Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Організаційна поведінка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Менеджмент змін

Для того, щоб успішно виживати в довгостроковій перспективі, організація повинна вміти прогнозувати те, які складнощі можуть виникнути на її шляху в майбутньому, і те, які нові можливості можуть відкритись для неї.

Кожна дія всіх без винятку організацій можлива тільки в тому випадку, коли середовище допускає його здійснення. Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили. Воно включає в себе той потенціал, який дає можливість організації функціонувати, а отже, існувати і виживати в певному проміжку часу. Але внутрішнє середовище може також бути і джерелом проблем і навіть загибелі організації в тому випадку, якщо воно не забезпечує необхідного функціонування організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що живить організацію ресурсами, необхідними для підтримання її внутрішнього потенціалу на потрібному рівні. Організація знаходиться в становищі постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому середовищі також. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе отримати потрібні ресурси із зовнішнього середовища.

Це може послабити її потенціал і призвести до багатьох негативних для організації наслідків. Завдання стратегічного управління полягає в тому, щоб забезпечити взаємодію організації з середовищем, яке дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення мети, і тим самим давало б їй можливість виживати в довготерміновій перспективі.

Для того, щоб визначити стратегію поведінки організації і впровадити цю стратегію в життя, керівник повинен мати глибоке уявлення як про внутрішнє середовище організації (її потенціал і тенденції розвитку), так і про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і про місце, що займає в ньому організація. При цьому і внутрішнє середовище, і навколишнє оточення вивчаються стратегічним управлінням, в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна брати до уваги при визначенні своїх цілей і при їх досягненні.

Потрібно відмітити, що навіть для досвідченого та висококваліфікованого менеджера питання прогнозування змін факторів зовнішнього середовища є набагато складнішим, ніж внутрішнього, так як навколишнє оточення дуже нестабільне та непередбачуване.

Процеси змін потребують логічного завершення, так як відомо, що вони можуть продовжуватися надзвичайно довго. Тому необхідна стабілізація нових, офіційно визнаних законом моделей поведінки і організаційних правил. Це відбувається на етапі так званого заморожування процесу змін.

Під поняттям зміни ми розуміємо, що між двома послідовними моментами часу є помітні розбіжності в ситуації, людині, робочій групі, організації або взаєминах. Як вони з'являються, які причини І що це означає для керівника?

Сучасні організації працюють в середовищі, що весь час змінюється. Спроможність пристосовуватись до цього - головна умова успіху в бізнесі та у виживанні. Необхідно йти в ногу не з усіма змінами оточуючого середовища в цілому (що може бути нездійсненним і неефективним завданням), а з тими, що рано чи пізно порушать його діяльність.

Організації змінюються не заради самих змін, а тому, що є частиною більш широкого процесу розвитку і повинні реагувати на розвиток оточуючого середовища. Більше того, вони ще й генерують зміни в оточуючому середовищі, наприклад, розробляючи і випускаючи на ринок нові товари і технології, які стають домінуючими та широко впроваджуються.

Зміни в організації можуть початися з будь-якого фактора. До них можуть відноситися:

  • - зміни в основній структурі - характер та рівень ділової активності, правова структура, власність, джерела фінансування, міжнародні операції та їх вплив, злиття, спільні підприємства;
  • - зміни в задачах і діяльності - асортимент продукції та набір наданих послуг, нові ринки, партнери;
  • - зміни в технологіях, що використовуються, - обладнання, знаряддя праці, матеріали та енергія, технологічні процеси;
  • - зміни в людях - керівництво та службовий персонал, їх компетентність, взаємини, поведінка;
  • - зміни в ефективності роботи організації - фінансові, економічні, соціальні, що показують, як організація пов'язана з оточуючим середовищем, як виконує свою задачу і користується новими можливостями;
  • - зміни в діловому колі та суспільстві.

Організації змінюються не заради самих змін, а тому що є частиною більш широкого процесу розвитку І повинні реагувати на розвиток оточуючого середовища. Крім того вони ще й генерують зміни в оточуючому середовищі, наприклад, розробляючи і випускаючи на ринок нові товари і технології, які стають домінуючими та широко впроваджуються.

Людський аспект в організаційних змінах є одним із найголовніших, тому що саме поведінка людей в організації - керівних, технічних кадрів, нарешті, визначає, що можна змінити і яку це дасть реальну користь. Це трапляється тому, що організації являють собою людські системи.

Таким чином, менеджмент змін полягає у реалізації трьох основних принципів:

  • 1. Визначити ступінь впливу зовнішнього середовища на організацію.
  • 2. Визначити ступінь впливу організації на зовнішнє середовище.
  • 3. Визначити програму дій для досягнення гармонічного одночасного розвитку підприємства і зовнішнього середовища.
 
<<   ЗМІСТ   >>