економічна роль страхування в процесі забезпечення життєдіяльності людини і суспільства, ефективного функціонування суб'єктів господарювання, розуміння характерних рис страхового ринку та його інфраструктури набуває все більшої актуальності.

Зміст та характерні риси страхового ринку

Сучасна наука не має єдиної думки стосовно тлумачення поняття "страховий ринок". Так, страховий ринок розглядається як система економічних відносин, у процесі реалізації яких відбувається формування попиту та пропозиції на страхові продукти і об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, як форма зв'язку між учасниками страхових правовідносин.

Більш повною мірою зміст страхового ринку характеризує Б.В. Шахов, який тлумачить страховий ринок як особливе соціально-економічне середовище, форму економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, формуються попит та пропозиція на нього.

Об'єктивною передумовою виникнення страхового ринку є суспільна необхідність у страховому захисті і наявність специфічних суб'єктів господарювання (страховиків), що здатні задовольнити ці потреби шляхом реалізації страхових продуктів.

Страховий ринок формується під впливом діалектичної єдності двох систем - внутрішньої системи страхового ринку та зовнішнього середовища, які характеризуються безперервною їх взаємодією в процесі розвитку. Внутрішня система страхового ринку є повністю керованою страховиком. До її елементів належать: страхові продукти, система ціноутворення та гнучка система знижок, власні канали збуту та систему формування попиту страховика, фінансові можливості страховика, людські ресурси страхової компанії. Зовнішнє середовище має істотний вплив на внутрішню систему страхового ринку, обмежує її. Зовнішнє середовище охоплює дві групи елементів. До першої належать елементи оточення, на які страховик не може впливати внаслідок об'єктивних причин, серед яких демографічні (чисельність населення, віковий та статевий склад, міграція) та загальноекономічні характеристики суспільства (наприклад, купівельна спроможність населення). До складу другої групи (на ці елементи страховик має змогу впливати) входять: ринковий попит, інфраструктура страхового ринку, ноу-хау страхових послуг, конкуренція тощо.

Відповідно до критеріями, які покладені в основу класифікації (сегментації), страховий ринок може бути структурова-ний:

• 1) за територіальним критерієм (масштабом). У цьому аспекті виділяють регіональний (задоволення потреб у страховому захисті на рівні певної території, регіону), національний (на рівні певної держави) та міжнародний (сукупність національних страхових ринків) страхові ринки. На практиці міжнародний страховий ринок представлений локальними ринками, що характеризуються високою часткою міжнародних страхових операцій (Лондон, Цюрих);
• 2) галуззю страхування: ринки особистого та майнового страхування. Деякі економісти пропонують поділ на ринки особистого, майнового страхування, страхування відповідальності та страхування фінансових ризиків;
• 3) критерієм форми власності. Розмежування відбувається на основі форми власності, на якій створена страхова організація (публічній, приватній чи комбінованій);
• 4) доступом на "жорсткий ринок", коли ринок характеризується високою ціною страхових продуктів, що зумовлює недоступність цих послуг певним категоріям споживачів, та "м'який ринок", коли страхові послуги доступні практично усім;
• 5) співвідношенням попиту та пропозиції. Є ринки продавців (попит значно переважає пропозицію) та ринки покупців (попит знаходиться на значно нижчому рівні за пропозицію);
• 6) організаційною структурою. Ринок структурується за суб'єктами, що займаються страховою, посередницькою, наглядовою та іншою діяльністю на страховому ринку. Детальніше ці учасники страхового ринку будуть розглянуті нижче.