Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатура

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Етика - невід'ємна складова професіоналізму адвоката

Інтернаціоналізація адвокатської етики

Процес зародження і становлення юридичної етики як загальновизнаного і неодмінного фактора повноцінної правової діяльності, що гарантує надійний захист прав людини, як самостійної наукової галузі і навчальної дисципліни відбувався у різних державах по-різному.

Фундаментом для розвитку етичних принципів на міжнародному рівні стала проголошена Організацією Об'єднаних Націй і закріплена в її Статуті воля "до створення умов, за яких може дотримуватися справедливість". Саме справедливість була і залишається одним із головних деонтологічних принципів юридичної діяльності.

Пріоритетність основних юридичних принципів визначена Загальною декларацією прав людини, 60-річчя якої відзначалося в 2009 р. Це - рівність перед законом, презумпція невинуватості, право на те, щоб справа була розглянута гласно і з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. Сюди ж входять і відповідні гарантії, необхідні для захисту будь-якої людини, обвинувачуваної у здійсненні злочину.

Однією з найважливіших подій міжнародного характеру, яка свідчить про загальне розуміння і визнання етичних факторів у діяльності юристів, є прийняття Деонтологічного кодексу на пленарному засіданні дванадцяти делегацій Європейського співтовариства у жовтні 1988 р. у Страсбурзі.

Суть цього міжнародного документа полягала у встановленні і визнанні як обов'язкової міри - дотримання правил здійснення адвокатської діяльності адвокатами Європейського співтовариства.

Визнаючи реальність існування значних розходжень етичних вимог усередині самих країн-учасниць, Деонтологічний кодекс констатує, що "... прогресивний розвиток Європейського співтовариства й інтенсифікація діяльності адвоката усередині цього співтовариства вимагає в інтересах суспільства визначення однакових норм, застосованих до кожного адвоката співтовариства, для його міжнаціональної діяльності".

Міжнародна організація адвокатів висловила своє прагнення до гармонізації, і наступним кроком на шляху удосконалювання деонтологічних принципів дванадцяти країн-учасниць стала конференція Міжнародної асоціації юристів (МАЮ), що відбулася в Нью-Йорку у вересні 1990 р.

Підсумком роботи цієї конференції було прийняття Стандартів незалежності юридичної професії міжнародної асоціації юристів. У цьому документі вперше на міжнародному рівні було закріплено: "справедлива система організації юстиції, що гарантує незалежність юристів при виконанні ними професійного обов'язку без яких-небудь необгрунтованих обмежень, прямого чи непрямого тиску чи втручання, є абсолютно необхідною для побудови і функціонування правової держави" і далі: "професійні організації юристів відіграють життєво важливу роль у підтримці професійних стандартів і етичних норм, у захисті своїх членів від необгрунтованих обмежень і порушень, у забезпеченні юридичною допомогою усіх, хто її потребує, а також у взаємодії з урядовими й іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя".

Слід також зазначити, що МАЮ пов'язує питання дотримання етичних норм і правил з організацією і діяльністю регіональних асоціацій юристів. Зокрема, підсумковий документ вимагає від держав-учасниць Конференції утворення в кожному регіоні однієї (чи більше) незалежної самокерованої, визнаної чинним законодавством асоціації юристів.

Одне з головних завдань цих об'єднань МАЮ бачить у забезпеченні честі, гідності, компетентності, професійних стандартів і етичних норм у поводженні і дисципліні, а також у захисті інтелектуальної й економічної незалежності адвоката від його клієнта.

Конференція МАЮ підтвердила вірність основним принципам юридичної етики і закликала регіональні асоціації "сприяти забезпеченню права кожного громадянина на швидке, справедливе і гласне слухання в компетентному, незалежному і безсторонньому судовому органі відповідно до належної і справедливої процедури у будь-яких справах".

Практика використання судових і каральних органів для боротьби з політичними опонентами в державах з тоталітарними й авторитарними режимами спонукає ООН, МАЮ й інші міжнародні організації надавати все більшої уваги питанням захисту прав людини і створенню умов для цивілізованої і безпечної діяльності юристів, їхньої соціальної захищеності і свободи, доступності юридичних послуг.

Головний обов'язок юриста підсумковий документ Конференції вбачає насамперед у тому, що адвокат, керуючись установленими правилами, стандартами й етичними нормами, повинен діяти вільно, чесно і безстрашно відповідно до законних інтересів клієнта і без будь-якого втручання чи тиску з боку влади або громадськості. Конференція вважає обов'язковим для кожної асоціації затвердження і втілення в життя свого професійного кодексу.

Важливою подією на шляху до міжнародного визнання правової етики як дієвого фактора в захисті прав людини була поява документа "Основні засади, що стосуються ролі юристів", прийнятого на VIII Конгресі ООН з попередження злочинності і принципів поводження з правопорушниками, що відбувся в серпні 1990 р.

Поряд із принципами правового характеру, покликаними забезпечити максимальні гарантії захисту прав і свобод людини, названі і суто етичні. Зокрема, ст. 12 підсумкового документа в розділі "Функції й обов'язки" проголошує, що "Юристи за всіх обставин зберігають честь і достоїнство, властиві їхній професії, як відповідальні співробітники в галузі відправлення правосуддя". Захищаючи права своїх клієнтів і відстоюючи інтереси правосуддя, юристи повинні "сприяти захисту прав людини й основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом, і в усіх випадках діяти незалежно і сумлінно відповідно до закону і визнаних норм етики юриста".

Найбільш активною варто визнати тенденцію МАЮ до удосконалення етичної сторони діяльності юристі в-адвокаті в. Це цілком обґрунтований напрямок зусиль МАЮ, тому що саме адвокатура є передовим загоном юридичного співтовариства у справі захисту прав і свобод людини. Саме в цій сфері юридичної спеціалізації зосереджені найбільш педантичні і делікатні моменти юридичної етики і деонтології. Природно, що це ніяк не применшує важливості деонтологічних питань в інших сферах діяльності юристів.

Висновок, що саме стан адвокатури у державі є лакмусовим папірцем істинності демократії, підтверджується непослаблюваною увагою міжнародних організацій до її проблем.

У серпні 1990 р. на восьмому Конгресі ООН з попередження злочинів прийняті Основні положення про роль адвокатів, якими є: допуск до адвокатів і юридичної допомоги; кваліфікація і підготовка; обов'язок і відповідальність; свобода висловлювань і асоціацій; професійні асоціації адвокатів; дисциплінарне провадження.

На восьмому Конгресі ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками були прийняті Основні принципи, що стосуються ролі юристів. Цей документ поглиблює і розширює положення, розглянуті в попередньому документі.

Етичні проблеми юриспруденції не були проігноровані і на багатьох міжнародних форумах більш пізнього часу, і за часом збігаються з епохою початку становлення української державності.

Зміцнення позицій України на міжнародному рівні, розширення та зміцнення дружніх і ділових взаємовідносин з якомога більшою кількістю іноземних держав, підписання двосторонніх угод про правове співробітництво викликають потребу в постійних комунікативних зв'язках, взаємних контактах, залученні адвокатського корпусу до провадження судових справ у різних точках співтовариства.

Невід'ємною ознакою адвокатської професії за таких умов стає адвокатська етика як засіб спілкування адвокатів різних країн Європейського та світового співтовариства як між собою, так і з представниками судових інстанцій.

 
<<   ЗМІСТ   >>