Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Технологія і техніка шкільного уроку

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Педагогічні інваріанти

Здійснюючи навчально-виховний процес, треба вдумливо зважати на такі об'єктивні чинники як інваріанти, інваріанти (від лат. invarians — незмінний) — величини, співвідношення, властивості тощо, які не змінюються від тих чи інших перетворень змінних, пов'язаних з ними. Французький педагог С. Френе у книзі "Педагогічні інваріанти" визначив і обґрунтував низку інваріантів, які не втратили своєї актуальності і в наш час. Виокремимо певну частину тих інваріантів, які, на наш погляд, заслуговують на особливу увагу.

  • 1. Природа дитини така ж, як і природа дорослого.
  • 2. Ніхто — і дитина, як і дорослий — не любить, коли йому наказують.
  • 3. Ніхто не любить шикуватися за командою, тому що це означає пасивне підкорення чужим наказам.
  • 4. Людина не любить виконувати будь-яку роботу силоміць, навіть якщо ця робота сама по собі їй не відразлива; спротив породжується саме примусом.
  • 5. Будь-яка людина схильна сама обирати собі роботу, навіть якщо цей вибір їй не вигідний.
  • 6. Ніхто не любить працювати, функціонувати подібно до робота, тобто виконувати дії і підкорятися задумам, які є чужими й незрозумілими.
  • 7. Необхідно домагатися, щоб праця була вмотивованою.
  • 8. Найефективніший шлях засвоєння знань — не спостереження, не пояснення і не демонстрація, які становлять основні прийоми традиційної школи, а експериментальне намацування — природний і універсальний метод пізнання.
  • 9. Ніхто — ні дитина, ні дорослий — не любить нагляду і покарань, які завжди сприймаються як посягання на їх гідність, особливо коли це відбувається публічно.
  • 10. Дитина не любить праці "в стаді", де кожний індивід підпорядкований "пастухові". Вона любить індивідуальну роботу або роботу в колективі, де панує дух співробітництва.
  • 11. Нове життя школи будується на принципах співробітництва, тобто учням поряд з учителями надається право на керівництво життям і діяльністю школи.
  • 12. Майбутня демократизація суспільства готується демократизацією школи; авторитарна школа не може сформувати майбутніх громадян демократичного суспільства.
  • 13. В основі виховання лежить гідність особистості. Взаємна повага учителя й учня є однією з головних умов оновлення школи.
  • 14. Пам'ять, якій школа надає такого великого значення, є великою цінністю тільки в тому разі, коли вона підключена до процесу експериментального намацування.
  • 15. Знання здобуваються дослідним шляхом, а не вивченням правил і законів, як іноді думають. Братися передусім за правила й закони — все одно що ставити воза попереду коня.
  • 16. Усупереч положенням схоластики інтелект є мисленнєвою здатністю, не відокремленою, що функціонує ніби у замкненому колі, а здатністю, яка тісно взаємодіє з іншими властивостями людини.
  • 17. Традиційна школа розвиває тільки здібності до абстрактного мислення, далекі від запитів реального життя.
  • 18. Дитина не любить слухати пояснення з кафедри.
  • 19. Дитина не втомлюється від роботи, яка відповідає її функціональним життєвим потребам.
  • 20. Говорити треба якнайменше.
  • 21. У класі необхідно підтримувати порядок і дисципліну.
  • 22. Переповнений клас завжди є педагогічним прорахунком.
  • 23. Сучасна концепція великих шкільних комплексів (комбінатів) веде до анонімності як учителів, так і учнів; ця концепція хибна і є перешкодою на шляху до здійснення педагогічних цілей.
  • 24. В основі виховання лежить гідність особистості. Взаємна повага вчителя й учня є однією з основних умов оновлення школи.
  • 25. Важливим є інваріант, який підтверджує необхідність наших пошуків і виправдовує нашу діяльність, — це оптимістична віра в життя..
 
<<   ЗМІСТ   >>