Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Гроші і кредит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВІ ПОТОКИ

Ціна монети – пульс держави і досить правильний спосіб пізнати її сили.

М.Ф. Аруе

Сутність та економічна основа грошового обігу

Один із найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки – високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві, головною складовою яких є грошовий обіг.

Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.

Грошовий обіг – це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні й фізичні особи, що беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП. їх можна об'єднати у такі групи (рис. 2.1).

До групи підприємств належать всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту (ВНП).

До групи сімейних господарств входять усі сімейні одиниці, які мають власні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб. Та частина грошового обігу, що бере участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом (НД).

Суб'єкти грошового обігу

Рис. 2.1. Суб'єкти грошового обігу

До групи державних структур входять юридичні особи – державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл НД та національного продукту (НП), впливаючи на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять суб'єкти грошового ринку, які, виконуючи роль посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за власний рахунок (банки, небанківські фінансово-кредитні установи). їх головною функцією є акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і поворотності*30.

*30: {Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.; Щетинін A.І. Гроші та кредит: підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 432 с.}

Слід розрізняти грошовий обіг на мікро- та макроекономічному рівнях.

Грошовий обіг на мікроекономічному рівні обслуговує кругообіг індивідуального капіталу (домашні господарства і фірми), при цьому гроші є однією з функціонуючих форм капіталу, тобто структурним елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. При цьому грошовий обіг на мікрорівні має свої особливості:

  • 1) з погляду суб'єкта грошового обігу гроші є багатством, але в період інфляції в грошах зменшується втілення багатства;
  • 2) рух грошей на мікрорівні має дві форми – рух капіталу і рух доходу; у першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості, у другому вони функціонують як гроші;
  • 3) джерело грошей, необхідних для виробничого й особистого споживання, безпосередньо пов'язане із самим суб'єктом господарювання, який виробляє товари або надає послуги, та з власником робочої сили, який продає її на ринку ресурсів.

Грошовий обіг на макроекономічному рівні обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного виробництва (у виробництві, споживанні, розподілі). Він також має певні особливості:

  • 1) гроші не є багатством: у сучасних умовах вони лише знаки, що не мають власної вартості і тому не є багатством як таким, а від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає;
  • 2) гроші функціонують лише як гроші і за допомогою них здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту.
  • 3) завжди є певна, дійсна на кожний конкретний період часу рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами.

У процесі обігу гроші обслуговують усі фази суспільного виробництва (виробництва, обміну, розподілу й перерозподілу, споживання) і всі ринки. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці.

Грошовий обіг на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямами:

  • – забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
  • – реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
  • – сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
  • – забезпечення спільної діяльності підприємств;
  • – отримання і погашення кредитів, сплата відсотків за кредит кредитним установам тощо.

В Україні процес формування ринкових умов відобразився на загальній організації грошового обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки почався. Суттєвою перешкодою на цьому етапі розвитку грошового обігу стає ще низький рівень конкурентоспроможності банківської системи.

Важливою проблемою на макрорівні організації грошового обігу є той факт, що в державі протягом усього періоду її незалежності спостерігається таке явище, як заборгованість із заробітної плати, яка стримує рух товарів і послуг, а також недостатньо високий рівень організації впливу держави на економічні процеси через грошову сферу. На грошовий обіг в Україні також впливають національні економіки інших держав.

Характерними ознаками грошового обігу є (рис. 2.2):

  • – еквівалентність: покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту;
  • – безповоротність: отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок;
  • – прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обігу, що використали їх для купівлі продуктів.

Характерні ознаки грошового обігу

Рис. 2.2. Характерні ознаки грошового обігу

Грошовий обіг можна умовно розподілити на три сектори (рис. 2.3).

Сектори грошового обігу

Рис. 2.3. Сектори грошового обігу

Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи суб'єктів обігу поєднане в кілька економічно відособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб'єктів. Грошові платежі здійснюються також між окремими суб'єктами всередині кожної групи і становлять частину сукупного грошового обігу.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей:

  • – між центральним банком і комерційним банком;
  • – комерційними банками;
  • – комерційними банками і підприємствами та організаціями;
  • – підприємствами й організаціями;
  • – банками і населенням;
  • – фізичними особами;
  • – підприємствами, організаціями й населенням;
  • – небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами – з іншого;
  • – між небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками*31.

*31: {Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.; Щетинін A.І. Гроші та кредит : підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 432 с.}

У загальній грошовій масі варто розрізняти активні гроші, що в кожний певний момент беруть участь в обігу, і пасивні гроші (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обігу, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються до активного грошового обігу.

 
<<   ЗМІСТ   >>