Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Правове регулювання туристичної діяльності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Санітарно-епідеміологічні формальності

Санітарно-епідеміологічні формальності - це процедури, пов'язані з перевіркою стану дотримання особами, які перетинають державний кордон, встановлених вимог щодо вакцинації (щеплення). Контроль за виконанням цих норм здійснюється відповідними санітарними службами. Він полягає в перевірці у туристів міжнародного сертифіката про вакцинацію. У необхідних випадках санітарно-епідеміологічні формальності передбачають вакцинацію туристів на місці або їх тимчасову ізоляцію в карантинному приміщенні, якщо існує вірогідність розповсюдження інфекційних захворювань. Дотримання встановлених медичних правил у міжнародному туризмі прямо пов'язано з безпекою життя та здоров'я туристів.

На думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (World Health Organization - WHO), під час подорожі більшість людей зіштовхуються з рядом проблем, які можуть призвести до несприятливих наслідків для їх здоров'я. Іноземний турист постійно знаходиться під впливом обставин підвищеної небезпеки у незнайомому середовищі, яке суттєво відрізняється від звичайного місця проживання. Він досконало не знає мов, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету від багатьох хвороб, поширених у тій чи іншій місцевості.

ЮНВТО вказує на необхідність всілякої підтримки заходів щодо охорони здоров'я туристів, безпеки подорожей, а також санітарного контролю продуктів харчування та закликає національні туристичні адміністрації ефективно співробітничати з органами охорони здоров'я своїх країн у процесі надання туристичної інформації медичного характеру всім зацікавленим особам.

Для інформування туристів та захисту споживачів ЮНВТО рекомендує органам державної влади і туристичним підприємствам уніфікувати свої правила з урахуванням положень спеціального документа "Медична інформація та формальності при міжнародних подорожах".

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) з аналогічною метою регулярно видає наступні документи:

  • 1. "Вимоги до свідоцтва про щеплення під час поїздки за кордон", які є практичним порадником для туристичних організацій та подорожуючих осіб.
  • 2. "Епідеміологічний щорічник", інформація якого спрямована на попередження та зменшення можливості розповсюдження небезпечних інфекцій, зокрема, у процесі здійснення туристичних подорожей.

Крім того, поточна інформація про санітарно-епідеміологічні правила при здійсненні міжнародних подорожей друкується у щорічному виданні ЮНВТО "Міжнародний туризм - прикордонні формальності".

Кожну хворобу простіше попередити, аніж потім лікувати. Тому, плануючи подорож до екзотичної країни, туристу слід обов'язково поцікавитися переліком небезпечних хвороб у цьому регіоні, дізнатися у посольстві про необхідні щеплення та проконсультуватися зі своїм лікарем. До особливо небезпечних карантинних захворювань у світі належать: чума, жовта гарячка, холера та малярія.

Наведемо характерні особливості цих хвороб.

Чума (plague) - гостре природно-осередкове інфекційне захворювання з групи карантинних інфекцій. Передається через бліх і повітряно-краплинним шляхом (легенева форма). Захворювання характеризується високою летальністю та здатністю заражати інших осіб. Симптоми: лихоманка, інтоксикація, при легеневій формі - пневмонія.

За даними ВООЗ, зона поширення чуми нині включає наступні країни:

  • - в Африці: Мадагаскар, Мозамбік, Танзанія, Уганда, Заїр, Зімбабве;
  • - в Азії: Індія, В'єтнам;
  • - у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу [28, с. 292].

Регіони світу, де були зареєстровані випадки чуми

Рис. 3.15. Регіони світу, де були зареєстровані випадки чуми

Відомі пандемії чуми, що забрали мільйони життів, залишили глибокий слід в історії всього людства. Щорічно кількість хворих чумою становить понад 2,5 тис. осіб, причому без тенденції до зниження. Хворі на чуму підлягають обов'язковій негайній госпіталізації у спеціалізовані стаціонари, які працюють у суворому протиепідемічному режимі.

У вересні 1994 р. спалах легеневої чуми відбувся в Індії. За місяць кількість хворих перевищила 2 тис. осіб, з яких багато померло. Прийняті індійською владою заходи були недостатні, карантин не дотримувався, медична служба ситуацію не контролювала. Сусідні з Індією країни відразу ж повністю припинили з нею повітряне та морське сполучення.

Вакцинація від чуми ефективна приблизно на 70%, тому щеплення роблять так званій "групі ризику", тобто особам, які працюють у зонах можливої появи хвороби. Імунітет починає вироблятися на десятий день після щеплення. При виникненні чуми серед населення проводять протиепідемічні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію епідемічного осередку.

Жовта гарячка (yellow fever) - вірусне захворювання, що викликає лихоманку та гепатит. Переноситься у більшості випадків комахами. Від цієї хвороби в світі щорічно вмирають кілька тисяч людей. Симптоми: висока температура, м'язовий та головний біль, озноб, втрата апетиту, нудота.

Регіони світу, де існує ризик захворювання жовтою гарячкою

Рис. 3.16. Регіони світу, де існує ризик захворювання жовтою гарячкою

Проведення широких профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема вакцинації, призвело до значного зниження рівня захворюваності, однак за оцінками ВООЗ, щорічно у світі відбувається близько 200 тис. випадків захворювання на жовту гарячку, 30 тис. з яких закінчуються смертю.

Існує спеціальний медичний термін - "зони жовтої гарячки", які включають більшу частину Південної Америки, Африки та Південно-Східної Азії (у цій зоні реєструють також випадки захворювання холерою, малярією, вірусним гепатитом та іншими небезпечними інфекціями).

Країни "зони жовтої гарячки": Ангола, Бенін, Болівія, Бразилія, Бурунді, Венесуела, Габон, Гайана, Гана, Гвінея, Гондурас, Заїр, Камерун, Кенія, Колумбія, Конго, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Руанда, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Уганда, Чад, Еквадор, Ефіопія [28, с. 292].

Для подорожі в кожну з країн названої зони необхідне щеплення: це один укол, який забезпечує імунітет впродовж десяти років, починаючи з десятого дня після вакцинації. Після щеплення видається сертифікат міжнародного зразка, у якому вказуються англійською та французькою мовами відомості про особу, прізвище лікаря, котрий зробив щеплення, дані про вакцину та її виробників. Без сертифіката про щеплення проти жовтої гарячки туриста не допустять до рейсу в небезпечну країну, а будь-які його аргументи про терміновість або невідкладність візиту не таке рішення не впливатимуть.

У країну відвідування без вказаного сертифіката також не пустять або ж, відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил ВООЗ від 1969 р., така особа може бути розміщена в карантин-ізолятор на весь інкубаційний період захворювання. При наявності протипоказань до щеплень (вагітність, простудні захворювання) подорож у країни "зони жовтої гарячки" неможлива. Аналогічні попередження туристичне підприємство зобов'язано зробити своїм клієнтам від самого початку підготовки до подорожі у небезпечні країни.

Холера (cholera) - інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами, що проникають через рот у травний тракт здорової людини. Симптоми: нудота, блювота, зневоднювання організму, судоми. Зараження від хворого або вібріононосія через воду, їжу, руки.

За даними ВООЗ, зона поширення холери є наступною:

  • - в Африці: Ангола, Бенін, Бурунді, Камерун, Чад, Джібуті, Гана, Гвінея, Кенія, Ліберія, Малаві, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Нігерія, Руанда, Сомалі, Свазіленд, Танзанія, Того, Уганда, Заїр, Замбія;
  • - в Азії: Афганістан, Бутан, Камбоджа, Китай, Газа, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Лаос, Непал, Філіппіни, Шрі-Ланка, В'єтнам;
  • - у Південній Америці: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Колумбія, Еквадор, Сальвадор, Французька Гайана, Гватемала, Гайана, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Перу, Венесуела;
  • - у Європі: Албанія, Росія, Україна та інші держави СНД [28, с. 293].

З 1973 р. ВООЗ скасувала вимогу сертифіката про щеплення проти холери через те, що саме щеплення або будь-які інші препарати не забезпечують повного захисту організму від цього захворювання. Окремі спалахи холери відбуваються дуже часто, у деяких країнах вони носять вже катастрофічний характер, призводячи до загибелі кількох тисяч людей.

Малярія (malaria) - інфекційне захворювання викликане протозойними паразитами. Воно передається людині переважно від укусів так званих "малярійних комах". Симптоми: лихоманка, головний біль, озноб, нудота, конвульсії, анемія.

Малярія щорічно викликає 350-500 млн. випадків захворювання та приблизно 1,5-3 млн. смертей, більшість з яких відбуваються у дітей віком до п'яти років. За прогнозами експертів смертність від малярії зросте вдвічі впродовж наступних 20 років. Якщо раніше хворобою заражалися переважно у країнах Екваторіальної Африки, то зараз "чорний список" поповнився країнами Південно-Східної Азії, Полінезії, Південної Америки [28, с. 293].

Регіони світу, де були зареєстровані епідемії холери

Рис. 3.17. Регіони світу, де були зареєстровані епідемії холери

Впродовж 1999 р. у Кенії спалахи малярії призвели до епідемії в межах усієї країни. Так званою "гірською малярією" занедужало понад 100 тис. осіб. Ця форма малярії вимагає лікування за допомогою дорогих ліків, тому що традиційні медичні засоби проти неї вже неефективні.

З малярійними та іншими комахами у небезпечних туристичних районах відбувається активна боротьба. Ранком та пізно ввечері всі чагарники біля готелів, ресторанів та інших місць перебування туристів обробляються спеціальними хімічними препаратами.

За даними ВООЗ летальний результат від малярії у туристів, що подорожують в тропічні країни, настає з таких причин:

  • - необізнаність лікаря в тому, що хворий нещодавно перебував у тропічних країнах;
  • - некомпетентність туристів або нерозуміння загрози зараження малярією під час подорожі;
  • - схожість симптомів малярії із симптомами багатьох інших хвороб та невірно поставлений діагноз [70, с. 114].

Туристичні підприємства зобов'язані попереджати туристів про наявність малярії у небезпечних країнах та інформувати про загальні правила профілактики цієї хвороби. Але ефективний захист від малярії залежить від поведінки самих туристів, тому вони обов'язково повинні:

- зібрати максимально повну інформацію щодо захворювання та захисту від нього перед поїздкою в тропічні країни;

Регіони світу, де існує ризик зараження малярією

Рис. 3.18. Регіони світу, де існує ризик зараження малярією

  • - усвідомлювати, що, не зважаючи на щеплення, вони можуть занедужати, тому що жодні медичні засоби не дають 100% гарантії;
  • - самостійно додатково потурбуватися про власний захист (не виходити з приміщення у нічний час доби, коли комахи є найбільш активними, носити спеціальний одяг, що захищає від укусів комах, користуватися репелентами - хімічними речовинами, які відлякують комах, мати захисні сітки на вікнах, дверях, навколо ліжка тощо).

Ще у Середньовіччя малярію лікували за допомогою "порошку єзуїтів" - розтертої кори хінного дерева. Цей препарат використовують і зараз. Крім того, хінін входить до складу тоніку, який вживають із джином. Але у багатьох районах земної кулі малярійні комахи стали стійкі до хініну (хлорхініну), тому для профілактики застосовуються інші синтезовані хімічні препарати. Найбільший ризик захворіти малярією існує в країнах Африки, розташованих південніше Сахари.

ВООЗ розробила тризонну систему протималярійної профілактики, що дозволяє підвищити ступінь захисту від хвороби:

  • - у країнах Латинської Америки, Азії (Бангладеш, В'єтнам, Камбоджа, Лаос, Таїланд), в Океанії (Соломонові острови, Папуа - Нова Гвінея) у комах виявлена міцна стійкість до хлорхініну;
  • - у країнах Південної Африки, в Азії (Індія, Індонезія, Непал, Пакистан, Філіппіни, Шрі-Ланка), у країнах Близького Сходу (Афганістан,

Саудівська Аравія, Оман, Ємен) спостерігається часткова стійкість комах до хлорхініну;

- в ОАЕ, Єгипті, Марокко, Сирії, Туреччині, Ірані, Іраку, а також у східній та північно-східній частині Китаю поки на спостерігається стійкості комах до хлорхініну [70, с. 115].

Надто важливо, щоб туристи знали, що при найменших симптомах захворювання слід негайно звернутися до лікаря, зробити аналіз крові. Самолікування тільки підсилює хворобу та може призвести до важких наслідків для людини.

Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань у туристичних подорожах, існують відповідні медико-санітарні правила:

  • - не можна їсти незнайомі страви, сирі овочі та фрукти;
  • - споживати питну воду та напої тільки гарантованої якості;
  • - проживати у закладах розміщення, які забезпечені централізованим водопостачанням та каналізацією;
  • - ретельно мити руки перед вживанням їжі та користуватися тільки індивідуальним посудом;
  • - не допускати при купанні у морі або водоймах попадання води в порожнину рота, оптимальний варіант - купатися у басейнах.

Питання щодо відвідування дикої природи у тропіках, особливо в Південно-Східній Азії (Таїланд, Індонезія, Малайзія, Філіппіни та інших країнах, де джунглі фактично оточують готельні комплекси), треба розглядати з максимальним ступенем відповідальності. Найкраще в джунглі одному не ходити, а тільки у супроводі досвідченого місцевого гіда. Перед початком екскурсії має бути проведений інструктаж, у якому особливу увагу слід приділяти питанням "одягу" та правилам поведінки в джунглях.

Не слід носити майки, шорти та сандалі. Краще за все одягти щільну сорочку з довгими рукавами та джинси, які захистять від укусів комах. На ноги треба вдягнути товсті носки, кросівки або кеди, на голову - кепку з козирком або капелюх з полями (довге волосся треба прибрати під головний убір). Брати з собою слід мінімум речей, особливо таких, які здатні привернути увагу мавп або інших тварин своїм кольором або блиском.

 
<<   ЗМІСТ   >>