Європейський соціальний фонд

Стаття 162

З метою поліпшення можливості працевлаштування працівників на внутрішньому ринку і таким чином сприяння підвищенню рівня життя цим відповідно до нижчезазначених положень створюється Європейський соціальний фонд. Метою Фонду є полегшення працевлаштування для працівників, підвищення географічної та професійної мобільності працівників у межах Союзу та сприяння їхній адаптації до промислових змін та змін систем виробництва, зокрема, через професійне навчання та перекваліфікацію.

Стаття 163

Фондом керує Комісія.

У виконанні цього завдання Комісії допомагає Комітет, до складу якого входять представники урядів, професійних спілок та організацій працедавців і який очолюється членом Комісії.

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після проведення консультацій із Економічно-соціальним комітетом та Комітетом регіонів, ухвалюють імплементаційні регламенти, що стосуються Європейського соціального фонду.

Освіта, професійне навчання, молодь та спорт

Стаття 165

1. Союз сприяє розвиткові якості освіти, заохочуючи співпрацю між державами-членами та, якщо необхідно, підтримуючи та доповнюючи їхні дії, при цьому повною мірою поважаючи відповідальність держав-членів за зміст навчання та організацію освітніх систем, а також їхнє культурне та мовне розмаїття.

Враховуючи особливу природу спорту, його структури, засновані на добровільній діяльності, соціальну та освітню функцію спорту, Союз сприяє популяризації питань європейського спорту.

• 2. Союз спрямовує свою діяльність на:
  • — розвиток європейського виміру в освіті, зокрема через викладання та поширення мов держав-членів;
  • — заохочення мобільності студентів та викладачів, inter alia, заохочуючи академічне визнання дипломів та строків навчання;
  • — підтримку співпраці навчальних закладів;
  • — розвиток обміну інформацією та досвідом із питань, спільних для освітніх систем держав-членів;
  • — заохочення розвитку обміну молоддю та фахівцями з соціо-освітніх питань та заохочення участі молоді в демократичному житті Європи;
  • — заохочення розвитку дистанційного навчання;
  • — розвиток європейського виміру у спорті, сприяючи чесним і відкритим змаганням, співпраці спортивних організацій та захищаючи фізичну та моральну доброчесність спортсменів та спортсменок, особливо молодих.
• 3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері освіти та спорту з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.
• 4. Для того, щоб сприяти досягненню цілей, зазначених в цій статті:
  • — Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом та Комітетом регіонів, ухвалюють заохочувальні заходи, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів,
  • — Рада за пропозицією Комісії ухвалює рекомендації.

Стаття 166

• 1. Союз провадить політику професійного навчання, що підтримує та доповнює дії держав-членів, при цьому повною мірою поважаючи відповідальність держав-членів за зміст та організацію професійного навчання.
• 2. Союз спрямовує свої дії на:
  • — сприяння адаптації до промислових змін, зокрема через професійне навчання та перекваліфікацію;
  • — поліпшення початкового та безперервного професійного навчання з метою сприяння професійній інтеграції та реінтеграції до ринку праці;
  • — полегшення доступу до професійного навчання та заохочення до мобільності наставників та учнів, зокрема молодих;
  • — заохочення співпраці у справах навчання між освітніми або навчальними закладами та підприємствами;
  • — розвиток обміну інформацією та досвідом із питань, спільних для навчальних систем держав-членів.
• 3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері професійного навчання з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями.
• 4. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом та Комітетом регіонів, ухвалюють заходи для сприяння досягненню цілей, зазначених у цій статті, за винятком гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів, а Рада за пропозицією Комісії ухвалює рекомендації.