Головна Менеджмент
Офісний менеджмент
|
|
|||||
Етика блефуРоків сорок тому Альберт Е. Kapp опублікував у Harvard Business Review статтю "Чи етичним є блеф у бізнесі?". Американський економіст дуже точно відзначив, що підприємництво виробило власні правила гри, які за своєю суттю дуже схожі на гру в покер. І в тому й в іншому випадку обман перестає бути неправдою, оскільки всі учасники гри знають, що відвертості від партнерів очікувати не слід. Перемагає той, хто досяг успіху в мистецтві блефу. Для перемоги необхідне досконале знання правил, уміння глибоко проникнути в психологію партнера, залізна витримка і здатність швидко й ефективно реагувати на щасливий випадок. Своєрідна етика покеру відрізняється від етичних ідеалів цивілізованих людських відносин. Гра диктує ставитися з недовірою до партнера, ігнорувати дружні відносини. Не добросердя, а хитромудрий обман і прагнення приховати свою справжню силу й наміри - ось що лежить в основі цієї гри. Проте ніхто не засуджує покер за його правила. Так само не можна засуджувати правила гри в сфері підприємництва через те, що поняття "справедливо" і "несправедливо" трактуються тут не в дусі пануючих у суспільстві моральних традицій. Тим, хто хоче опанувати блеф у бізнес-контексті, необхідно усвідомити визначення: блеф — це мистецтво розставляти емоційні і логічні пастки, що приводять суперника до визнання вашого тлумачення реальності, тобто ситуації, що склалася. Блеф змушує супротивника свідомо визнати необхідне Вам рішення як неминуче і/або оптимальне. У заочній грі він підштовхує візаві до помилкових кроків, але при цьому не руйнує правил, скоріше зміцнює їх. Щоб процвітати в бізнесі, доводиться долати перешкоди. Отже, треба відійти від святої правди й навчитися вводити в оману, практикуючи тонкий обман напівправди й недомовок. Яку б форму блеф не приймав, він — обов'язкова частина гри, який не опанував її техніку, навряд чи буде щасливий. Блеф у конкурентному протистоянні — найбільш ефектний його прояв. Однак тут не може бути готових рецептів - хіба що деякі загальні рекомендації, які скоріше вказують шляхи докладання зусиль і удосконалення мистецтва управління. Найбільш істотні моменти:
Брюс Хендерсон (1815-1882) заснував Бостонську консалтингову групу (БКГ). Для тих, хто в курсі, одного цього факту цілком достатньо, щоб віднести його "до лику святих" сучасного менеджменту. Відкриття, ідейним натхненником яких він був, за влучним зауваженню Р. Коха, цілком могли б скласти "Біблію менеджера" (Koch, 1888). Судіть самі: матриця "Ріст/Частка ринку", крива досвіду, управління портфелем, бізнес-сегментація, — це лише найвідоміші "одкровення" не відбувшегося пророка. Не відбувшегося, — оскільки будучи природженим провидцем и філософом підприємництва, Брюс Хендерсон не володів необхідними для цього організаторськими здібностями. Він так і не зміг нічого протиставити еволюції БКГ із "теплиці ідей" у комерційну консалтингову компанію (нехай і найвищого класу). Втім, це не применшує значення його праць. Розглянемо мало відому в нас його концепцію конкурентного маневрування. У найбільш повному вигляді вона представлена в знаменитій книзі "Henderson on Corporate Strategy" ("Хендерсон про корпоративну стратегію"), що побачила світ у 1878 р. і читається вона так, немов написана недавно, а багато з її ідей ще має бути заново прочитано наступним поколінням керівників і консультантів. Не виключено, що для багатьох з наших менеджерів і фахівців це стане справжнім відкриттям. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|