Повна версія

Головна arrow Право arrow Вступ до права Європейського Союзу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Рада

Склад та призначення

Суворо кажучи, Ради як такої немає, оскільки її склад постійно змінюється залежно від предмета обговорення. Це положення міститься в ст. 146 ДЗЄС, яка вказує, що Рада включає в себе "представників від кожної держави-члена на рівні міністрів, які мають повноваження брати зобов'язання від імені свого уряду". Наприклад, коли на порядку денному стоїть обговорення сільськогосподарської політики, Рада збирається у складі відповідних міністрів.

Іноді предмет обговорення належить до відання більше ніж одного міністерства. У цьому випадку держави-члени представлятимуть не одним міністром, але без збільшення кількості їхніх голосів. Рада скликається Головою як з його ініціативи, так і на прохання одного з її членів або членів Комісії (ст. 147 ДЗЄС). Ці засідання проводяться конфіденційно. Як правило, вони відбуваються у Брюсселі, але три рази на рік засідання проходять у Люксембурзі.

Очевидно, що інститут головування відіграє важливу роль у діяльності Ради. Голова не лише скликає та веде засідання. Країна, яка головує, також несе відповідальність за проведення всіх зустрічей під час перебування її представника на посаді Голови. Усі держави-члени головують по черзі протягом шестимісячного терміну (ст. 146, абз. 2 ДЗЄС). За час існування Ради було вжито деякі заходи, спрямовані на вдосконалення доцільності й послідовності дій на цих засіданнях. Серед них найбільш помітними можна назвати такі ініціативи.

· Введення так званої системи трійки. Це постійний форум, на якому зустрічаються три члени: нинішній Голова, останній його попередник і перший його наступник. Це забезпечує максимальний ступінь збереження загальних напрямків головування під час зміни представників.

· Планування порядку денного. Порядок денний на засіданнях Ради складається з пунктів, які позначаються латинськими літерами А і В. До перших належать питання, з яких, у принципі, вже досягнуто згоди і які потребують лише формального затвердження. До других — питання, які вимагають детальнішого розгляду. Такий розподіл надає можливість присвячувати якомога більше часу обговоренню питань групи В.

· Різноманітні практичні заходи, такі як поліпшене планування засідань Ради; розповсюдження документів з питань, які будуть обговорюватися; координація засідань національних кабінетів міністрів, що спрямовується на забезпечення можливості "найважливішим" міністрам взяти участь у засіданнях Ради.

Рада також має персонал, який порівняно з персоналом Комісії менший (приблизно 2500 осіб) і краще організований.

Процедура голосування

Основоположним принципом процедур голосування в Раді є принцип прийняття рішень більшістю голосів. Це означає, що прийняття рішень більшістю голосів є звичайною практикою, від якої можна відхилятися лише у випадках, коли ДЗЄС прямо це передбачає (ст. 148(1)). Було б нелогічним, якби всі члени Ради мали рівну кількість голосів, тому що держави-члени значно відрізняються одна від одної за чисельністю населення: від 380 000 (Люксембург) до 73 млн. (Німеччина). Відповідно в ст. 148 ДЗЄС застосовується чинник представництва до кількості голосів кожного члена, якщо вимагається, щоб рішення було прийнято кваліфікованою більшістю. Однак чинник представництва лише приблизно відображає чисельність населення зацікавленої країни. Країни "великої четвірки" (Німеччина, Франція, Італія, Сполучене Королівство) мають по 10 голосів кожна; Іспанія — вісім; Бельгія, Греція, Нідерланди і Португалія — по п'ять; Швеція та Австрія — по чотири; Данія, Ірландія й Фінляндія — по три; Люксембург — два.

При такому розподілі голосів для прийняття актів Ради кваліфікованою більшістю вимагається принаймні 62 голоси "за". Коли відбувається ухвалення рішень за пропозицією Комісії, розподіл голосів не має значення. Однак в усіх інших випадках ці 62 голоси "за" мають належати представникам не менше ніж 10 держав-членів (ст. 148(2) ДЗЄС).

 
<<   ЗМІСТ   >>