Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Світ фразеологізмів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Піти несолоно сьорбавши

Сіль у давнину коштувала дорого, бо возили її здалека, а дороги були погані, податки — чималі. Нині ми солимо їжу під час приготування, а колись пекли і варили без неї, солили лише за столом, щоб зекономити цінний продукт.

Часто господар солив їжу сам, а іноді, намагаючись виразити прихильність гостю, пересолював. Гостеві, який сидів з іншого краю стола, не завжди вистачало солі. Значить, одному пересолювали, а інший ішов несолоно сьорбавши. У переносному значенні цей вислів означає: без результату, безуспішно.

Позолотити (підсолодити) пілюлю

Пілюля — попередник сучасних таблеток. Це лікарська речовина у формі ґудзика чи кульки.

Донедавна не існувало різноманітних смакових добавок, ароматизаторів і харчових барвників, які могли б зменшити неприємний смак ліків, тому аптекарі інколи покривали пілюлю солодкою речовиною красивого золотистого кольору, намагаючись обманути вередливих пацієнтів, насамперед дітей. Проте навіть приваблива пілюля не втрачала гіркоти, через що стала символом прикростей, образи ("піднести пілюлю"). Звідси й походить вислів "позолотити (підсолодити)пілюлю" — зм'якшувати, згладжувати заподіяну кому-небудь образу, неприємність.

Показати на двері

В українській міфології двері символізують межу між світами і слугують оберегом від злих духів. Коли хтось помирав, двері, як і вікна, відчиняли навстіж, щоб душа покійника могла вільно вийти. Якщо в хаті траплялася сварка, господар часто показував на двері і людина повинна була вийти за межу. Отже, фразеологічний вираз "показати на двері" означає вигнати, прогнати когось.

Покласти зуби на полицю

У мові є чимало фразеологічних жартівливих зворотів, пов'язаних із зубами: зуби надворі тримає (облеслива людина, яка любить шкірити (виставляти) зуби у награній усмішці); єдиним зубом треба їсти (ощадна, скупа їжа) та ін. Давній український вислів "покласти зуби на полицю" мовці також сприймають як жартівливий. Під час голоду зуби виявляються не потрібними, бо нічого жувати, тому їх "відкладають" на полицю. Дехто з мовознавців стверджує, що спочатку в цьому звороті йшлося про зуб'я в інструменті для розчісування пряжі, їх клали на полицю, коли нічого було прясти. А коли немає роботи, доводиться голодувати. Унаслідок такого смислового перенесення фраза "покласти зуби на полицю" набула сучасного значення — голодувати, недоїдати, мати мало їжі.

По своєму пір'ю

Кожен птах має не тільки своє пір'я, а й свої особливості. Кажуть, що у півня є пір'їна, яка крутиться, коли йому потрібно прокинутися, а також на зміну погоди. За повір'ям, якщо в гусака вирвати навхрест три пір'їни, то він загине. А от голубиного пір'я не клали в подушку, щоб не боліла голова; пір'ям павича не прикрашали ікони, бо вважали його поганим птахом.

Загалом птахів поділяли на чистих (прихильних до людини) і нечистих. Наприклад, орел — цар птахів і господар небес, журавель — птах сонця, дятел — птах небесного вогню, жайворонок — птах, який приносить весну на ниви та поля, синиця — вісниця добра. До нечистих птахів належали ворона, крук, одуд, сич, сорока, яструб, горобець.

У деяких прислів'ях і приказках ідеться про пір'я птахів, зокрема "птаха видно по пір'ю, а пана по халявах", "пташка красна своїм пір'ям, а людина знаннями", "страшне перо не в гусака, а в дурака" та ін.

Значення фразеологічного вислову "по своєму пір'ю": відповідно до власних уподобань, можливостей або потреб.

Посилати по рушники

В українців рушник — символ злагоди, подружньої вірності, працьовитості, гостинності, надії, прощання. Його біле полотно і кожен елемент орнаменту мають глибоке значення. Рушник відігравав ключову роль в оздобленні капищ, храмів, культових місць; ікони в церквах і хатах завжди прикрашали рушниками; традиційний хліб-сіль підносили на рушнику. З ним приходили в дім породіллі, ним благословляли дітей на самостійне життя, його давали в далеку дорогу, використовували під час будівництва оселі.

Рушники були невід'ємним атрибутом весілля: ними пов'язували молодих, старостів, сватів, прикрашали гільце, вистеляли дорогу від порога до стола; перший танець молоді танцювали на рушнику. Готуючись до одруження, дівчина вишивала декілька видів рушників. Якщо вона давала згоду на шлюб під час сватання, підносила старостам на тарелі два рушники, складені навхрест. Тому вислів "посилати по рушники" означає просити руки дівчини у неї та її батьків, сватати.

Інший рушник, найкрасивіший і найдорожчий, дівчина вишивала, щоб стати на нього з милим у церкві під час шлюбної церемонії. Звідси походить інший фразеологізм — "стати на рушнику", тобто взяти шлюб, одружитися.

 
<<   ЗМІСТ   >>