Кислоти й основи

Органічні та неорганічні кислоти виявляють дезінфекційну дію, яка залежить від ступеня дисоціації (розщеплення на йони). Кислоти й основи проникають у мікробні клітини і спричинюють денатурацію білків, що зумовлює їхню загибель. До них належать кислота борна та розчин аміаку, натрію тетраборат (бура).

Кислота борна — білий порошок, розчинний у воді та спирті. Через наявність побічних ефектів використовують обмежено: дорослим призначають водні розчини для промивань при кон'юнктивіті, дерматиті, а спиртові розчини — при отиті, піодермії, екземі.

Протипоказання: у період годування груддю для оброблення молочних залоз, оскільки борна кислота є протоплазматичною отрутою.

Розчин аміаку 10 % (нашатирний спирт) — прозора летка рідина з гострим запахом. Розчиняється у воді та спирту. Справляє подразливу та рефлекторну дію (див. розділ "Засоби, що впливають на аферентну іннервацію"), а також добре очищує шкіру і виявляє протимікробну дію. Застосовують для обробки рук хірурга за методом Спасокукоцького—Кочергіна.

Натрію тетраборат (бура, боракс) — виявляє протимікробну і протизапальну дію. Призначають для полоскання порожнини рота при ангіні, фарингіті, тонзиліті, а також у гінекології для лікування вагініту.

Солі важких металів

До солей важких металів належать ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат. Препарати виявляють як протимікробну, так і місцеву дію на тканини. Місцева дія солей важких металів залежить від концентрації — в'яжуча, подразлива та припікальна. В'яжуча дія пов'язана зі здатністю йонів металів утворювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справляють подразливу і припікальну дію.

Ртуті дихлорид (сулема) — порошок білого кольору, розчинний у воді та спирту. Є активним дезінфекційним засобом, але дуже токсичним. Застосовують для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хворими.

Срібла нітрат (ляпіс) — безбарвні кристали у вигляді пластинок. Під дією світла препарат темнішає. У невисоких концентраціях виявляє в'яжучий та протизапальний ефект, у високих — припікальний. Використовують для зовнішнього застосування при ерозіях, тріщинах, виразках, надмірних грануляціях, для оброблення слизових оболонок гортані, піхви, сечовипускального каналу, а також при гострому кон'юнктивіті.

Протаргол — порошок коричневого кольору, що містить 7,8-8,3 % срібла. Виявляє в'яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Застосовують для змащування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, промивання сечових шляхів і сечового міхура, в офтальмології — при кон'юнктивіті, бленореї. На сьогодні широкого застосування не має.

Цинку сульфат — безбарвний порошок, виявляє антисептичну та в'яжучу дію. Застосовують при кон'юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.

Гостре отруєння солями важких металів

Гостре отруєння солями важких металів виникає внаслідок випадкового або навмисного вживання препаратів усередину. При цьому спостерігаються:

• — ознаки подразнення травного каналу (нудота, блювання, біль у животі);
• — порушення з боку ЦНС (збудження, судомні напади або пригнічення);
• — порушення з боку серцево-судинної системи (гостра серцева недостатність, колапс);
• — порушення функції нирок через 2-4 доби (сулемова нирка). Допомога полягає у:
• • видаленні отрути (промивання шлунка з використанням унітіолу, активованого вугілля, молока, яєчного білка). Промивання шлунка слід проводити обережно при отруєнні ртуті дихлоридом, оскільки він ушкоджує стравохід та шлунок. Призначають також сольові проносні та роблять сифонні клізми з унітіолом;
• • інактивації отрути, що всмокталася. Здійснюють шляхом уведення у вену протиотрути — унітіолу або натрію тіосульфату (унітіол має сульфгідрильні групи, з якими зв'язуються солі металів, а натрію тіосульфат під час взаємодії перетворює їх на неотруйні сульфіти);
• • проведенні форсованого діурезу при легкому та середньому ступені отруєння;
• • гемодіалізі та перитонеальному діалізі з уведенням унітіолу та тетацинкальцію (утворює з ртуттю комплексні сполуки) при тяжкому ступені отруєння.