Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Правове регулювання туристичної діяльності

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Цивільно-правове регулювання туристичної діяльності в Україні

Встановлення договірних відносин туристичного оператора з постачальниками послуг та агентами

Туризм в більшості країн потребує цивільно-правового регулювання, тобто системи нормативно-правових актів, регламентуючих правове становище осіб, які здійснюють туристичну діяльність, а також порядок її організації. У цивільно-правових відносинах беруть участь туроператори, турагенти, перевізники, готелі, ресторани, екскурсійні бюро, культурно-розважальні заклади, а також туристи. В процесі створення, надання та споживання туристичних послуг усі правовідносини повинні оформлюватися юридично, тобто спеціальними цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості [82, с. 158].

Договір являє собою унікальний правовий засіб, у рамках якого інтерес кожної сторони, у принципі, може бути задоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Цей факт породжує спільний інтерес сторін в укладанні договору та його належному виконанні. Договір, заснований на зацікавленості обох сторін, здатний забезпечити організованість, порядок і стабільність у господарській діяльності, чого неможливо домогтися за допомогою різних адміністративно-правових методів.

У змісті стандартного договору прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови.

Істотними визнаються ті умови, без яких даний вид договору не може вважатися укладеним. Тому істотні умови визначають обов'язковий зміст договору. При укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

До звичайних умов належать ті, які є передбаченими, тому в договір, зазвичай, не вводяться. Невключення звичайних умов у договір не впливає на його юридичну силу, тому що в цьому випадку застосовуються правила відповідної правової норми. Наприклад, при відсутності в договорі вказівки на місце здійснення зобов'язання застосовуються правила, зазначені у статтях Цивільного кодексу України. Випадковими умовами договору визнаються ті, які найчастіше не передбачаються в договорах такого типу, але можуть бути включені у його зміст за згодою сторін [24, с. 76].

Правове регулювання форми договорів виявляється у встановленні вимог до них, а також наслідків щодо їх порушення. Мета відповідних вимог полягає в тому, що вони дозволяють зробити відносини сторін більш конкретними, зняти підстави для суперечок у майбутньому з приводу самого факту здійснення договору та його змісту. Форма договору покликана закріплювати та правильно відображати погоджене волевиявлення його сторін. При з'ясуванні змісту договору вирішальне значення надається всім його розділам. Це орієнтує учасників цивільного обороту на необхідність ретельної роботи над текстом договору, який повинен адекватно відображати добру волю всіх зацікавлених сторін.

Закон вимагає, щоб господарські договори укладалися письмово та були обов'язково підписані уповноваженими особами. Договір може укладатися шляхом складання окремого документа та підписання його сторонами або шляхом обміну документами за допомогою поштового, електронного чи іншого зв'язку, який дозволяє достовірно встановити, що документ дійсно надходить від однієї з сторін договору. При підготовці низки господарських договорів застосовують не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, які мають спеціальні правила укладання, а також чітко визначені офіційні назви [24, с. 76].

У процесі організації турів і формування туристичного продукту туроператор змушений вступати в договірні відносини та укладати угоди з іншими учасниками туристичної діяльності. Договірні відносини туроператора реалізуються відповідно до технологічних циклів діяльності.

Найбільша кількість угод укладається в циклі виробництва туристичного продукту (договори з постачальниками послуг), в циклі реалізації укладаються агентські угоди, а також договори франшизи (продаж бренду, ліцензії) та договори з туристами (на туристичне, готельне, екскурсійне обслуговування).

Цикл споживання туристичного продукту передбачає підписання договору про співробітництво з страховою компанією, предметом якого є страхування туристів під час подорожі, а також укладання угоди з банківською або іншою фінансово-кредитною установою, предметом якого є фінансове забезпечення гарантій туристичного підприємства на випадок його неплатоспроможності (банкрутства).

Договори з постачальниками послуг укладаються на основі типового договору який визначає умови обслуговування туристів та розкриває особливості роботи партнерів (постачальника послуг і туроператора). Усі взаємовідносини щодо обслуговування туристів на маршруті туру оформлюються письмовими договорами. Вони можуть мати типову форму договору купівлі-продажу або договору комісії. Основні положення договорів з постачальниками послуг аналогічні положенням типового договору: предмет договору, основні умови, права та обов'язки постачальника послуг, права та обов'язки туроператора, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, юридичні адреси та реквізити партнерів.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, які визнані законодавством необхідними для даного виду договорів. Сторони можуть встановлювати також додаткові умови договору, якщо у взаємовідносинах існує певна специфіка надання туристичних послуг. Виключення складають лише ті випадки, коли зміст відповідної умови договору вимагається чинним законодавством [24, с. 77].

Розміщення займає центральне місце у комплексі послуг, що надаються туристам під час подорожі, воно є невід'ємною частиною кожного туру. Співпраця між туроператором і готельним підприємством може бути організована за різними варіантами, серед яких: оренда готелю, купівля блоку місць, робота на умовах бронювання та робота на умовах комісії. Вибір варіанту співпраці обумовлюється цілями обох сторін, їх розрахунками та очікуваннями від співробітництва, фінансовими можливостями, готовністю ризикувати тощо.

Оренда готелю передбачає надання туроператору права на користування готельними номерами за відповідну суму орендної плати, яка сплачується одноразово або періодично. Економічний сенс цієї угоди не тільки у придбанні туроператором права користування номерами за власним бажанням, але й у перенесенні ризику комерційної діяльності готелю (насамперед, пов'язаного із загрозою простою номерів) у повному обсязі на туроператора. Це вимагає від власника готельного підприємства суттєвих знижок, які у ряді випадків можуть досягати 50% від роздрібної ціни номерів.

Готелі із задоволенням приймають пропозиції туроператорів щодо оренди, оскільки в результаті такої угоди, власник готельного підприємства звільняється від будь-якого ризику, одержує передоплату за користування номерним фондом готелю перед початком сезону, що дозволяє максимально приготувати інфраструктуру та персонал закладу розміщення до прийому туристів. Туроператор, у свою чергу, незважаючи на значний ризик, отримує гарний шанс продавати тури з проживанням у орендованому ним готелі за мінімальну ціну.

Під час оренди готельне підприємство зобов'язано контролювати надання всіх основних і додаткових послуг, оплачувати у повному обсязі комунальні платежі, податкові збори тощо. Єдиним виключенням з повсякденної роботи є його повне невтручання в процедуру бронювання номерів і грошових розрахунків з відвідувачами (окрім оплати ними додаткових послуг, вартість яких не входить в ціну оренди, наприклад, користування тренажерним залом, сауною, басейном), якими впродовж усього терміну оренди займається безпосередньо туроператор.

Окрім класу, категорій орендованих номерів, кількості номерного фонду та інших технологічних характеристик готелю, на розмір орендної плати суттєво впливає строк оренди: чим він довше, тим меншим буде розмір орендної плати. Очевидно, що найнижчою буде орендна плата на умовах цілорічної оренди готелю, найбільш високою - у випадку оренди готелю тільки на високий сезон. Впливають також на вартість оренди умови оплати: найбільший дисконт отримує туроператор, який здійснює відразу повну передоплату.

Купівля блоку місць - це найбільш розповсюджена форма роботи туроператора і готелю. Насамперед, її популярність пояснюється набагато меншими, у порівнянні з орендою готелю, витратами та ризиком туроператора. Блок місць - це кількісно і тимчасово обмежена сукупність ліжко-місць у готелі, матеріальну відповідальність за продаж яких перед готельним підприємством несе туроператор [79, с. 176].

В залежності від умов продажу блоки місць поділяють на такі види:

  • - строго фіксовані - туроператор отримує фіксовані номери, список яких вказується в додатку до договору. У результаті туроператор знає не тільки категорію та місткість номерів, але й поверх, на якому номери розташовані, куди виходять вікна номерів тощо;
  • - вільно фіксовані - туроператор отримує номери конкретної категорії або місткості без фіксації їх розташування. Це означає, що туристи можуть розселятися у різних номерах, на різних поверхах, але при обов'язковій умові повного збігу категорії та місткості номерів [79, с. 176].

В залежності від ступеня прийнятого туроператором потенційного ризику блоки місць можна класифікувати на жорсткі та м'які:

  • - жорсткий блок місць передбачає повну матеріальну відповідальність туроператора за продаж заявленого та оплаченого блоку впродовж всього терміну дії договору. У випадку погіршення кон'юнктури туристичного ринку, через який знизився обсяг продажів туроператора та збільшився простій кімнат, збитки цілком лягають на туроператора, а його відмова від блоку до закінчення терміну дії договору без штрафних санкцій неможлива;
  • - м'який блок місць передбачає такі умови роботи туроператора, що дають можливість відмови у визначений термін до запланованого заїзду від частини або від цілого блоку у випадку, якщо реальний обсяг продажів туроператора виявився значно меншим запланованого. Вчасно попереджений про зміну розміру блоку готель має можливість з меншими збитками реалізувати номери через інших туроператорів, не вимагаючи при цьому оплати завданих незручностей від відмовника [79, с. 176].

Умови придбання блоків місць пов'язані з повною або частковою передоплатою заявленої кількості номерів безпосередньо перед початком сезону, а також з практичною неможливістю туроператора відмовитися від заявленого блоку до закінчення терміну угоди. Ризик нереалізації номерів цілком приймає на себе туроператор, будь-який простій номерів готелем не компенсується, а сплачена туроператором грошова сума не повертається.

Робота на умовах бронювання є менш ризикованою у порівнянні з попередніми формами співробітництва туроператорів з готелями. Суть її полягає у резервуванні туроператором визначеної кількості номерів на порівняно невеликий часовий період із вказівкою у заявці кінцевого терміну оплати броні. При цьому відмова туроператора від заброньованих номерів без сплати ним штрафних санкцій неможлива [79, с. 181].

Робота на умовах комісії - це резервування та оплата номерів під конкретного клієнта, який оплатив вартість послуг. У даному випадку виключається ризик у роботі туроператора (навіть якщо клієнт відмовляється від туру штрафні санкції перекладаються на нього). У цих випадках прийнято говорити не про знижку, а про просту комісійну винагороду туроператора за проданий номер у певному готелі [79, с. 183].

Основним елементом транспортного обслуговування туристів під час подорожі є пасажирські перевезення. В сучасних умовах стрімкого розвитку транспортних засобів все більше ускладнюється завдання приведення можливостей організаторів відпочинку у відповідність з різноманітними та динамічними вимогами щодо транспортного обслуговування туристів різних вікових, соціальних, мотиваційних та інших категорій. Питання ефективності взаємодії туристичних і транспортних підприємств є важливим чинником розвитку пасажирських перевезень у туризмі.

Повітряний транспорт. Туристичні підприємства укладають з авіакомпаніями договори двох видів. Перший вид договору - договір на квоту місць. Квота може бути жорсткою або м'якою, від цього залежать спеціальні пільги і знижки, які надаються авіакомпанією. При жорсткій квоті всю відповідальність за нереалізацію місць та усі фінансові втрати незалежно від причин нереалізації несе туристичне підприємство. При м'якій квоті місць встановлюються строки можливої відмови туристичного підприємства від квоти або частини квоти місць якщо певні тури підприємством не були реалізовані. Ці строки передбачають можливість подальшої реалізації таких місць самою авіакомпанією або її агентами.

Договір з авіакомпанією стосовно квоти місць на регулярних авіарейсах включає наступні позиції:

  • - графік проведення турів з чіткою вказівкою місць призначення;
  • - кількість туристів у кожній групі (квота місць);
  • - строки подачі заявок та придбання авіаквитків;
  • - строки скасування замовлень на авіаквитки;
  • - види тарифів на авіаквитки та умови їх надання;
  • - знижки та пільги на квоту місць;
  • - порядок повернення авіаквитків [18, с. 207].

Іншим видом договору є агентська угода з авіакомпанією, яка передбачає можливість самостійної реалізації авіаквитків туристичним підприємством. Туроператор по суті виступає в якості каси з продажу квитків авіакомпанії, тобто оформлює квитки, має відповідне комп'ютерне устаткування і право доступу до мережі бронювання авіакомпанії. У цьому випадку авіакомпанія в особі туристичного підприємства має додатковий пункт продажу авіаквитків.

В агентській угоді з авіакомпанією вказуються наступні позиції:

  • - умови забезпечення туристичного підприємства фахівцями з продажу та необхідним обладнанням для оформлення авіаквитків;
  • - обсяги продажів авіаквитків;
  • - ціни і тарифи на авіаквитки;
  • - умови оплати авіаквитків;
  • - розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків;
  • - строки, регулярність та форма подачі звітів авіакомпанії [18, с. 207].

Повітряний чартер - це договір фрахтування повітряних транспортних засобів (всієї місткості літака або тільки його частини). Слово "чартер" також застосовується щодо нерегулярного рейсу повітряного судна, який виконується для конкретного замовника.

При організації чартерних авіаперевезень замовник і авіакомпанія визначають маршрут, обговорюють обов'язки сторін, з'ясовують відповідність укладеного договору міжнародним правилам та визначають вартість рейсу, що включає оренду літака, витрати палива, роботу екіпажу, обслуговування в аеропорту тощо. Потім укладається спеціальний чартерний договір, який включає наступні позиції:

  • - тип літака;
  • - кількість місць для продажу;
  • - вартість оренди літака;
  • - маршрут із вказівкою аеропортів;
  • - термін дії договору;
  • - регулярність здійснення авіарейсів [18, с. 208].

У чартерних рейсів існує не дуже гарна репутація, бо вважається, що обслуговування на них гірше та затримуються вони частіше. Такі випадки бувають, коли організацією чартерів займаються невеликі авіакомпанії, які не мають досвіду організації пасажирських перевезень. Тому завжди необхідно поцікавитися репутацією авіакомпанії, а у випадку затримки рейсу або зміни маршруту слід пред'явити претензії як до авіакомпанії, так і до туристичного підприємства, що здійснило продаж туру або авіаквитків.

Водний транспорт. При організації подорожей водним транспортом туроператор укладає з пароплавством наступні договори:

  • 1. Договір на оренду суден, у якому вказується:
    • - кількість та найменування суден;
    • - кількість місць за категоріями кают;
    • - маршрути круїзів та їх строки;
    • - кількість комплектів білизни на один рейс та їх вартість;
    • - вартість кожного рейсу;
    • - загальна сума за договором на перевезення туристів;
    • - відповідальність сторін.
  • 2. Договір на організацію харчування туристів, у якому вказується:
    • - відомості про кількість рейсів;
    • - перелік суден;
    • - тривалість одного рейсу;
    • - кількість туристів у рейсі;
    • - вартість денного раціону харчування одного туриста;
    • - обов'язки ресторанів розташованих на судні;
    • - порядок розрахунків за харчування туристів;
    • - опис культурно-розважальної програми у залах ресторану.
  • 3. Договір з приймаючим туристичним підприємством про надання екскурсійного обслуговування за маршрутом проходження судна. До цього договору повинен додаватися графік заходу судна у порти приймаючих міст із чіткою вказівкою дат і орієнтовного часу прибуття та відправлення судна, а також програма обслуговування туристів [18, с. 229].

Судно для подорожі орендується за спеціальним договором, що укладається між туристичним підприємством та річковим або морським пароплавством.

Обов'язковими складовими договору оренди судна є:

  • - розклад руху судна, погоджений з туристичним підприємством;
  • - план-карта судна, затверджена на момент укладання договору;
  • - система оплати оренди судна за категоріями кают.

Одним з важливих пунктів договору є пункт про відповідальність сторін. Судновласник зобов'язаний:

  • - дотримуватися встановленого розкладу руху судна;
  • - у випадку зміни встановленого розкладу руху судна винна сторона оплачує фактичні збитки;
  • - якщо судновласник за певними причинами не може надати судно, передбачене договором, то він надає замовнику інше однотипне судно;
  • - якщо судно під час подорожі надає допомогу іншому судну або людям, то судновласник не несе відповідальності за затримку рейсу [18, с. 230].

Залізничний транспорт. Обслуговування груп на маршруті проводиться на підставі договору, укладеного між кількома туристичними підприємствами, а також спеціального графіка заїздів груп туристів.

Обов'язки туристичного підприємства, що відправляє групу:

  • - підтвердити заїзд групи у встановлений термін із вказівкою кількості туристів, дати і часу прибуття, номеру поїзда і вагона;
  • - надати керівнику групи списки туристів;
  • - забезпечити групу зворотними квитками або мати підтвердження приймаючого підприємства щодо забезпечення туристів такими квитками.

Обов'язки туристичного підприємства, що приймає групу:

  • - організувати зустріч і доставку туристів автотранспортом до місця розміщення та харчування;
  • - підготувати місця розміщення відповідно до зазначеної у заявці кількості туристів;
  • - укласти договір на обслуговування з підприємством харчування та контролювати його своєчасне виконання;
  • - забезпечити надання екскурсійної програми обслуговування у повному обсязі, а також додаткових послуг за готівкові кошти;
  • - організувати проводи туристів до залізничної станції [18, с. 220]. Зустріч і проводи туристів повинні здійснюватися відповідно до

графіка прибуття та відправлення поїздів у будь-який час доби.

Автомобільний транспорт. Договірні взаємовідносини туристичних і автотранспортних підприємств будуються на підставі договору оренди транспортного засобу разом з водіями. За договором туроператору на певний термін надається транспортний засіб у тимчасове володіння та користування за відповідну оплату.

Договір оренди транспортного засобу містить наступні позиції:

  • - маршрути обслуговування;
  • - кількість автобусів
  • - графік надання автобусів;
  • - умови надання автобусів;
  • - строки та форми подачі заявок на автобуси;
  • - взаємні зобов'язання та відповідальність сторін;
  • - орієнтовна сума платежів;
  • - порядок взаєморозрахунків.

У договорі чітко вказуються права та обов'язки сторін. Автотранспортне підприємство зобов'язується здійснювати якісне та безпечне обслуговування туристів, а саме:

  • - забезпечувати подачу технічно справних автобусів;
  • - надавати автобуси в обумовлений заявкою час та місце;
  • - наймати досвідчених водіїв автобусів.

У свою чергу туристичне підприємство зобов'язується:

  • - використовувати надані автобуси у відповідності з графіком;
  • - забезпечувати порядок під час посадки та висадки туристів;
  • - забороняти перевезення вогненебезпечних, вибухових, токсичних речовин, а також вантажів, що забруднюють або псують автобус;
  • - надавати водіям автобусу готельний номер для відпочинку та місце для паркування автобусу під час багатоденного туру [18, с. 212].
 
<<   ЗМІСТ   >>