Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Сільський туризм

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ціноутворення на основі витрат

Основою встановлення ціни на послуги сільського туризму є власні витрати виробництва й реалізації туристичного продукту. До здійснених сумарних витрат додається відсоткова надбавка, яка забезпечує прибуток господарству. Недоліком цього методу є нехтування ринковою ситуацією. Його можна застосовувати на етапі попереднього встановлення ціни. Розрахунки ціни за цим методом дають змогу отримати відповідь на запитання, які витрати були здійснені та на який дохід можна сподіватися за існуючих на ринку цін.

Ціноутворення з орієнтацією на попит ґрунтується на вивченні бажань споживачів та встановленні цін, які відповідатимуть спроможності цільового ринку. Цей метод застосовується, якщо ціна є вирішальним чинником у придбанні туристичного продукту споживачами. При цьому встановлюється верхня межа ціни (її максимальне значення), яку споживач буде спроможний заплатити за певну послугу.

Ціноутворення з орієнтацією на конкурентів

Ціна встановлюється на рівні (або нижче від рівня цін), які декларують конкуренти, що пропонують туристичні продукти відповідного стандарту й якості. Якщо ціни були встановлені методом врахування попиту й конкуренції, тобто ринково обґрунтовані, а їх розмір не покриває витрат господарства на виробництво й продаж, тоді необхідно:

  • - розглянути можливість зменшення витрат;
  • - розширити агротуристичну пропозицію, тобто розбудувати пакет, який зумовить вищу ціну.

Одним зі способів здобуття клієнтів є застосування різноманітних знижок. Найчастіше трапляються так звані сезонні ціни у період низького зацікавлення відпускними подорожами. Запропоновані знижки цін можуть становити 50% і більше порівняно з основним сезоном (літнім, а в гірських регіонах — зимовим). Знижка стосується лише ціни за нічліг, а основний дохід створюють супутні послуги. У результаті відбувається продовження сезону і краще використання об'єкта, який би спорожнів без застосування сезонних цін. Інший вид знижок — це знижки для дітей. Як правило, плата за нічліг дитини становить 50% від плати за нічліг дорослої особи; малі діти приймаються безкоштовно. Практикуються також нижчі ціни на харчування дітей.

Ціни мають бути диференційовані залежно від часу перебування. Головний принцип: що довше — то дешевше (у перерахунку на один день перебування). Знижки при тривалішому перебуванні повинні бути відчутними для клієнта настільки, щоби він хотів залишитись у тому самому місці замість пошуку наступного в іншому регіоні. Наприклад:

Гості перебувають, днів

Платять за, днів

18

21

16

11

12

14

9

7

6

5

Ціни треба диференціювати залежно від виду розміщення[1]:

  • - ціна за одну особу (якщо у наявності лише двомісні кімнати, а є непарна кількість гостей, потрібно одне ліжко залишити вільним);
  • - ціна за кімнату (застосовується рідко, хіба що може бути неконкурентоспроможною, вимагає оплати за вільне місце);
  • - ціна за будинок для гостей (охоплює цілий об'єкт незалежно від кількості осіб; інколи перші чотири особи сплачує повний тариф, а кожна наступна — одержує 50% преміальної скидки);
  • - ціна кемпінгу (передбачає різні цінові системи, інколи окремо лише за місце, намет або причіп, за кількість осіб, автомашину, цінову домовленість за електроенергію тощо).

У випадку житлових будиночків та кемпінгу ціни встановлюються лише на нічліг, без харчування. Основний принцип функціонування цих об'єктів полягає в самостійному приготуванні їжі гостями або використанні найближчого закладу харчування. Деякі власники агртуристичних господарств відкривають шинки, корчми у старовинному стилі з метою обслуговування своїх гостей, інших заїжджих туристів, а також місцевої громади. У свою чергу, надаючи кімнати, власник може запропонувати послуги з харчування. Гості самі вирішують, чи будуть вони замовляти лише сніданок, чи теплу вечерю або триразове харчування.

Отже, на початку діяльності, варто пропонувати нижчі ціни з розміщення й забезпечити широку пропозицію супутніх послуг, які характерні для певного району, місцевості, села. У міру розвитку справи й здобуття постійних клієнтів, постійно проводячи моніторинг ринку, можна ризикнути на незначне підвищення цін.

Наведені методи встановлення ціни на продукт сільського туризму мають забезпечити прибутковість селянського господарства та показати господарю можливості вдосконалення своєї пропозиції.

  • [1] Маєвський Я. Агротуризм / Я. Маєвський; пер.з пол. Н.Кудли. — Л. : ЛДАУ, 2005. — С.62.
 
<<   ЗМІСТ   >>