Сіль землі

У Євангелії зафіксовано слова Ісуса Христа, звернені до учнів: "Ви — сіль землі!". Цей вислів уживають у значенні: найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства.

Сіль тобі в очі

Згідно з народними уявленнями, сіль має магічну силу. З нею пов'язано чимало повір'їв і обрядів. Особливі чарівні та цілющі властивості сіль має у Чистий четвер перед Великоднем. її змішували з хлібною закваскою, пропалювали у вогні, товкли, просіювали і використовували як ліки. Щоб захиститись від зурочень, нею мазали обличчя, промовляючи: "Хай сіль не сиплеться в очі, щоб мене ніхто не зурочив ". Шматочок хліба і грудочку солі носили при собі як оберіг від злих духів. Сіль святили на Великдень, і лише нею приправляли свячені страви. На столі сіль завжди тримали закритою; береглися, аби її не розсипати, бо це віщувало сварку, але якщо це сталося, потрібно зверху посипати цукром. Сіль клали на вікно, щоб вона вбирала негативну енергію, особливо, коли у хаті було нехрещене немовля. Гріхом вважалося ставати ногою на сіль. Із нею виконували магічні дії.

Вислів "сіль тобі в очі" — усталена форма застереження від зурочення.

Сім п'ятниць на тиждень

У дохристиянські часи на українських землях саме п'ятниця, а не неділя, була святковим днем, коли селяни відпочивали від тяжкої праці. Щоп'ятниці в селах відбувалися ярмарки. У цей день люди купували, продавали, позичали гроші, сплачували борги, розважалися.

Отже, той, хто кожен день вважає п'ятницею, — людина несерйозна, непрацьовита, всі думки в неї крутяться навколо розваг. Про того, хто часто змінює погляди, не має постійної думки, кажуть, що в нього сім п'ятниць на тиждень.

Сім смертних гріхів

Смертний гріх — це гріх, який не можна спокутати. Люди, які вчинили його, приречені на вічну муку. Всього у Святому Письмі названо сім таких гріхів: заздрість, скупість, ненажерливість, гордощі, гнів, зневіру, розпусту.

Сім смертних гріхів — страшні вчинки і великі вади, які не можна пробачити.

Сісти на свого коня

У мові пращурів "сісти на свого коня" означало йти воювати. Кінь для воїна був надією, вірним товаришем, від якого залежало його життя. Втратити коня на полі бою фактично означало вірну смерть. Нині вислови " сісти на коня", "бути на коні" розуміють як перебувати в доброму, вигідному становищі; бути на високому рівні, із захопленням працювати.

Сказати в добрий час

В українській мові виразів зі словом "час" або "година" багато. Вони стали звичними, хоча початкове значення деяких стерлося. "У добрий час!" —кажуть, коли проводжають когось у далеку дорогу. У цьому побажанні збереглося давнє значення слова "час": пора. Вважали, якщо мандрівник вирушить у добру пору, його подорож буде спокійною та вдалою і жодні злі сили не стануть на заваді.

Фразеологізм "сказати в добрий час" оснований на повір'ї, що в добрий час (годину) можна говорити все, що забажаєш, а в лихий краще помовчати, бо слова можуть обернутися неприємностями в житті.

Нині вислів "сказати в добрий час" уживають для запобігання зуроченню когось або чогось.

Скатертю дорога

Такі слова у давнину означали побажання гладенького шляху і щасливої дороги. Порівняння дороги і тканини (скатертина, полотно, рушник, хустка) та розуміння їх як чогось рівного були звичними. Будь-яку дорогу, що веде в дальню сторону, порівнювали з радісним полотном.

Однак із часом добре побажання "скатертю дорога", як і багато інших фразеологізмів, змінило значення на протилежне. Тепер його вживають, коли хочуть прогнати когось, сказати, що за ним не шкодуватимуть, побажати зла.