Троянський кінь

Вислів "троянський кінь" став крилатим завдяки Гомеровій поемі "Іліада". Греки тримали Трою в облозі дев'ять років. Здавалося, що війні не буде кінця. Одіссей запропонував узяти місто хитрістю: збудувати величезного дерев'яного коня, усередині якого сховається частина грецьких воїнів, а решті армії відступити від міста. Задум Одіссея спрацював. Зраділі відступу ворога троянці затягли дерев'яну статую коня в місто. Уночі, коли Троя вперше після облоги спала мирним сном, солдати, що були всередині коня, перебили вартових і відчинили міські ворота. Грецька армія, що переховувалася неподалік, увійшла в Трою і здобула перемогу.

Фразеологізм "троянський кінь" означає хитрий, таємний задум, підступний подарунок, який несе згубу тому, хто його отримає.

Тягти волинку

Волинка — духовий музичний інструмент, що складається з наповненого повітрям шкіряного мішка і вставлених у нього трубочок-сопілок. Мелодії волинки одноманітні, нудні, тягучі, що й породило вислів "тягти волинку". Переносно він означає повільність у роботі, навмисне затягування справи.

Тягнути канитель

Вислів доволі рідкісний у мовленні.

Канитель — це дуже тонкий, як нитка, витий дріт для гаптування. Ним вишивали церковні ризи (одяг для священиків). Канитель витягували обценьками із розпеченого металевого дроту. Вона могла бути золотою, срібною, позолоченою чи посрібленою. Цією ниткою вишивали на оксамиті, сукні чи сап'яні (тонкій, м'якій фарбованій шкірі).

Тягнути канитель — робота дуже повільна, непродуктивна, нудна, тому цей вираз і означає гаяти час, повільно й безглуздо будь-що робити; затягувати рішення будь-чого.

Тьху на тебе, щоб не зурочити

Плювок, що став символом безчестя та зневаги, раніше вважали сильною зброєю. Знахарі плювали на рани, щоб вони загоїлися, а Христос зцілив сліпого, змочивши його очі слиною. На Сході матері щодня турботливо обпльовували дітей, щоб ті швидко росли. Колись воїни слиною змазували зброю для підсилення її боєздатності. І нині перед бійкою чи серйозною справою дехто мимоволі плює на долоні, потираючи їх перед важкою роботою. Так робили наші предки, бо були впевнені в тому, що слина допомагає від будь-якого зла, насамперед від лукавого. Плювали на біса через ліве плече, бо лівий бік вважали гріховним, неправедним. Слина мала прогнати нечистого, щоб не нашкодив і не зурочив. Наші пращури думали, що зурочити можна все на світі, особливо вразливе до зурочення найдорожче, найкраще. Тому вголос не хвалили дитину, на людях не раділи щасливим подіям у житті, уникали "злого ока". Вважали, що найчастіше зуроченню піддаються діти й породіллі, пов'язуючи це з тим, що чорт часто підміняв немовлят або викрадав їх. Невипадково про дитину, яка змінилася поведінкою (стала або покірна, або збуджена), кажуть: ніби підмінили. Якщо дитина не спить уночі, плаче, капризує, вірили, що її зурочили.

Тому щоразу, коли хочуть когось похвалити, додають фразу: "Тьху на тебе, щоб не зурочити", — ніби захищаючи об'єкт похвали від нечистого.

Убогі духом

У Євангелії від Матвія (5:3) сказано: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне". Вислів "убогі духом", що став фразеологічним, означає людей, які відчувають і усвідомлюють гріхи та душевні недоліки. Вони пам'ятають, що без помочі Божої нічого доброго самі зробити не можуть, а тому нічим не хваляться і не пишаються ні перед Богом, ні перед людьми. Це — люди смиренні, негорді, інколи недалекі розумом.

Умивати руки

В обрядах багатьох східних народів існував ритуал обмивання рук. Наприклад, у мусульман — перед намазом, у євреїв — перед якимось священним дійством. Люди мили руки, щоб очиститися від гріха. Згодом ця дія стала символізувати невинуватість людини: у суді звинувачений умивав руки, стверджуючи цим, що до злочину він не причетний, його руки чисті. Про цей звичай згадано в Євангелії. Пілат, віддаючи Ісуса на розправу, умив руки і сказав: "Не винен я у крові праведника цього". Коли йдеться про ухилення од відповідальності, говорять: я умиваю руки.