Божа дорога

Важливу роль у житті і віруваннях українців відігравав Чумацький Шлях — галактика, що має вигляд довгого скупчення зірок. Для птахів — то Журавлина дорога, бо нею вони летять у вирій. Подорожні називали її Чумацьким Шляхом, бо для чумаків це був основний орієнтир у їхніх мандрівках до Криму по сіль. Небесну дорогу, яка ніби всипана зоряним пилом, особливо добре видно безмісячної ночі та на молодик. Наші предки називали її Молочною, вужем світу, а Місяць — головою вужа, яка ковтає зорі. Пращури вважали, що це Божа дорога, яка перетинається посеред неба: одна половина веде праведні душі в рай, друга — в пекло. Про тих, хто близький до смерті, кажуть: стає на Божу дорогу.

Божа (Господня) кара

За народними віруваннями, проявом Божої кари е блискавка. Якщо вона вдаряла в дерево і воно засихало, забороняли до нього торкатися, адже вірили, що тут небесною стрілою прикутий злий дух і можна ненароком звільнити нечистого. Якщо дерево не засихало — це знак, що злий дух примудрився втекти від Божої кари.

Давні українці вважали, що вбита грозою людина очищається від усіх гріхів, а в Литві таку людину визнавали святою. Божа кара — це ще й назва поширеного в середні віки звичаю: випробування винуватця вогнем, залізом або двобоєм. Підсудний повинен був простояти певний час на розпеченому залізі або доти тримати на ньому два пальці, доки не виголосить клятву на доказ своєї невинності; якщо забирав пальці раніше, то його звинувачували й страчували. У селах використовували ще такий спосіб: скликали всіх запідозрених і роздавали запалені свічки однакового розміру — чия свічка скоріше згорить, той і винен.

Нині вислів "Божа кара" використовують, коли прагнуть висловити невдоволення, розпач від неприємної, складної ситуації.

Бочка Діогена

Багато легенд існує про давньогрецького філософа Діогена, який жив у IV ст. до н. е. Він усім доводив зневагу до побуту, задовольняючись лише найнеобхіднішим. За переказами, Діоген жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю. Так виник вислів "бочка Діогена", який найчастіше використовують для порівняння, коли йдеться про чиєсь аскетичне, дуже невибагливе житло.

Брати ноги на плечі

Ще в недалекому минулому взуття було розкішшю для простого люду. Його берегли, щоб довше носилося. Мандрували люди переважно пішки. Щоб швидше подолати шлях і заощадити на взутті, ішли босоніж, а чоботи перекидали через плече, особливо тоді, коли бігли, тікали від лиха.

Так з'явився фразеологізм "брати ноги на плечі", що означає швидко йти, тікати.

Брати (взяти) за серце

У народному уявленні серце є центром людської життєвої сили, що відповідає за почуття, прихильність до інших людей, моральні якості. Воно тане, як віск, сохне, в'яне, нудиться, мліє, крається, кров'ю обливається — залежно від життєвої ситуації. Брати за серце — значить дуже розчулювати, хвилювати кого-небудь.

Буря в склянці води

Вислів належить французькому письменнику і філософу Шарлю Монтеск'є (1689—1755). Так він оцінював політичні події в карликовій державі Сан-Марино.

У переносному значенні вислів "буря в склянці води" означає велике хвилювання з незначного приводу, неважливі події, які штучно роздуваються в суспільстві.

Бути в доброму гуморі

Джерелом фразеологізму є середньовічна латиномовна медична література. Тодішні лікарі словом "гумор" позначали соки (рідини) організму, що впливають на настрій людини. Один із таких соків (їх було всього чотири) викликав у людини веселе, піднесене самопочуття. На цьому ґрунті й розвинулось сучасне значення слова "гумор" — радісне, дотепне, смішне. Отже, бути в доброму гуморі — мати добрий настрій, здоровий сміх, радіти життю.