Франція

Агротуристичні послуги у селянських господарствах Франції надаються від 50-х років минулого тисячоліття. У 1955 р. була створена перша організація, що займалася наданням туристичних послуг на селі — "Національна федерація квартир у Франції" (Federation Nationale des Gites de France). Наступною організацією, яка займалася розвитком сільського туризму, є мережа "Вітаємо у селянському господарстві". Ці дві агротуристичних організації репрезентують своїх членів у вітчизняних інстанціях^[1]:

• - визначають технічно-експлуатаційні умови агротуристичних господарств;
• - видають дозволи департаментальним структурам;
• - забезпечують популяризацію продуктів і марок по країні;
• - видають каталоги;
• - здійснюють анкетні дослідження серед клієнтів;
• - приймають департаментальні структури і надають їм організаційну, правову, навчальну та іншу допомогу у сфері агротуристичних послуг.

Національна федерація "Gites de France" не лише координує розвиток сільського туризму в країні, а й надає відповідний знак якості селянським господарствам. Символом цього знаку є колоски, кількість яких визначає категорію. Найважливішими критеріями категоризації є:

• - розташування господарства та умови оточення;
• - якість житлових кімнат, меблів, оснащення.

Бюджет Федерації складається з оплати членських внесків (70%), урядових дотацій (5%), власної діяльності (25%). Важливою умовою агротуристичної діяльності у Франції є обов'язкове навчання всіх селян, які хочуть надавати туристичні послуги, та укладення проекту поетапних кроків функціонування господарства. Такі навчання тривають принаймні три дні й відбувають у різних місцях департаменту, аби всі зацікавлені могли взяти у них участь. Основними темами навчань є: засади і цілі організації сільського туризму; гостинність й технологія прийняття гостей; клієнти, їх сподівання та потреби; укладення угод; податки; форми популяризації^[2].

Федерація провадить діяльність самостійно, а також у співпраці з іншими організаціями; вона влаштовує презентації своїх туристичних продуктів і послуг, пов'язаних із сільським відпочинком, для широкого кола потенційних споживачів.

Сільський туризм у Франції ґрунтується на п'ятьох правилах:

• 1) якість житла (комфорт, чистота, простір, періодичний контроль);
• 2) якість гостинності (родинне і сердечне прийняття);
• 3) якість оточення (тиша, чистота у господарстві та околиці);
• 4) лояльність бізнесу (однозначна і чітка інформація, стабільні ціни та умови);
• 5) солідарність (співпраця членів однієї організації з органами державної влади, посередниками, наприклад, туристичними агенціями).

Характерною особливістю агротуристичних селянських господарств у Франції є їх вузька спеціалізація. Одні власники пропонують туристам розміщення, інші — харчування або рекреаційно-спортивні послуги, а ще інші продукти з власного господарства. У цій співпраці важливим компонентом є взаємодовіра.

У Франції розроблено спеціальну програму дитячого відпочинку в сільській місцевості під час шкільних канікул. Діти віком від 3 до 13 років запрошуються для проживання у сім'ї, піклування про свійських тварин (ягнята, поросята, кролики), активних ігор на природі зі своїми ровесниками, цікавих походів і пригод. У селі також діти мають змогу вивчати народні танці, народні промисли, фольклор краю, іноземні мови^[3].

Місцева влада може призначити дотацію для створення одного нічліжного місця у розмірі 10% від усієї потрібної суми (поблизу річки Луари — до 20%). Якщо об'єкт виконує вимоги Європейського Союзу, то отримує додатково 30% від потрібної суми, за умови проходження 12 денного навчання^[4] .

Розвиток сільського туризму можливий завдяки фінансовій підтримці Міністерства сільського господарства, кредитам з Кредитного аграрного фонду і Фонду кредитування готельної діяльності. Важливе значення для активізації туризму у сільській місцевості має добра інфраструктура та дієвість органів місцевого самоврядування.

• [1] Swietlikowska U. Agroturystyka w innych krajach — wybrane zagadnienia / U. Swietlikowska //Agroturystyka; red.nauk. U. Swietlikowska. — Warszawa : Zjednoczone Sloneczniki, 2000. — S.73.
• [2] Sikora J. Agroturystyka: przedsiebiorczosc na obszarach wiejskich / J. Sikora. — Warszawa : C.H. Beck, 2012. — S.291.
• [3] Зінько Ю.В. Сільський туризм: навч. посіб. / Ю.В. Зінько, М.Й. Рутинський. — К. : Знання, 2006. — С.59.
• [4] Васильєв В.П. Світовий досвід організації сільського туризму: метод. посіб. / В.П. Васильєв, ПА. Горішевський, Ю.В. Зінько та ін. — Вин. 1. — О. : 2009. — С.23.