Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Вільний рух послуг

Із зростанням ролі послуг у сучасній економіці положення договорів про свободу переміщення послуг інтерпретуються подібно до положень про свободу переміщення товарів. Свобода переміщення послуг — це свобода пересування не лише осіб, які надають послуги (наприклад, лікар, який виконує операції в закордонній клініці, чи професор, якого запросили прочитати лекції в іншій державі), а й осіб, які користуються цими послугами (наприклад, пацієнт, який їде на консультацію до відомого спеціаліста із сусідньої держави — члена). Свобода переміщення послуг стосується також ситуацій, за яких особа, котра надає послуги, і особа, яка ними користується, перебувають у своїх країнах, натомість сама послуга ніби переміщується через кордони держав. Адже порадитися із закордонним юристом можна через телефон, а відповідь, пропозиція чи замовлення можуть надійти факсом чи електронною поштою. Така ж ситуація з теле- і радіо- послугами, адже люди залишаються в межах своєї держави, а послуга у формі передачі "переходить" кордони між державами — членами.

Спираючись на викладені міркування, Європейський суд визнав у 1982 році італійську заборону на вивезення іноземної валюти та суворе покарання двох громадян Італії за порушення цієї заборони та спробу вивезення більшої грошової суми за кордон такими, що суперечать засадам спільного ринку. Суд погодився із аргументом, що метою подорожі італійських громадян могли бути відвідини альпійських курортів найвищого рівня з оздоровчою метою, а отже, заборона вивезення іноземної валюти завадила б їм скористатися послугами, які пропонує інша держава — член. Завдяки подібним справам ст. 49 Договору про заснування Європейського Союзу, яка стосується свободи переміщення послуг, почали інтерпретувати так само, як ст. 28 про кількісні обмеження і засоби з подібним результатом. Невідповідними засадам спільного ринку визнано усі регулювання та положення, які, безпосередньо чи опосередковано, реально чи лише потенційно, обмежують свободу переміщення послуг між державами — членами.

Упровадження свобод в межах спільного ринку може спричинити нові проблеми, передбачити які неможливо. Наприклад, Європейський суд повинен був вирішити питання про те, чи має Ірландія право поширити заборону абортів на інші держави — члени, тобто чи має право карати громадянок Ірландії, які вдаються до цієї операції в інших державах — членах. Це була одна з найтяжчих справ, оскільки стосувалася вона дуже делікатного з точки зору моральності та цінностей окремих держав-членів питання. Врешті-решт було вирішено, що аборт у контексті права Спільноти слід вважати послугою, а, отже, поширення заборони на інші держави-члени суперечить принципам спільного ринку і спричиняє дискримінацію громадянок Ірландії з огляду на національність, оскільки лікар в Нідерландах чи Великій Британії повинен би відмовитися зробити їм аборт лише на тій підставі, що вони походять з Ірландії. Однак Ірландія мала право обмежити переміщення послуг і заборону аборту на своїй території з огляду на захист важливих конституційних цінностей. Своєю чергою, конфіскацію лотерейних білетів та інформаційних матеріалів німецької публічної лотереї британськими митними службами суд визнав такою, що відповідає засадам спільного ринку, оскільки це відбувалося тоді, коли у Великій Британії діяла заборона на усі публічні лотереї. В цьому випадку не було дискримінації послуг з інших держав — членів, оскільки заборона стосувалася також національної лотереї, а лотерейні білети та рекламні матеріали визнані невід'ємною складовою послуги, якою є лотерея, а не товарами, яких стосується свобода переміщення товарів.

Основною перешкодою, яка заважає переміщенню послуг, є відмінності у національних вимогах щодо послуг, фірм і працівників, які їх надають. Необхідними умовами для розвитку спільного ринку послуг є, з одного боку, уніфікація, в міру можливостей, стандартів надання послуг, з іншого, — визначення мінімальних спільних параметрів, гармонізація основних положень, упровадження та інтерпретація правил взаємного визнання.

Певних успіхів у справі забезпечення реальної свободи переміщення послуг вдалося досягти у таких важливих секторах, як банківська справа, страхування, операції з цінними паперами, транспорт і телекомунікації. В деяких з них запроваджено регулювання, що має на меті забезпечити не лише свободу переміщення послуг, а й стабільність функціонування цього сектора на усій території спільного ринку, зрівняння умов провадження економічної діяльності, захист споживачів та забезпечення єдиних правил конкуренції. В деяких сферах, наприклад у транспорті, вдалося навіть виробити спільну політику.

 
<<   ЗМІСТ   >>