Повна версія

Головна arrow Література arrow Історія зарубіжної літератури XIX

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Романтичні та реалістичні тенденції в романах Стендаля "Арманс", "Пермський монастир"

Першим досвідом письменника у соціально-психологічному романі став твір "Арманс". У ньому описано історію кохання двох молодих людей - Арманс Зоілової і Октава де Малівера. Суспільний фон цього кохання - життя аристократичного салону маркізи де Бонніве в Сен-Жерменському передмісті Парижа часів Реставрації, з яким пов'язані герої родинними зв'язками. Октав належав до аристократичного середовища від народження, Арманс - бідна родичка маркізи де Бонніве, росіянка за походженням.

Зображення самого кохання героїв представлене у складному процесі - від перших туманних почуттів до трагічного фіналу. Тут Стендаль-реаліст вперше по-художньому виконав науково обґрунтований ним раніше "математичний" точний аналіз "людського серця" з урахуванням усіх об'єктивних факторів, які визначили природу особистості й долю героїв.

На першому романі письменника ще лежав штамп своєрідного художнього експерименту. Проте він завідчив, що письменник знайшов свій шлях у літературі, свій жанр і стиль психолога-аналітика.

Останнім шедевром Стендаля став роман "Пармський монастир" (1839). Основою для його створення послужив давній рукопис, у якому розповідалося про скандальні походеньки папи римського Павла III Фарнезе. Зберігаючи лише загальну схожість з документальним джерелом, ця книга стала яскравим прикладом творчої самобутності й майстерності письменника-реаліста.

Свій твір автор присвятив Італії, яка полонила його ще в роки юнацтва. Можливо, саме тому роман був створений у грандіозно короткі строки - лише за 53 дні.

Хронологічно книга ніби поділена на дві частини. У першій - Італія часів республіканських війн Наполеона, який звільнив країну від довготривалого австрійського поневолення. У другій - Італія, яка знову підпала під ненависне гноблення реставрованої монархії та чужинців. Місце основних подій - Парма, дрібне князівство країни, яка позбавлена цілісності й національної незалежності.

Головні герої - Джина П'єтранер і Фабріціо дель Донго - пристрасні та яскраві, цілеспрямовані й різнобічні натури. Свого часу Джина заради кохання до бідного італійського офіцера П'єтранера, прибічника Наполеона, пішла проти свого знатного роду і назавжди була позбавлена родинного спадку. Вона підтримувала свого чоловіка у вірності Наполеону. Відповідне виховання дала вона і своєму племіннику Фабріціо. Втеча до Франції для участі в битві під Ватерлоо - справжній початок біографії Фабріціо, долею якого визначена центральна лінія сюжету роману.

Знову кумиром головного героя став Наполеон. Але, якщо для Жюльєна Наполеон був зразком щасливого і швидкого кар'єрного росту, для Фабріціо він - визволитель Італії, герой революції, носій її ідей, сподвижник усіх великих починань.

Битві під Ватерлоо, яка пов'язала обидві частини роману, відведено важливу роль. Саме тут герой втратив свої юнацькі ілюзії, з якими раніше пов'язував свій громадянський обов'язок і активну діяльність на користь суспільству. Герой розчарований. Повернувшись на батьківщину, покинутий за вірність Наполеону батьком-феодалом, запідозрений пармською поліцією у революційній діяльності, Фабріціо відчував себе вигнанцем у суспільстві. Тільки опіка тітки Джини, яка стала герцогинею Сансеверина, забезпечила йому відповідну безпеку.

Герой бездумно розтрачував себе в любовних походеньках та інтригах. Фабріціо реалізував себе як особистість у коханні-пристрасті до Клелії Конті. Сторінки, присвяченні коханню двох молодих людей, - найчуттєвіші в романі, написані в стилі авантюрно-пригодницького роману, насичені подіями, що змінювали одна одну. На перший погляд, взаємне кохання стало гарантом щастя, але воно приречене на трагедію, бо зародилося і розвивалося в далеко не ідеальному світі. Фабріціо, втікши з в'язниці, знову туди повернувся, бо це єдине місце, де він міг бачити Клелію.

Не менш драматично склалася і доля Джини. Діяльна, життєлюбна, пристрасна, вона протистояла пармському двору, захищаючи свою незалежність і щастя. II непокірність і вільнолюбство зробили її особливо небезпечною в очах принца Парми і місцевих лібералів. Але Джину глибоко поважали і любили прості люди, серед яких особливо виділялися слуга Лодовіко і благородний "розбійник", поет-революціонер Ферранте Палле, готові заради неї на найризикованіші вчинки. Палле і розв'язав конфлікт Джини з принцем. Піднявши повстання, яке завершилося смертю принца, він підтримав тих, кого переслідували тирани.

Позитивним героям роману протиставлені ті, хто втілював режим Реставрації: принц Парми, міністр юстиції Рассі, генерал Конті. Саме ці герої розіграли придворну політичну комедію. Гострим критицизмом, злою іронією і сарказмом змальовано у творі придворну мораль епохи Реставрації.

Книга "Пармський монастир" стала виявом зрілої майстерності творця соціально-психологічного роману у сфері реалістичного відтворення самого процесу супротивного життя людського серця.

Специфічні особливості роману:

  • o динаміка сюжету і внутрішня дія;
  • o сюжетні колізії виникають у світі сильних і яскравих почуттів головних героїв;
  • o посилення епічного, "фрескового", начала;
  • o гостро-сатиричний, гротескний стиль;
  • o відчутні риси авантюрно-пригодницького роману.

Творчий метод Стендаля

  • o використав прозорий і простий стиль;
  • o застосував точний метод у сфері психології;
  • o показав, що психіка героїв завжди визначена сукупністю соціальних умов, у яких вони жили і діяли;
  • o розкривав образ "зсередини";
  • o створив мемуарно-однострижневу композицію, яка дозволила сконцентрувати увагу не стільки на подіях, скільки на переживаннях;
  • o здійснив гнучкість переходів від епізодів до внутрішнього монологу, від діалогу до авторського коментаря;
  • o визнавав матерію єдиною основою Всесвіту, досвід і відчуття - єдиним джерелом пізнання;
  • o цінував силу логіки, могутність розуму;
  • o дотримувався ідеї природного прагнення людини до свободи і щастя. Він був переконаний, що люди народжуються для щастя.

Питання для самоконтролю:

  • 1. Назвіть справжнє ім'я Фредеріка Стендаля. Чому він обрав собі такий псевдонім?
  • 2. Ще дитиною Анрі розділив людей на дві категорії. На які саме? Що вплинуло на такий розподіл?
  • 3. Чим було почуття кохання для Фредеріка Стендаля? Скільки різновидів кохання він виділив у своєму трактаті "Про кохання"?
  • 4. Розкрийте романтичні та реалістичні тенденції романістики письменника.
 
<<   ЗМІСТ   >>