Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка малого підприємства

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості та принципи кредитування малих підприємств

У фінансовому забезпеченні своєї діяльності малі підприємства розраховують, насамперед, на власний нерозподілений прибуток та інколи отримують кошти через неофіційні канали [20, с. 43]. Тому МБ доводиться шукати необхідні фінансові ресурси на фінансовому ринку. Залучення банківського кредиту є класичною технологією запозичення необхідних фінансових ресурсів. Нині банківські кредити дають змогу фінансувати витрати суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язані з придбанням основних і поточних активів, покриттям таких потреб підприємства, як тимчасове збільшення виробничих запасів, виникнення (збільшення) дебіторської заборгованості, інших зобов'язань.

Залучення кредитних ресурсів пов'язано з оцінкою ефективності роботи підприємства. Якщо рентабельність діяльності малого підприємства вища за банківський відсоток, то залучення кредитів вигідне, позаяк розширення виробництва у зв'язку із залученням позикового капіталу збільшить загальну масу прибутку. І навпаки, якщо банківський відсоток більший за рівень рентабельності, то не лише весь одержаний прибуток, а й частина власних засобів, піде на погашення відсотків за користування позиковими засобами.

Принципи кредитування - це основні положення, що визначають процес кредитування. До них належать:

  • - цільове використання (виданий кредит може бути використаний лише на потреби, обумовлені в кредитному договорі);
  • - строковість (кредит надається на певний термін, обумовлений у кредитному договорі, по завершенню якого він має бути повернений);
  • - поверненість та платність (одержана позика має бути вчасно повернена та сплачений відсоток за користування нею);
  • - забезпеченість (для гарантії повернення позики комерційним банкам використовується застава майна/майнових прав; основними формами забезпечення кредитів є: застава рухомого чи нерухомого майна; цінні папери; передача контрактів; передача дебіторської заборгованості; забезпечення коштовними металами [16, с. 312-314] тощо (рис. 4.3).

Види забезпечення кредитів для малих підприємств

Рис. 4.3. Види забезпечення кредитів для малих підприємств

Позиковий капітал поділяють на короткостроковий і довгостроковий, що визначається терміном повернення кредиту. Короткострокова позика надається малим підприємствам на термін до одного року; довгострокова -- на термін від року до кількох років. Вибір виду кредиту, терміну повернення, визначення прийнятних відсотків за позику капіталу - одне з головних завдань менеджменту малого підприємства.

Зазвичай малі підприємства притримуються такого правила фінансування: для створення і розвитку основного капіталу використовують власний та довгостроковий позиковий капітали. Для створення та поповнення оборотного капіталу залучають короткотерміновий позиковий капітал. При цьому сума грошових коштів, яку треба мати в обігу, обчислюється за формулою

де ПТ - потреба малого підприємства у готівкових коштах; Сп - повна собівартість продукції; А - сума нарахованої амортизації; К - кількість обертів оборотних коштів [10, с. 12].

Якщо діяльність підприємства фінансується у такий спосіб, то ризик неповернення кредиту буде найменшим. Водночас для низькорентабельних підприємств доцільно залучати позикові засоби не для вирішення поточних проблем, а як довгострокові інвестиції під дійсно ефективні відсотки. Проте не варто забувати про два істотні моменти. У випадку накопичення значного обсягу заборгованості перед постачальниками останні можуть припинити поставки і підприємству доведеться шукати альтернативних, зазвичай дорожчих постачальників. За збільшення терміну затримки виплати заробітку наростає соціальна напруженість, збільшується вірогідність страйку, зриву виробничої програми і відтоку кваліфікованого персоналу.

В Україні, починаючи з 2000 р., спостерігається активізація діяльності банківських установ щодо кредитування МБ. Обсяги кредитування МБ комерційними банками зростають швидкими темпами. Нині майже у кожному банку створений відділ кредитування МБ або програма мікрокредитування. Такий інтерес банків до малого сектору пояснюється трьома чинниками:

  • - переорієнтацією багатьох фінансово-кредитних установ на МБ (ця сфера кредитування стає пріоритетною не лише для великих банків із розвинутою мережею філій, а й для середніх, які також готові активно працювати з МБ: вони вбачають великі фінансові ресурси та можливості, що ховаються в тіньовій економіці, й намагаються залучити їх в обіг);
  • - збільшення частки кредитів суб'єктам МБ у кредитних портфелях банків унаслідок зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики (нині середній розмір позики за програмою кредитування МБ - б-7 тис. дол. США); в такій ситуації невеликий розмір кредитів за їх значної кількості дає банку змогу диверсифікувати кредитні ризики;
  • - швидкість оформлення кредиту та потреба малих підприємств у "швидких грошах".

Разом з тим на практиці банки дуже обережно ставляться до питання кредитування малих підприємств; участь багатьох банків і спеціалізованих фондів у кредитуванні малих підприємств обмежується деклараціями про сприяння малому підприємництву. Незначні шанси отримати кредит у малих підприємств, що працюють на ринку менше року, не є резидентами, ведуть спрощений облік, а також не мають застави або поручника. Якщо ж говорити про позики на триваліші терміни або на великі суми, то банки переважно застосовують заставне кредитування. Причому найчастіше оцінна вартість застави має удвічі перевищувати суму кредиту. Тому хоча й спостерігається зростання обсягів кредитування МБ, потреба у позикових засобах цього сектору економіки сьогодні задовольняється не більше ніж на 15-17 %. Основними причинами такої ситуації є:

  • - непрозорість МБ, труднощі "відстеження" позичальників, які нерідко працюють у тіні й ведуть подвійну бухгалтерію;
  • - недовіра банків до МБ (МБ як такий існує близько двадцяти років, тому далеко не завжди можна судити про репутацію, що склалася, і кредитні історії. Малі підприємства, як правило, функціонують протягом меншого періоду, ніж великі, до того ж на ринку існує дуже небагато стійких, успішних малих підприємств, що мають кредитну історію);
  • - потреба малих підприємств у невеликих за розмірами позиках на короткий термін; незначні прибутки кредитних установ під час кредитування малих підприємств в абсолютному виразі, порівняно з кредитуванням великих;
  • - високі ризики неповернення кредитів, що пов'язано зі значним рівнем тінізації цього сектору економіки, залежністю бізнесу від однієї людини, вразливістю малих підприємств до змін зовнішнього економічного середовища;
  • - відсутність реальної масштабної державної підтримки МБ та надійних законодавчих механізмів захисту кредитодавців.

Банківське кредитування є потенційно найбільш ефективним джерелом фінансових ресурсів для малих підприємств. Головними причинами обмеженого доступу малих підприємств до банківських кредитів е:

  • - непрозорість умов надання кредиту малим підприємствам;
  • - відсутність надійних застав (більшість малих підприємств не є власниками ліквідного майна);
  • - у багатьох кредитних установах не налагоджена нормальна робота з малими підприємствами; не визначені розумні вимоги до документів, виявляється неоперативність під час розгляду кредитної заявки і оформлення договорів;
  • - нерозвинутість банківських технологій, що часто не дозволяють знизити витрати на обслуговування одного клієнта; відносно невелика статистика кредитування утруднює точну оцінку ризиків, пов'язаних з кредитуванням малих підприємств;
  • - висока вартість кредитів, жорсткі умови отримання кредитів (досить часто, навіть за наявності у банку відповідних програм для МБ, позики за цими програмами залишаються для підприємців недоступними за ціною).

Отже, малі підприємства потребують нижчих кредитних ставок, довших термінів кредитування, більш гнучких вимог щодо забезпечення кредитів.

Розглядаючи кредитування малих підприємств, можна вирізнити два шляхи розвитку - програми кредитування за рахунок власних ресурсів банків та програми за рахунок ресурсів міжнародних фінансових організацій: Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світового банку, Німецько-українського фонду, Фонду "Євразія" та інших.

У листопаді 1998 р. ЄБРР розпочав Програму мікрокредитування в Україні. Реалізація програми відбувається за підтримки TACIS - Програми Європейського Союзу та USAID - Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відповідальний за виконання проекту - Національний банк України. Цілями Програми є:

  • - надання кредитних коштів мікро- та малим підприємствам (табл. 4.1);
  • - надання технічної підтримки українським банкам у сприянні розвитку зазначених цільових груп;
  • - створення умов для довготривалого фінансування мікро- та малих підприємств українськими банками.

Таблиця 4.1. Умови надання мікрокредитів за програмою ЄБРР

Параметри мікрокредитування

Значення параметрів

Індивідуальний розмір кредиту

Від 100 до 20 тис. дол. США (як виняток - до 30 тис. дол. США)

Валюта

Гривні або долари США, або гривні, індексовані в долари США

Відсоткова ставка

У гривнях - близько до ринкової; у доларах США - нижче за ринкову

Види діяльності, які можуть бути профінансовані

Торгівля, виробництво, надання послуг

Призначення кредиту

Обіговий капітал

Основний капітал

Термін погашення

До 6 місяців

До 1,5 року

Механізм погашення

Рівні місячні внески

Максимальна кількість працівників підприємства

20 осіб

Власність

Переважно приватна українська

Цільовими групами Програми є, з одного боку, мікро- та малі підприємства України, а з іншого - банки, що зацікавлені в отриманні систематичної технічної допомоги, метою якої є навчання та підготовка цих банків до кредитування МБ. Реалізація Програми здійснюється у таких містах: Бердянськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Рівне, Сімферополь, Харків, Хмельницький, Херсон, Чернівці, Чернігів.

Завдяки консультативно-технічній допомозі, яка надається TACIS, USAID та німецькою Програмою TRANSFORM, в українських банках - учасниках Програми засновуються відділи мікрокредитування та здійснюється підготовка місцевих кредитних експертів (при цьому особливу увагу привертає запровадження кредитної технології, що базується на аналізі виду та історії малого підприємства, якості менеджменту, реальності та прибутковості запропонованого проекту, фінансово-економічного стану підприємства, відповідальності позичальника за кредит).

Отже, цей шлях є плацдармом розвитку кредитування малого та середнього бізнесу, оскільки вітчизняні банки донедавна не мали досвіду, технологій та програм роботи з малим підприємництвом, Сьогодні вже накопичено значний досвід кредитування МБ. Більшість банків мають висококваліфікований персонал, використовують технології кредитування, надані ЄБРР, Фондом "Євразія", Німецько-Українським фондом. Однак вітчизняні банки ще не в змозі задовольнити потреби малого та середнього бізнесу, тому кредитування за програмами за кошти міжнародних організацій досі є актуальним.

Програми кредитування малого підприємництва розраховані на суб'єктів цього сектору економіки: фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб - малих підприємств. При цьому фізичні особи, що отримують доходи від власного бізнесу (як підприємці або власники юридичної особи - суб'єкта МП), повинні займатися ним не менше трьох, а малі підприємства - не менше шести місяців.

В умовах сьогодення для пристосування до потреб потенційних клієнтів кожен банк індивідуально розробляє та впроваджує власні програми кредитування суб'єктів малого підприємництва (рис. 4.4).

Банківські програми кредитування для суб'єктів малого підприємництва

Рис. 4.4. Банківські програми кредитування для суб'єктів малого підприємництва

Наприклад, під заставу рухомого майна кредити можуть надаватися на строк до 12 місяців - на поповнення оборотних коштів; до 18 місяців - на придбання основних засобів та поповнення оборотних коштів або на споживчі потреби (під заставу товарів в обороті); до 24 місяців - на придбання основних засобів або на споживчі потреби (під заставу обладнання); до 36 місяців - на придбання основних засобів або на споживчі потреби (під заставу автотранспорту). Строки погашення банки визначають залежно від розробленої ними програми.

У подальшому банки будуть конкурувати технологіями кредитування підприємництва (вже сьогодні банки кредитують до 7 тис. дол. США без забезпечення, що засвідчує високотехнологічність програм кредитування), що, своєю чергою, впливатиме на швидкість видачі кредитних ресурсів, терміни кредитування та вартість кредитів.

Робота з банками корисна підприємцям не лише завдяки отриманню додаткових коштів для розвитку. Співпраця дає змогу з погляду професіонала-фінансиста оцінити переваги та недоліки конкретних проектів, опанувати нові для малих підприємств технології фінансового аналізу, управління грошовими потоками тощо.

Для поліпшення кредитування малих підприємств у сучасних умовах необхідне:

  • - удосконалення законодавчої бази з метою захисту прав кредитора, зменшення ризиків, а отже, здешевлення кредитів;
  • - розроблення механізмів-компенсаторів високих адміністративних витрат банків у процесі кредитування малих підприємств, які практично дорівнюють видаткам під час розгляду кредитних заявок великих та середніх підприємств;
  • - стимулювання видачі кредитів малим підприємствам через уповноважені комерційні банки, відібрані на тендерних умовах;
  • - удосконалення технології видачі позики - технології розгляду заявки, технології обслуговування; стандартизація і автоматизація процедури надання кредитів малим підприємствам;
  • - розроблення механізму часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами для суб'єктів малого підприємництва через Український фонд підтримки підприємництва та регіональні фонди підтримки підприємництва, що дозволить знизити існуючі ставки, обумовлені високим ризиком неповернення кредитних засобів;
  • - розвиток діяльності гарантійних фондів, які можуть взяти на себе частину ризиків комерційних банків, що кредитують малі підприємства за рахунок власних ресурсів.

Необхідною умовою подальшого розвитку кредитування банками малих підприємств є залучення до цього процесу держави. За конструктивної роботи банківського сектору та держави в особі НБУ, Міністерства фінансів можна прискорити розвиток як банківського сектору, так і малого підприємництва до показників розвинутих країн світу.

 
<<   ЗМІСТ   >>