Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Сільський туризм

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Німеччина

Сільський туризм у Німеччині має давні традиції, хоча агротуристична діяльність у теперішній її формі почала активно розвиватися в 70-х роках XX ст. за підтримки урядових програм та після 1990 р., коли більшість фінансових засобів Європейського Союзу було скеровано на розвиток сільських територій країни. Клієнтами послуг сільського туризму зазвичай є вітчизняні туристи віком 30-49 років, сім'ї, які відпочивають з дітьми. Наукові дослідження показали, що із загальної сукупності відпочиваючих у агротуристичних господарствах кожний третій надає перевагу відпочинку у сільській місцевості.

Відомо, що 90-ті роки XX ст. характеризуються збільшенням організаційної активності, а також появою нових різноманітних форм сільського туризму. У 1991 р. утворюється одна з найвідоміших організацій — Асоціація "Відпочинок на фермі", яка розпочала активно пропагувати сільський туризм, зокрема у Баварії. її основним завданням є опрацювання привабливих відпочинкових пропозицій і розповсюдження їх на туристичному ринку, а також проведення навчань, професійних стажувань для своїх членів та обслуговування туристичного руху. Впродовж тривалої діяльності на туристичному ринку товариство прагне поширити у суспільстві популярність відпочинку в селянських господарствах, а також забезпечити цій формі відпочинку кращу допомогу через підтримку політиків, наукових інститутів та громадських організацій[1].

У цей період споживачі сільського туризму почали очікувати більше комфорту і вимагати більш професійного продукту, тобто надання туристичних послуг у різноманітних формах — від відпочинку у традиційних фермерських господарствах, які стилізовані під старовину, до проведення вільного часу в сучасних технічно облаштованих нових будинках.

У сільській місцевості Німеччини функціонує п'ять видів об'єктів розміщення, які надають туристичні послуги, а саме:

  • - модель А — кімнати для винаймання (Vermieten von Zimmern), де власник селянського господарства виконує обов'язки орендаря;
  • - модель В — гостьові кімнати (Gästerimmer mit Einrichtungen für Gäste), де власник селянського господарства може надавати послуги з харчування;
  • - модель С — "відпустка у селянському господарстві" (Urlaub auf dem Bauerhof) з оплатою харчування (ця модель відповідає поняттю "агротуризм");
  • - модель D — "гість у селянському господарстві" (Gäste auf dem Bauerhof), коли господар пропонує лише спеціальні послуги і, співпрацюючи з іншими суб'єктами ринку, створює туристичний продукт;
  • - модель Е — "послуги для гостей у селянському господарстві" (Dienstleistungen für Gäste auf dem Bauerhof).

Не використовувана у сільському господарстві нерухомість у Німеччині достатньо швидко перепрофільовується на надання туристичних послуг. Водночас підвищується цінність агротуристичного господарства. Наведені моделі сільського туризму засвідчують на еластичність селянських господарств у цій сфері. У період інтенсивного туристичного руху ці господарства можуть бути вигідним доповненням інших форм туристичної пропозиції, завдяки чому агротуризм сприймається більше як додаткова чи альтернативна, ніж конкурентна діяльність.

Сільський туризм у Німеччині характеризується високим рівнем якості, широким спектром послуг та професійною системою популяризації й дистрибуції. Німецькі аграрні спілки за підтримки Міністерства харчової промисловості, сільського і лісового господарства виробили принципи надання знаку якості селянським господарствам, що приймають туристів. Оцінка якості зазвичай здійснюється за визначеними критеріями безпеки у домі й господарстві, загального враження про господарство, категорії околиці для відпочинку, власного відпочинково-рекреаційного і спортивного спорядження, умов розміщення і харчування та санітарно-гігієнічного стану приміщень.

У Німеччині взагалі не існує закону чи законодавчого документу про сільський туризм; ця діяльність є достатньо визначеною і сформованою й не спричинює суперечливих запитань. Законодавчі акти у сфері сільського туризму зосереджені лише на деяких аспектах регулювання діяльності цього типу (підприємницька чи підсобне господарство), регулюванні забудови, харчової та гігієнічної безпеки тощо. Наприклад, селяни не мають права продавати молоко туристам — це дозволено лише в альпійських регіонах, де природа вважається чистою і цей продукт є відповідно безпечним[2].

Розмежування двох видів діяльності у сфері сільського туризму (підсобної та підприємницької) зумовили підхід до оподаткування. При наданні до 8 місць для розміщення діяльність селянського господарства вважають підсобною, а більше 8 місць — підприємницькою. Як визначили експерти зі сільського туризму, в Німеччині приблизно половина селян займаються прийманням туристів як невеликим підсобним бізнесом і мають з цього додаткові грошові надходження; для іншої частини господарів це справжня комерційна діяльність.

  • [1] Кудла Н. Роль органів місцевого самоврядування у розвитку агротуристичного руху / Н. Кудла // Економіка АПК. -2006. — №2.- С. 34.
  • [2] Васильєв В.П. Світовий досвід організації сільського туризму: метод. посіб. / В.П Васильєв, ПА. Горішевський, Ю.В. Зінько та ін.- О. :- 2009. Вин. 1.- С.26.
 
<<   ЗМІСТ   >>