Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Вступ до педагогічної професії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Техніка розумової праці студента

Уміння планувати свій час, ефективно працювати і досягати хороших результатів значною мірою залежать від рівня сформованості техніки розумової праці.

Техніка розумової праці - стихійно або цілеспрямовано сформоване вміння чітко виконувати певні дії, типові для виду роботи.

У техніці розумової роботи найважливішим навчальним умінням є читання. За даними статистики, зором людина сприймає 90% інформації, із них 70% - за рахунок читання. Робота із психолого-педагогічною літературою є професійно орієнтованим читанням.

Залежно від мети, характеру тексту і часових меж виокремлюють такі способи читання: переглядання, прочитання, вивчення.

У табл. 3.2 подано середні показники читання згідно з даними різних досліджень.

Таблиця 3.2

Середні показники читання

Вид літератури

Швидкість читання (ст./год.)

суцільного

вибіркового

читання-вивчення

Художня

25-35

50-60

-

Навчальна

15-18

20-25

7-9

Наукова (спеціальна)

12-15

30-35

10-12

Експерименти свідчать, що цілеспрямоване навчання і-самонавчання дають змогу підвищити швидкість читання у 3-15 разів. Установлено, що чим швидше людина читає, тим швидше вона запам'ятовує прочитане. Швидкість читання є своєрідним каталізатором ефективного запам'ятовування. Швидкісне (інтенсивне) читання розглядають як засіб наукової організації інтелектуальної діяльності студента.

Швидкісне читання - швидке сприйняття інформації тексту з найкращим коефіцієнтом усвідомлення і засвоєння.

Існують три обов'язкові ознаки швидкісного читання: швидкість, розуміння, запам'ятовування. Швидкість читання студента має становити 300-350 слів за хвилину.

Підвищити швидкість читання можливо за дотримання таких умов:

  • 1) усунення вад, якщо вони є (малий кут зору, внутрішня артикуляція, регресії у читанні, відсутність гнучкості в процесі читання, неуважне читання);
  • 2) навчання правильної техніки читання (тренування 2-3 місяці по 1,5-2 год. на день). Для цього щодня потрібно читати одну-дві газети, один журнал за фахом і 50-100 сторінок будь-якої книжки;
  • 3) виконання спеціальних вправ;
  • 4) розвиток пам'яті (добре розвинута пам'ять робить читання раціональнішим і ефективнішим).

Культура читання охоплює не лише техніку самого читання, а й володіння технікою пошуку необхідних літературних джерел - користування бібліотечними каталогами, картотекою, довідково-інформаційними виданнями тощо, уміння працювати з книгою (робити необхідні записи, складати план прочитаного, конспект, формулювати тези тощо).

Покажчиком друкованих видань, які зберігаються у бібліотечному фонді, є каталог - перелік, список наявних у бібліотеці творів друку, який розкриває зміст фонду і сприяє його кращому використанню. Він складається з карток, у яких занотовані основні характеристики книги: шифр, який позначає місце зберігання книги в бібліотечному фонді і використовується для її швидкого знаходження працівниками бібліотеки; автор, назва, підзаголовкові дані та інша інформація.

Залежно від способу групування карток каталоги поділяють на алфавітні, систематичні та предметні.

В алфавітному каталозі картки групують в алфавітному порядку (прізвища авторів або назви творів відповідно до літерного складу початкових слів у бібліографічному описі літературних джерел).

Систематичний каталог розкриває фонд бібліотеки за змістом. У ньому всі описи друкованих видань розставляють за певними сферами знань (за таблицями УДК - універсальною десятковою класифікацією або ББК - бібліотечно-бібліографічною класифікацією), а всередині цих розділів - за прізвищами авторів або назвами книг в алфавітному порядку. Художня література не належить до жодного підрозділу УДК, тому бібліографічні картки художніх книг розміщують в алфавітному каталозі.

У предметному каталозі картки з бібліографічним описом різних видів друкованої продукції групують за змістом, а не за галузями знання, як у систематичному каталозі. Цим каталогом послуговуються в тому разі, коли потрібно знайти літературу з конкретної теми, але назви книг і автори невідомі. Цей вид каталогу є необов'язковим для всіх бібліотек.

Генеральна систематична картотека (ГСК) - це картотека статей, у якій подано статті з газет, журналів, збірників, книг у систематично-алфавітному порядку (за таблицями УДК або ББК).

Бібліографічні покажчики, списки літератури відображають фонд бібліотеки за змістом. Це універсальні, тематичні галузеві (як поточні, так і ретроспективні) покажчики, списки нових надходжень до бібліотеки або картотеки рецензій.

Для одержання літератури в бібліотеці студент заповнює спеціальну картку - читацьку вимогу, де вказує шифр книги, прізвище автора, назву і місце видання, своє прізвище та ім'я. Після виконання працівниками бібліотеки замовлення на літературу студент починає роботу з книгою.

Робота з книгою передбачає написання:

  • - бібліографії (чіткий запис даних про книгу, її автора, назву, місце видання і видавництво, рік видання, кількість сторінок, серію тощо);
  • - анотації (стислий, короткий виклад змісту книги, статті);
  • - резюме (оцінка всього друкованого тексту або його частин, а також інформація, яка є важливою, оригінальною, новою, знадобиться пізніше);
  • - цитат (дослівний уривок з іншого твору; вислів, який наводять для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлювання і посиланням на його джерело);
  • - виписок (записи допоміжного характеру, статистичні таблиці, дані, дати, події, різноманітний ілюстративний матеріал, що дасть змогу краще проаналізувати думки, виявити суперечності, аргументувати певні положення, твердження);
  • - тез (стислий виклад основних думок прочитаного, частково - у вигляді цитат);
  • - планів (найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дається відповідь);
  • - конспектів (короткий письмовий виклад змісту книжки або її частини, статті тощо).

Важливо вміти правильно вести бібліографічні записи. Літературу потрібно записувати за чинними правилами. У бібліографічних записах важливий кожний пунктуаційний знак.

Бібліографічний опис буває повним і аналітичним. Можливі такі варіанти повного бібліографічного опису:

  • а) для книг, що мають не більше трьох авторів: Мороз І. В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту / І. В. Мороз - К. : Курс, 1998. - 56 с; Кравець В. П. Стратегія статевого виховання школярів / В. П. Кравець, Т. В. Говорун, О. М. Кікінеджі. - Т. : Навчальна книга "Богдан", 2000. - 32 с;
  • б) для книг під заголовком: чотири автори в джерелі: Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [Вітвіцький В. В., Кислячен-ко М. Ф., Лобастов І. В., Нечипорук А. А.]. - К. : НДІ "Украгропромпродуктивність", 2006. - 106 с; п'ять і більше авторів: Психологія менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А . В., Лущихина И. М- и др.]; под ред. Г. С. Никифорова [3-е изд]. - X.: Гуманитарный центр, 2007. - 510 с; Педагогічна майстерність: підручник / [I. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та ін.]; за ред. I. А. Зязюна. - К. : Вища школа,
  • 1997. - 347 с; без автора: Історія Свято-Михайлівсько-го Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. - К.: Грані-Т, 2007. - 119 с. - (Серія "Грані світу").

Аналітичний опис видання відокремлюють від назви джерела інформації двома скісними лініями - //. Прикладами аналітичного бібліографічного опису є:

  • а) для статей із книг: Попова М. В. Система планування на засадах педагогіки життетворчості / М. В. Попова // Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття : наук.-метод. зб. : у 2-х ч. - К. : ІЗМН,
  • 1998. - Ч. 2. - С. 89-93;
  • б) статей із журналів: Болсун С. Модель ідеального вчителя / Світлана Болсун // Рідна школа. - 1999. - №2. - С. 55-59;
  • в) для статей із газет: Цимбалюк І. Психологія педа-гогічноїпраці /1. Цимбалюк // Завуч. - 2002. - № 2. - С. 4-5; Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Директор школи. - 2000. - № 39-40. - С. 4-8;
  • г) для словників: Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. - X.: Халімон, 2006. -175 с;

ґ) для багатотомного видання: Макаренко А. С. Избранные произведения: В 3-х т. / А. С. Макаренко. - К.: Радянська школа, 1985. - Т. 3. - 592 с;

д) для матеріалів конференцій, з'їздів: Сприяння здоров'ю дітей та молоді: теоретико-методичні аспекти: матеріали IV Міжнародної соціально-педагогічної конференції (29-30 вересня 2009 р.). - Луцьк : Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2009. - 664 с.

Точність потрібна не лише в описі книг, статей, а й при цитуванні, оформленні різних виписок.

Під час роботи з книгою важливо вміти складати план. Залежно від мети виокремлюють:

  • а) структурний план, який складають відповідно до структури твору, що вивчають (від вступу до висновків). За основу такого плану беруть перелік основних розділів і параграфів;
  • б) предметний (логічний) план, який може бути складений у формі переліку назв основних питань" які відповідають заголовкам книги, чи у формі запитань за текстом книги;
  • в) тематичний план, особливість якого полягає в тому, що його складають на основі вивчення кількох творів із теми (під час підготовки до лекції, написання курсової чи дипломної роботи);
  • г) план-конспект, який крім плану теми охоплює й письмовий переказ прочитаного з доведеннями і власними нотатками.

Конспектувати книгу можна у формі плану, тез, виписок, доведення, цитат, висновків та ін. Залежно від цього виокремлюють різні види конспектів: план-конспект (стислий, складений у формі плану переказ прочитаного), текстуальний, чи цитатний, конспект (конспект, створений з уривків оригіналу тексту - цитат), вільний конспект (поєднання виписок, цитат, тез), тематичний конспект (конспект відповіді на поставлене запитання або конспект навчального матеріалу теми), схематичний конспект (узагальнення матеріалу у вигляді схем, графіків, таблиць, що дають змогу розкрити сутність предмета дослідження, відкинути другорядні деталі).

Найпоширенішим прийомом конспектування є текстуальний елемент - скорочений запис усіх основних положень, висновків та узагальнень. Основними вимогами до написання конспекту є системність і логічність викладу матеріалу, стислість, завершеність, переконливість.

У процесі конспектування можна використовувати мову маргіналій (лат. margo (marginis) - край, межа), яку кожен студент розробляє для себе. Вона слугує основою для короткого оцінювання тексту. Прикладом такої мови можуть бути значки: 0 - несуттєво, X - неправильно, 1 - важливо.

Сучасний студент - майбутній педагог - повинен уміти шукати потрібну інформацію в Інтернеті. На сьогодні всесвітня павутина охоплює, за різними оцінками, від 50 до 80 млн серверів, де розміщено понад 200- 250 млн документів (веб-сторінок). Ресурси Інтернету вміщують сотні тисяч банків і баз даних, де зберігається інформація будь-якого характеру. Загальнодоступні в режимі он-лайн - більше півтори тисячі бібліотечних каталогів, у т. ч. каталоги Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Бібліотеки конгресу США, Британської бібліотеки, Російської державної бібліотеки та ін.

Ресурсами для пошуку інформації в Інтернеті є різноманітні мережеві тематичні каталоги і пошукові системи ("пошукові машини").

Використання мережевих каталогів забезпечує цілеспрямований пошук необхідних даних, а також перегляд їх змісту. Найвідоміші серед них в Інтернеті такі:

  • - Trifle (/http://www.qp.dp.ua/) - український сервер, що підтримує інформацію за тематичними групами, надає можливість пошуку;
  • - Мета (/http://meta-ukraine.com/) - український сервер, дає змогу шукати по українському Інтернету, а також по Реєстру українських сайтів;
  • - Super World links (/http://www.swlinks.dn.ua/) - класифікований каталог російськомовного Інтернету;
  • - Росія-Он-Лайн (/http://www.oriline.ru/rmain/) - російський сервер, що підтримує інформацію за тематичними групами, надає можливість пошуку;
  • - Yahoo! (/http://www.yahoo.com/) - один із кращих тематичних каталогів мережі, також підтримує потужну функцію пошуку;
  • - Sesna Ukrainian Search (/http://www.geoci-ties.com/Athens/) довідкова сторінка про українські сайти, містить тематичні списки ресурсів (мистецтво, бізнес, освіта, політика, спорт); є можливість додання свого ресурсу; працює дошка безкоштовних оголошень.

Робота пошукових систем ґрунтується на автоматичній індексації доступних в Інтернеті сторінок і створенні спеціальних баз даних, що містять ключові слова і пов'язані з ними адреси сторінок. Кожна пошукова система має свої правила формування запитів, тому на початку роботи потрібно з ними ознайомитися, використавши для цього довідку у відповідній пошуковій системі. Найвідомішими пошуковими системами є:

  • - Google (/http://google.com/) - міжнародна пошукова машина, відома як найбільший у світі безкоштовний пошуковий сервер, що надзвичайно швидко видає результати пошуку різними мовами, у т. ч. українською і російською;
  • - Alta vista (/http://www.altavista.com) - швидкодіюча пошукова система, що дає змогу здійснювати пошук за словами російською мовою;
  • - Rambler (/http://www.rambler.ru/) - російська пошукова система, що спеціалізується на російськомовній інформації;
  • - Япаех (/http://www.yandex.ru/) - російська пошукова система, що "уміє" вести пошук не просто за вказаними словами, а і "з розумінням змісту";
  • - UAport (/http://uaport.net/) - український пошуковий портал, де пошук виконується не тільки українською мовою, а й російською, англійською, французькою та ін.;
  • - Lykos (/http://www.lykos.com/) - пошукова система, яка постійно "сканує" Інтернет і щоденно реєструє тисячі нових документів. Дає змогу здійснювати пошук за заголовками і "тілом" документів;
  • - Excite (/http://www.excite.com/) - одна із найбільших пошукових систем, що може здійснювати "інтелектуальний" пошук за запитами англійською мовою;
  • - Українські ресурси Інтернет (/http://el.visti.net/) - інформаційно-пошукова система про українські інтернет-ресурси на основі декількох баз даних (база українських веб-серверів, індексований український Usenet, база реферативних описів веб-серверів);
  • - Брама (/http.brama.com/ukr.html/) - каталог інформаційних ресурсів і пошукова система української діаспори. Має інформацію про Україну і українців, здійснює пошук українською та англійською мовами.

Ефективність навчальної праці значною мірою залежить і від пам'яті людини. Дослідження з вікової психології засвідчили, що на 20-му році життя механічна пам'ять починає слабшати, а логічна, пов'язана з професійною діяльністю, може постійно вдосконалюватися. Техніка роботи пам'яті, її поліпшення - важке завдання, однак над цим слід постійно працювати, враховуючи кілька настанов:

  • - чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятовувати нову інформацію;
  • - навіть за найкращої пам'яті необхідне повторення;
  • - варто регулярно займатися цілеспрямованим заучуванням, повторенням, намагатися відтворити забуте;
  • - слід робити записи почутого.

У кожної людини є моторний компонент пам'яті. Часто його недооцінюють, вважають, що важливість записів лише в тому, що до них можна повернутися. Однак спеціально проведені експерименти довели, що запис має важливе значення навіть тоді, коли до нього не потрібно повертатися. Студентам було запропоновано під час лекції писати пальцем на столах, не залишаючи жодних слідів. Як з'ясувалося, у такому разі студенти запам'ятали значно більше, ніж просто слухаючи лекцію. Спрацював моторний компонент пам'яті.

Учені-психологи пропонують комплексні заходи з розвитку пам'яті:

  • - цільова установка на запам'ятовування;
  • - відсіювання несуттєвої інформації;
  • - сприймання інформації різними аналізаторами;
  • - прийом запам'ятовування надовго;
  • - прийом запам'ятовування на завтра;
  • - використання методу асоціацій;
  • - спеціальні вправи для розвитку пам'яті.

Отже, лише за умови комплексного оволодіння всіма елементами техніки розумової праці майбутній педагог матиме змогу цілеспрямовано, швидко і чітко виконувати всі дії, спрямовані на засвоєння нових знань.

 
<<   ЗМІСТ   >>