Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Усунення фізичних і технічних бар'єрів

Обговорювана справа стала причиною формулювання так званого принципу взаємного визнання, що полягав в тому, що товари, легально впровадженні в обіг в одній державі — членові, повинні бути допущені на ринки інших держав — членів без додаткових зайвих формальностей. Для реалізації єдиного внутрішнього ринку необхідно також було усунути фізичні бар'єри для торгівлі між державами — членами. Порівняно швидко вдалося усунути бар'єри у формі прикордонного контролю, а численні митні та транспортні формуляри 1988 році були замінені Єдиним адміністративним документом (скорочено SAD, від Single Administrative Document), який на даному етапі є обов'язковим лише в торгівлі з третіми країнами. Наступними етапами скасування фізичних бар'єрів були уніфікація транспортних положень і реорганізація та уніфікація процедур ветеринарного та фітосанітарного контролю.

Великою перешкодою для творення спільного ринку були технічні бар'єри, тобто різні в окремих державах — членах норми і технічні положення, вимоги щодо процесу виробництва, допуску виробів в обіг тощо. Спочатку технічні норми гармонізувалися на рівні Європейського Союзу за допомогою секторальних директив, в яких детально були виписані технічні вимоги до товарів. Однак так званий старий підхід виявився неефективним, процес творення директив тривав дуже довго, а в зв'язку із швидким технічним прогресом, вони ставали непридатними дуже швидко. Формуванню єдиного внутрішнього ринку значною мірою посприяли згадуваний принцип взаємного визнання, а також так званий новий підхід, що полягав у визнанні Спільнотою в директивах нового підходу — лише загальних і основних вимог щодо охорони здоров'я, природного середовища, безпеки чи захисту споживача. Технічні характеристики продуктів, що відповідають основним вимогам, передбаченим у директивах, своєю чергою, визначені у гармонізованих стандартах, опрацьованих незалежними європейськими організаціями зі стандартизації, в тому числі Європейським комітетом зі стандартизації (СБТГ). Застосування гармонізованих стандартів не є обов'язковим, а виробник завжди може застосувати довільні технічні характеристики, що відповідають прийнятним у директивах основним вимогам.

Усунення фіскальних бар'єрів

Реалізація свободи переміщення товарів вимагала також усунення фіскальних бар'єрів. Згідно зі ст. 90 Договору про заснування Європейської Спільноти, податкові системи держав — членів повинні функціонувати таким чином, щоб дотримуватися принципу дотримання нейтральності щодо впливу на умови конкуренції. Це означає, що за допомогою різного роду податків держави — члени не можуть дискримінувати таких самих товарів, що походять з інших держав — членів, як не можуть і захищати національний продукт. Заборона дискримінації стосується усіх зборів, які є складовими загальної системи національних зборів. "Такими самими національними продуктами" прийнято вважати ті, які в очах споживача мають такі ж властивості та служать задоволенню тих самих потреб. Це варто інтерпретувати еластично: оскільки йдеться про однаковість сприйняття імпортованих і національних товарів, важливо не те, щоб продукти були ідентичними, а щоб подібним чином застосовувалися. При порівнянні податкового навантаження імпортних товарів з національними враховується не лише податкова ставка, а й база нарахування податку, податкові пільги та відстрочки. За порушення податкового законодавства для імпортованих товарів не можна також встановлювати суворішого покарання, ніж за такі ж порушення для національних продуктів.

Положення національного податкового законодавства не можуть також захищати національний продукт, тобто надавати перевагу національному продукту за рахунок імпортованих продуктів конкурентів. Наприклад, 17%-ва ставка податку ПДВ, накладена на цитрусові, які в державі є виключно імпортованими, надає перевагу національному продукту, зокрема, яблукам і грушам, на які покладено 6%-й ПДВ. Розв'язання цієї проблеми вимагає відповіді на запитання: чи є цитрусові фрукти для споживача альтернативою національних яблук і груш.

На практиці, через значні відмінності податкових законодавств, довести, що захисні заходи є прихованою дискримінацією, важко і проблемно. Аналіз ситуації розпочинають загалом зі з'ясування того, чи стосуються невигідні податкові положення насамперед продуктів, які походять з інших держав — членів, чи й національних. Якщо менш вигідні податкові положення стосуються і національних, і імпортованих товарів, то це, радше, означає відсутність захисту національного ринку. Якщо ж невигідні положення стосуються насамперед імпортованих товарів, то виникає підозра про спроби захисту національного ринку.

Зближення податкових систем

Ефективність функціонування Єдиного ринку значною мірою залежить від зближення податкових систем держав — членів. Важливим кроком у цьому напрямі було запровадження на території всього Європейського Союзу на зламі 60-х і 70-х років податку на додану вартість (ПДВ), а також уніфікація основи нарахування цього податку, що замінив чинний до цього в деяких державах багатофазовий податок з обороту. Однак і після цього в деяких державах — членах використовуються різні ставки податку ПДВ, узгоджено лише мінімальну основну ставку — 15 % та мінімальну зменшену ставку — 5%. Для вільного переміщення товарів важливо також гармонізувати акцизні збори.

 
<<   ЗМІСТ   >>