Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Валютні операції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Валютне регулювання та валютний контроль

Валютне регулювання

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання - спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, здійснюваних уповноваженими державними органами, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:

  • - центральний банк;
  • - уряд країни;
  • - уповноважені банки;
  • - юридичні особи - резиденти і нерезиденти;
  • - фізичні особи - резиденти і нерезиденти.

За сферами здійснення слід вирізняти два рівні валютного регулювання:

  • - міжнародне (зовнішнє)
  • - внутрішньодержавне (внутрішнє).

Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (переважно Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами і послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючому знеціненню валют, а також установлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

Внутрішнє валютне регулювання, в свою чергу, здійснюється компетентними органами держави з метою здійснення контролю за внутрішніми і зовнішніми валютно-фінансовими потоками, проведенням моніторингу й регулювання стану внутрішнього валютного ринку України.

Цілями організації системи валютного регулювання є такі [2]:

  • - установлення і реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;
  • - забезпечення і захист права власності на валютні цінності;
  • - регламентація міжнародних розрахунків;
  • - підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;
  • - забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком.

Система валютного регулювання має ґрунтуватись на таких принципах [2]:

  • 1) єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всю територію держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;
  • 2) захист національної валюти України та забезпечення її стабільності на внутрішньому валютному ринку;
  • 3) стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;
  • 4) гнучкість - коригування системи валютного регулювання залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в кращі і тенденцій розвитку світового валютного ринку;
  • 5) стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в кращі та вирівнювання платіжного балансу.

З метою організації і здійснення валютного регулювання окремі державні органи наділяються відповідними повноваженнями у цій сфері.

Такими органами в Україні є Національний банк України та Кабінет Міністрів України.

Механізмами валютного регулювання, що застосовуються Національним банком України, виступають:

  • 1) визначення порядку проведення валютних операцій;
  • 2) валютні обмеження;
  • 3) валютні інтервенції;
  • 4) девальвація та ревальвація валют;
  • 5) дисконтна та девізна валютна політика;
  • 6) управління валютними резервами (диверсифікація).

При визначенні порядку проведення валютних операцій проявляється нормотворча функція НБУ, який визначає правовий статус суб'єктів та об'єктів валютних операцій, здійснює їх класифікацію, визначає механізм, строки та правила проведення операцій з валютою та валютними цінностями.

Національний банк України з метою захисту національних інтересів має право встановлювати валютні обмеження (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Валютні обмеження - це передбачений законом порядок здійснення валютних операцій, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами валютного ринку. Відповідно до п.2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

В системі валютних обмежень найголовнішими є такі: 1) обмеження, пов'язані з ліцензуванням валютних операцій. Так, комерційні банки мають право здійснювати банківські операції лише після отримання від НБУ банківської ліцензії (ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Ліцензії, що надаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам можуть бути генеральними і індивідуальними. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземної валюти та здійснювати також інші операції з валютними ресурсами.

  • 2) обмеження, пов'язані з здійсненням операцій з валютою та валютними цінностями банкам додатково необхідно отримати письмовий дозвіл від НБУ на право здійснення валютних операцій. Порядок отримання письмового дозволу НБУ на право здійснення уповноваженим банком валютних операцій передбачений "Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р.
  • 3) обмеження, щодо порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їхніх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами;
  • 4) обмеження, щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України;
  • 5) обмеження, пов'язані з встановленням обов'язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;
  • 6) обмеження порядку здійснення розрахунків у іноземній валюті;
  • 7) обмеження, пов'язані з відкриттям й використанням валютних рахунків резидентами за межами України;
  • 8) обмеження, пов'язані з відкриттям і використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;
  • 9) обмеження щодо переміщення готівкової національної та іноземної валюти фізичними й юридичними особами через митний кордон України тощо.

Наступним механізмом валютного регулювання, що використовується Національним банком України, є валютні інтервенції. Валютні інтервенції - це здійснення НБУ операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці - гривні.

З метою регулювання валютного ринку та валютних курсів, НБУ може використовувати і механізм девальвації - офіційного зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, або її зворотній процес - ревальвацію, тобто офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Наступною можливістю впливу на валютний курс є дисконтна валютна політика - це одна з форм валютної політики, під якою розуміють зміну Національним банком України облікової ставки Національного банку для регулювання руху капіталів й балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу гривні до іноземних валют (ст. 46 Закону України "Про Національний банк України").

Іншою формою валютної політики, передбаченою даною статтею закону, є дивізна валютна політика - це валютна політика регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

НБУ також здійснює управління валютними резервами. Згідно ст. 47 Закону України "Про Національний банк України", він виступає зберігачем золотовалютного резерву, який складається з монетарного золота, спеціальний прав запозичення; резервної позиції в МВФ; іноземної валюти у вигляді банкнот та монет або коштів на рахунках за кордоном; цінних паперів (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-яких інших міжнародно-визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності. НБУ також здійснює поповнення та використання золотовалютного резерву шляхом купівлі монетарного золота та іноземної валюти, отримання доходів від операцій з іноземною валютою, залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів (ст. 48 Закону) та здійснює зберігання державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей (ст. 48 Закону).

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання належить:

  • 1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;
  • 2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
  • 3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, які купують і продають іноземну валюту.

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені у п. І ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

  • - здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України 1;
  • - складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
  • - контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
  • - визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
  • - видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
  • - установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
  • - установлює єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
  • - забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України, згідно з п. 2 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", у сфері валютного регулювання:

  • - визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
  • - бере участь у складанні платіжного балансу України;
  • - забезпечує виконання бюджетної і податкової політики України в частині, що стосується руху валютних цінностей;
  • - забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;
  • - визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
 
<<   ЗМІСТ   >>