Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Періодизація історії економіки

З часу виникнення історії господарства існує багато підходів до її періодизації, тобто до поділу історії господарства на її окремі етапи та періоди. Головними з них є:

  • 1. П'ятистадійна модель Даніеля Фрідріха Лі ста;
  • 2. Тристадійна модель Бруно Гільденбранта - Карла Бюхера;
  • 3. Формаційний підхід Карла Маркса - Володимира Леніна -Йосифа Сталіна;
  • 4. Інстуціонально-технологічний підхід;
  • 5. Історико-хронологічний підхід. Охарактеризуємо дані підходи.
  • 1. П'ятистадійна модель Даніеля Фрідріха Ліста,

У період з 1827 по 1841 роки німецький економіст і історик Даніель Фрідріх Ліст викристалізовував економічні ідеї, пов'язані з історичною ретроспективою подій, що наблизили його до формулювання розробок з вільної торгівлі і протекціонізму. І у 1841 р. видав структуровану працю "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз".

Результати його пошуків привели до розробки підходу, згідно якого історія економічного розвитку поділяється на п'ять стадій.

1) Стадія дикості.

Період: від початку і до XII - X тисячоліть до н.е.

Стадія завершилась із переходом до осілого способу життя.

Характеристика господарства: господарство мало привласнюючий характер, тобто домінували мисливство, збиральництво, рибальство.

Організація суспільства: стадно-колективні форми.

2) Пастушача стадія. Період: X - V тисячоліття до н.е.

Характеристика господарства: господарство мало відтворюючий характер, тобто домінували землеробство (городництво), скотарство.

Організація суспільства: родоплемінна.

3) Землеробська стадія.

Період: V тисячоліття до н.е. - середина ХІП ст. н.е. Характеристика господарства: господарство мало відтворюючий характер - домінувало землеробство. Організація суспільства: сімейно-станово-державна.

4) Хліборобсько-мануфактурна стадія, або землеробсько-промислова.

Період: середина XIII ст. - середина XVIII ст. Характеристика господарства: відтворююче. Розвиток мануфактури, ремесла, сільського господарства. Організація суспільства: станово-державна.

5) Хліборобсько-мануфактурно-комерційна стадія, або землеробсько-промислово-торгова.

Період: друга половина XVIII - середина ХІХ ст.

Характеристика господарства: відтворююче. Розвиток торгівлі, ремесел, промисловості, землеробства.

Організація суспільства: станово-державна.

Автор періодизації в розвитку господарства визначав пріоритетною митну систему, але вона визнавалась ним дієвою за умов переходу від землеробського стану до промислового.

В останні роки вчені визнають наявність у цій періодизації шостої стадії - фінансово-промислової, - що тривала із другої половини XIX ст. до кінця XX ст.

2. Тристадійна модель Бруно Гільденбранта - Карла Бюхера.

Представники альтернативної класичній школи політекономії, німецькі економісти й історики Бруно Гільденбрант і Карл Бюхер у другій половині XIX століття в історії господарства виділили три стадії.

В основу поділу історичних епох була покладена довжина шляху, що проходить товар-продукт, прямуючи з виробляючого господарства в споживаюче:

  • 1) "Природне", натуральне (або домашнє) господарство. Період: із найдавніших часів - до середини XIII століття. Довжина шляху: у середньому не більше 1 милі (приблизно
  • 1,6 км) - з поля або городу землероба через млин і кузню в його і панську садибу.
  • 2) "Грошове" (або міське) господарство.

Період: друга половина XIII століття - XVIII століття.

Довжина шляху: від декількох миль до декількох десятків миль - з поля селянина або з майстерні ремісника через міський ринок або ярмарок за допомогою купця в будинки споживачів.

3) "Кредитне" (або народне) господарство. Період: з XIX століття і далі.

Довжина шляху: сотні і тисячі миль - з усіх куточків світу (шахт Єльзаса, полів України, із чайних і бавовняних плантацій Азії, кавових і цукрових плантацій Бразилії, золотих рудників Африки тощо), за допомогою купців і банкірів, на європейські ринки і фабрики, а звідти в оселі споживачів; у зворотному напрямку - машини й устаткування, сталь, тканина, взуття й ін.

3. Формаційний підхід Карла Маркса - Володимира Леніна -Йосифа Сталіна,

В СРСР і з 1991 року ще певний час в Україні єдиним вірним підходом до періодизації історії вважався так званий "політичний" (або марксистський) підхід.

У другій половині XIX століття його було запропоновано Карлом Марксом; що потім перейшов у роботи Леніна й офіційно був затверджений Сталіним у 1933 році.

Згідно підходу існує п'ять суспільно-політичних формацій, що структуровані залежно від пануючої форми власності на засоби виробництва. Форма власності на засоби виробництва визначає характер засобів виробництва і суспільного устрою.

1) Общинний (або первіснообщинний) устрій.

Період: X тисячоліття - VI століття до н.е.

Рівень економічного розвитку: низький; забезпечує споживання на грані фізичного виживання.

Приватна власність: приватна власність на землю відсутня; ця власність є основним засобом виробництва, внаслідок чого відсутня експлуатація.

Основні суспільні відносини: общинний дарообмін.

Примус до праці: має не примусовий, а об'єктивно-фізіологічний характер (людина, яка не здобуває собі їжі, нажаль вмирає з голоду).

Класовий поділ: класового поділу не існує.

2) Рабовласницький устрій.

Період: V століття до н.е. - V століття н.е. Рівень економічного розвитку: невисокий. Приватна власність: поступова поява приватної власності та її поширення; у тому числі і на людей (рабів). Основні суспільні відносини: рабство.

Примус до праці: експлуатація, що приносить рабовласникам додатковий продукт; тому примус до праці носить суб'єктивно-терористичний характер (полонених, які відмовлялись бути рабами, убивали).

Класовий поділ: рабовласники і раби; протиріччя між класами антагоністичні, що з часом повинні привести до зміни такої формації.

3) Феодальний устрій. Період: VI - XVIII століття.

Приватна власність: на землю; земля є джерелом додаткового продукту і експлуатації.

Рівень економічного розвитку: залишається на невисокому рівні.

Основні суспільні відносини: рента.

Примус до праці: узурпаторський, має суб'єктивно-економічний характер (власник землі відстоює право на додатковий продукт, зокрема із застосуванням зброї, самостійно вирішуючи, кому надавати право оренди на основний засіб виробництва необхідного продукту.

Класовий поділ: селяни і феодали; суспільні класи мають антагоністичні інтереси.

4) Капіталістичний устрій.

Період: XIX століття.

Рівень економічного розвитку: розвиток промислового виробництва; капіталізм.

Приватна власність: на засоби виробництва в промисловості.

Основні суспільні відносини: додаткова вартість (капітал).

Примус до праці: товар "робоча сила" продається на ринку праці; тому відносини мають об'єктивно-економічний характер (той, хто не має власності або інших засобів існування, змушений продавати свою робочу силу (працю) на ринку, піддаватись експлуатації).

Класовий поділ: робітники і капіталісти, суспільні класи з антагоністичними інтересами.

5) Комуністичний устрій.

Період: кінець XIX ст.; наступає з перемогою робітників над буржуазією.

Рівень економічного розвитку: найвищий рівень виробництва; комунізм.

Приватна власність: відсутня; засоби виробництва переходять у колективну (суспільну) власність.

Основні суспільні відносини: задоволення потреб усіх членів суспільства внаслідок високого рівня виробництва.

Примус до праці: відсутній; експлуатація зникає; примусовий, "важкий" характер праці змінюється добровільним, творчим.

Класовий поділ: відсутній.

4. Інституціонально-технологічний підхід.

У XX столітті набув актуальності "технологічний" підхід, що був запропонований американськими інституціоналістами, згідно якого історія економіки ділиться на три епохи.

1) Доіндустріальна.

Період: X тис. до н.е. - середина XVIII століття н.е. Рівень економічного розвитку: низький. Характер, вид праці: жива (фізична) праця. Сфера прикладання праці: сільське господарство. Зайнятість населення у сфері: близько 85% працездатного населення.

2) Індустріальна.

Період: остання третина XVIII - остання чверть XX століття. Рівень економічного розвитку: середній.

Характер, вид праці: широке застосування кооперації і спеціалізація живої (фізичної) праці з машинами, устаткуванням.

Сфера прикладання праці: промисловість.

Зайнятість населення у сфері: близько 60% працездатного населення.

3) Постіндустріальна.

Період: остання чверть XX століття.

Рівень економічного розвитку: високий.

Характер, вид праці: інтелектуальна; заміна живої фізичної праці машинною.

Сфера прикладання праці: "третинний" сектор (сфера побутових, соціальних, фінансових послуг і обробка інформації).

Зайнятість населення у сфері: більше 65% працездатного населення.

5. Історико-хронологічний підхід.

Класики економічної історії найбільш доцільним визначають історико-хронологічний підхід, що дає можливість висвітлити основні події та проаналізувати закономірності економічного розвитку людства. В його межах виділяють вісім етапів.

1) Давній.

Період: ХХХШ - VIII ст. до н.е. Характеристика етапу: відбувся поділ праці. Основні інститути: сім'я, община, власність, право, держава, релігія.

2) Античний.

Період: VIII ст. до н.е. - V ст. н.е.

Характеристика етапу: поява ремесел, торгівлі.

Основні інститути: приватна власність (на землю і рабів).

3) Середньовічний.

Період: VI - середина XV століття.

Характеристика етапу: формування основних європейських націй.

Основні інститути: самостійне місто.

4) Відродження.

Період: друга половина XV - середина XVII століття. Характеристика етапу: епоха великих географічних

відкриттів.

Основні інститути: капітал (первісне нагромадження).

5) Просвітництва,

Період: друга половина XVII до останньої чверті

XVIII століття.

Характеристика етапу: територіальний поділ світу. Основні інститути: наука.

6) Вільної конкуренції.

Період: остання чверть XVIII до останньої чверті

XIX століття.

Характеристика етапу: промислова революція. Основні інститути: промисловість.

7) Монополістичної конкуренції.

Період: остання чверть XIX - середина XX століття. Характеристика етапу: концентрація капіталів, боротьба за економічний поділ світу призвели до серії криз і війн. Основні інститути: фінансово-промислові групи.

8) Соціального (ринкового) господарства. Період: друга половина XX століття.

Характеристика етапу: найбільш розвинені країни досягай стабільності, сформувалось суспільство споживачів. Основні інститути: середній клас.

Сьогодні, вітчизняні науковці виділяють і суто інституціональний поділ історії економіки на етапи[1]; наразі формування останнього з п'яти, запропонованих ними, ще й досі триває. Тому, очікуючи завершення останнього з них і переходу до нового історичного витка розвитку, вичерпним є застосування п'яти запропонованих підходів до періодизації.

  • [1] Богоявленська Ю. В. Еволюція інституціональної теорії в контексті трансформації сучасних економічних систем : [монографія] / Ю. В. Богоявленська, К. С. Шапошников. - Житомир : ЖДТУ, 2010. - 550 с.
 
<<   ЗМІСТ   >>