Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Сільський туризм

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Катетеризація сільської бази розміщення

Динамічний розвиток сільського туризму в інших країнах Європи вимагає від українських виробників послуг посилених зусиль у сфері підвищення якості обслуговування і вдосконалення пропозиції.

Жорстка конкурентна боротьба на ринку туристичних послуг та дослідження потреб й вподобань клієнтів зумовлює необхідність деталізованого визначення пропонованих туристичних послуг, їх обсягу, стандарту технічного оснащення об'єкта та якості обслуговування. Тому впродовж декількох років в Україні тривала робота над створенням добровільної системи інвентаризації, реєстрації й категоризації сільської нічліжної бази.

Агротуристичні господарства, якщо вони відповідають згаданим вище вимогам, можуть підлягати добровільній оцінці й отримують одну із категорій. Ці роботи виконують експерти спілки сприяння розвитку сільського туризму в Україні. До найважливіших груп критеріїв, які покладено в основу системи категоризації сільської бази розміщення у країнах з розвинутою ринковою економікою, належать:

  • - розміщення об'єкта й умови оточення (наявність краєвидів, тиха околиця, можливість користування городом тощо);
  • - безпека у будинку й присадибній ділянці (відсутність джерел небезпеки, освітлення подвір'я, наявність справних засобів протипожежної безпеки, аптечки тощо);
  • - підтримання порядку й чистоти у будинку та господарстві;
  • - якість житлової площі, а особливо планування кімнат, їх освітлення, стан стін, підлоги, санітарного вузла, опалення;
  • - естетика й оснащення (якість постільної білизни, матраців, посуди, меблів, штор тощо);
  • - підготовка всієї сім'ї до приймання гостей (знання околиці, її історико-культурної спадщини, можливість спілкування іноземними мовами).

Впровадження у життя системи стандартизації сільської нічліжної бази має суттєво покращити якість послуг з розміщення й харчування, які надаються сільськими жителями. Визначення мінімальних категоризаційних вимог — це елемент формування марки туристичного продукту українського села.

Правильне визначення вітчизняних стандартів, їх узгодження з європейськими — це вірогідна інформація для клієнта, яка полегшує йому прийняття рішення щодо вибору агротуристичного господарства.

Купівля послуги, яка визначена знаком якості й надана Всеукраїнською спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму, а також існування відповідальної інституції дає клієнтові відчуття безпеки. Власники садиб, які пройшли процедуру категоризації, надають такий перелік послуг і забезпечують такі умови комфорту проживання, які є чітко зрозумілими не лише вітчизняним, а й іноземним туристам .

Професійно оцінена й перевірена пропозиція може популяризуватися різними інституціями у каталогах та інформаторах на вітчизняному й закордонних ярмарках, а також виставочних місцях представлення країни. Такі заходи зазвичай фінансуються з державного бюджету і не вимагають значних оплат від організованих й категоризованих господарств. Навіть за умови, коли виробник послуг має сплатити за розміщення своєї пропозиції у популяризаційному видавництві, то ці витрати є незрівнянно нижчі від тих, які би мав понести індивідуально.

Добровільна система категоризації сільської нічліжної бази буде справно функціонувати, якщо:

  • - опрацьовані й впроваджені категоризаційні вимоги будуть стабільними;
  • - буде підготовлений професійний склад інспекторів;
  • - виробник послуг добровільно висловить згоду на оцінку свого агротуристичного об'єкта професійними інспекторами та оплатить визначену суму за проведену інспекцію.

В Україні, починаючи з 2008 р. запроваджується добровільна категоризація у сфері сільського зеленого туризму "Українська гостинна садиба", чотири категорії якої позначаються відповідним знаком. Цей знак містить композицію із словосполучення українською "Українська гостинна садиба", англійською "Ukrainian guest house" та графічного символу, на якому зображена українська хатинка. Під хатинкою розміщено одну, дві або три квітки, що відповідає рівню категорії туристичного продукту.

Базова або категорія "Б" (найнижча) — садиба відповідає мінімальним вимогам, які встановлені до місць розміщення туристів і відпочивальників.

Перша категорія — садиба відповідає чинним мінімальним вимогам та вимогам, що стосуються озеленення території, паркування автотранспорту, мінімальних розмірів ліжок, площ санітарних приміщень та проходження навчань власниками садиб.

Друга категорія — садиба відповідає встановленим вимогам першої категорії та вимогам, які передбачають наявність світлової вивіски, окремого входу для гостей, дитячого майданчика, бані/сауни та доступу до Інтернету.

Третя (найвища) категорія — садиба відповідає вимогам другої категорії та вимогам, які передбачають наявність басейну, гаражу, телевізора у кожній кімнаті, телефону та холодильника, оздоблення місць відпочинку натуральними матеріалами, 100% одно- та двомісних кімнат, цілодобове гаряче та холодне водопостачання. Знак "Українська гостинна садиба" надається агротуристичним господарствам, які відповідають одинадцятьом розділам вимог, а саме:

  • 1) садиба, благоустрій території;
  • 2) приміщення загального користування (спільні приміщення);
  • 3) загальне технічне обладнання;
  • 4) вимоги до житлового фонду;
  • 5) технічне оснащення кімнат;
  • 6) умеблювання кімнат;
  • 7) санітарне обладнання;
  • 8) приміщення для надання послуг з харчування й допоміжні приміщення;
  • 9) послуги;
  • 10) вимоги до персоналу та його підготовленості;
  • 11) вимоги до охорони навколишнього середовища.

Для отримання знаку базового рівня садиба має відповідати всім вимогам, зазначеним у категорії "Б". Для отримання сертифіката першого рівня садиба має відповідати на 90% вимогам, позначеним у категорії "1", другого рівня — на 90% вимогам, позначеним у категорії "2", третього рівня — на 90% вимогам, позначеним у категорії "3".

Категоризація засобів розміщення здійснюється добровільно за заявою власника засобу розміщення або уповноваженої ним особи до Комісії з категоризації у сфері сільського туризму "Українська гостинна садиба" Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка діє на підставі затвердженого Положення про її діяльність.

Програмі добровільної категоризації "Українська гостинна садиба" передувала програма екологічної сертифікації для сільського туризму "Зелена садиба", яка була розроблена і запроваджена Спілкою сприяння розвитку сільського туризму та громадським науково-природоохоронним центром "Незалежна служба екологічної безпеки" в Україні у 2004 р. Ця програма передбачає надання сертифікату тим туристичним садибам, які відповідають певному переліку критеріїв. Головним чином ці критерії спрямовані на:

  • - зменшення забруднення довкілля від туристичної діяльності агросадиб;
  • - покращення екологічного стану та збільшення біорозмаїття;
  • - економію невідновлюваних ресурсів;
  • - підтримку екологічно спрямованих способів відпочинку та ведення господарства;
  • - підтримку та розвиток народних традицій;
  • - сталий розвиток регіональної економіки та боротьбу з бідністю;
  • - поширення й поглиблення екологічного світогляду серед сільського населення та туристів.

Знак першого рівня засвідчує, що власники агротуристичного господарства дотримуються вимог, спрямованих на поліпшення екологічного стану довкілля. Знак другого рівня стверджує, що власники садиби беруть активну участь у екологічно орієнтованій діяльності та сприяють сталому розвитку своєї місцевості. Для власників знаку третього рівня охорона довкілля є одним із пріоритетів їхньої діяльності. Така "екологічна" якість послуг сільського туризму важлива для екологічно орієнтованих туристів, а також громадських організацій та державних установ, що опікуються станом довкілля і можуть надавати маркованим садибам різносторонню підтримку.

Досвід діяльності сертифікованих садиб засвідчує, що екологічний знак "Зелена садиба" приваблює більше закордонних туристів, для яких несприятлива екологічна ситуація в Україні може бути стримувальним чинником. Крім того, поширення екологічної складової сільського туризму привертає до нього увагу екологічної громадськості, що сприяє популяризації цього виду відпочинку та зростання його масовості. Суттєвим є також той факт, що екологічна орієнтація діяльності власників агротуристичних господарств, згідно з критеріями програми "Зелена садиба" є важливою складовою розвитку сільських регіонів, що забезпечує сільському туризму більш широку підтримку спонсорів та інвесторів, а також місцевої влади.

Варто зазначити, що подібні схеми у європейських країнах мають чимало спільних рис, що обумовлено єдиним підходом до екологічного маркування як фактору підтримки та сприяння сталому розвитку. Це підтверджується схожістю основних розділів вимог до екологічної сертифікації. До них, як правило, належать: зменшення шкідливого впливу агротуристичного об'єкта на навколишнє середовище, економія ресурсів, підтримка народних традицій та ремесел, місцевої економіки, розвиток екологічно сприятливих видів розваг та відпочинку. За такими ж принципами побудована схема сертифікації для отримання знаку "Зелена садиба". У перспективі визріває необхідність об'єднання різних європейських систем екомаркування в одну міжнародну. Це значно полегшить споживачам та турагенціям проблему орієнтування у великій кількості різних знаків, а також суттєво підвищить авторитет єдиного знаку на міжнародному рівні. Адже очевидно, що повага до знаку (а, відповідно, і ринковий попит на нього) прямо залежить від стабільності й авторитетності організації, яка його запровадила. Отже логічно, що в Україні система екологічного маркування запроваджена авторитетною організацією в царині сільського туризму — Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні[1].

У Польщі категоризацію здійснює Федерація сільського туризму "Господарства гостинні" з аналогічним поділом на 4 категорії. Категоризаційні вимоги диференційовані залежно від виду розміщення, а саме[2]:

  • - гостьові кімнати — усі 4 категорії (кімнати, які виконують функцію спальні для 14 осіб з доступом до ванної кімнати та спільних приміщень);
  • - квартири і літні будинки — три перші категорії без "стандарту" (окрема житлова одиниця, яка складається принаймні з однієї спальної кімнати, вітальні, ванної кімнати і ЖС та облаштованої кухні, яка повністю винаймається);
  • - групові кімнати — лише "стандарт" (спальне приміщення, в якому знаходиться більше як чотири спальні місця з доступом до ванної кімнати і ЖС);
  • - прибудинкове наметове поле — лише "стандарт" (пропонується туристам місце на встановлення намету або кемпінгового причепа з доступом до води і ЖС).

Категорію "стандарт" отримують агротуристичні господарства, які виконують мінімальні вимоги, а будинок і його оточення характеризуються:

  • - освітленням і ознакуванням;
  • - задовільним станом оселі й подвір'я;
  • - наявністю аптечки, туристичної інформації та інструкції з пожежної безпеки. Окрім цього, у господарствах згаданої категорії мають бути: утрамбований під'їзд, місце для паркування транспортних засобів, ізоляційні та оздоблювальні зелені насадження, місце для розведення вогню, доступ до телевізора.

Категорія 1. Вимоги у категорії "стандарт" та додатково:

  • - одна ванна кімната лише для гостей, однак не більше ніж на 6 осіб;
  • - всі спальні кімнати з умивальниками;
  • - однин туалет суто для гостей.

Категорія 2. Вимоги, як для категорії 1, та додатково:

- щонайменше 50% кімнат з власним санітарним вузлом.

Категорія 3. Вимоги, як для категорії 2, та додатково:

  • - щонайменше 90% кімнат зі санітарним вузлом;
  • - житлова площа для одномісної кімнати 10 м2, або 14 м2 для двомісної кімнати. Надання відповідної категорії зобов'язує до:
  • - встановлення на будинку та розміщення у популяризаційних матеріалах знаку (лого) спілки та символу, який визначає стандарт садиби;
  • - встановлення цін відповідно до призначеної категорії, загалом — вищих.

Для клієнта обрана категорія означає гарантію визначеного стандарту і можливість вибору пропозиції, яка відповідає йому за ціною та рівнем вигод.

Основною проблемою категоризації агротуристичних господарств є необхідність урахування всього асортименту можливих видів атракцій, які можуть бути організовані під час відпочинку. Скажімо, аспекти комфорту, харчування, аксесуарів, безпеки тощо підлягають категоризації відносно легко, бо в цьому питанні є напрацьований досвід, наприклад, у готельному бізнесі. Але як категоризувати різні види заходів чи відпочинкових атракцій в різного напряму господарствах, які власне становлять зміст туристичного продукту кожного господарства? Що заслуговує вищої категоріальної оцінки, якщо порівнювати можливості організації для відпочивальників різних заходів, наприклад, кінні прогулянки чи риболовля, участь у збиранні винограду чи копанні картоплі? Крім того, важливою детермінантою загальної якості послуг і всього агротуристичного господарства об'єктивно є людський чинник — старанність, ввічливість, працьовитість, сердечність, особиста внутрішня культура власника селянського господарства, що також важко піддається категоризації. Тому всі системи категоризації переважно оцінюють суто технічні аспекти відпочинкових приміщень чи інших об'єктів, призначених для туристів[3].

Переваги категоризації

Для виробника послуг:

  • - визначений стандарт дає змогу планувати розвиток;
  • - вірогідна інформація — менше рекламацій, задоволений клієнт;
  • - вірогідна оцінка — вірогідний виробник послуг;
  • - право розмішувати пропозицію у популяризаційних матеріалах, які співфінансуються з бюджетних ресурсів і засобів Спілки сприяння розвитку сільського туризму;
  • - можливість представлення пропозиції на вітчизняних і закордонних ярмарках;
  • - можливість презентації своєї пропозиції у системах туристичної інформації;
  • - можливість приналежності до системи бронювання туристичних пропозицій;
  • - реалізацію своєї пропозиції у пунктах продажу. Для клієнта:
  • - прозоре визначення стандартів;
  • - вірогідна інформація, попередньо перевірена;
  • - полегшення прийняття рішення про купівлю пропозиції;
  • - почуття безпеки.

Для сільського туризму в Україні, у тому числі всіх агротуристичних господарств:

  • - отримання вірогідності завдяки прозорому визначенню стандартів й функціонуванню професійної інспекції;
  • - нові можливості на регіональному, вітчизняному й закордонному ринках. Система якості сільської нічліжної бази гарантуватиме відповідність пропонованої

послуги декларованому рівню, сприятиме тому, що українське село стане бажаною метою здійснення подорожі.

  • [1] Васильєв В. Сільський зелений туризм: метод. рекомендації для господарів садиб / В. Васильєв, В. Триліс, Н. Кудла та ін. — К. : Дім, город, сад, 2009. — С.72.
  • [2] Wiatrak A.P. Agroturystyka i uslugi towarzyszace / A.P. Wiatrak, L.Butowski, J. Mikolajczyk. -Krakow : Malopolskie Stowarzyszenie Doradztwa Rolniczego, 2005. — S.203.
  • [3] Шимечко Г.І. Агротуризм як напрям підприємництва : теорія і практика / Г. І. Шимечко, Г. В. Черевко. — Л : Ліга-Прес, 2009. — С.121.
 
<<   ЗМІСТ   >>