Економічна думка Середньовіччя

Основними даними, що використовуються для дослідження економічної думки Раннього Середньовіччя, є тогочасні літературні джерела, юридичні кодекси, церковні пам'ятки. Думки, міркування, філософствування, узагальнення мали теологічний характер; економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань.

Характеристика основних економічних положень у середньовічних трактатах:

• - незначна кількість теоретичних узагальнень, спроб осмислення суті економічних процесів та явищ;
• - наявність порад, практичних рекомендацій щодо ведення господарства (у тому числі внаслідок домінування натурального господарства, аграрної економіки);
• - залежність від теологічних догм, впливу християнської церкви.

Основні економічні пам'ятки Раннього Середньовіччя:

• - "Салічна правда" (Салічний закон) (V ст.) - запис давнього звичаєвого права племені салічних франків, у якому відображено їх економічний устрій у період розпаду родових відносин і поступового майнового розшарування через виникнення і розвиток індивідуально-родинної власності;
• - "Капітулярій про вілли" (початок ІХ ст.) - дає уявлення про організацію й управління вотчиною за умов переважно натурально-господарських відносин із використанням праці закріпачених селян;

твори Томи Аквінського (Аквіната) (1225/26-1274), очільника пізньої школи канонізму, зокрема "Сума проти язичників" і "Сума теології"; в них автор відстоював централізацію влади, визнавав соціальну ієрархію, в основі якої - поділ праці, приватну власність розглядав як необхідний інститут людського життя. Був прихильником натурального господарства; водночас визнавав необхідність обміну. Вагоме місце у його дослідженнях належить цінам, торгівлі, торговому прибутку, грошам. Його працям притаманна дуальність. компромісність щодо характеристик і оцінок, що він надавав економічним категоріям та явищам. Зокрема, він самостійно визначив категорію "справедливої ціни", яка в економічному вченні каноністів заміняла категорії "вартість" ("цінність"), "ринкова ціна". Витратний принцип установлення "справедливої ціни" вважав недостатнім, оскільки така ціна має узгоджуватися не лише з річчю, що продається, а й зі збитком, якого міг би зазнати продавець, недоодержавши певну кількість грошей, що відповідає його становищу в суспільстві. У такому разі "дозволено по праву продавати річ дорожче, ніж вона варта сама по собі, хоча вона не повинна продаватися дорожче, ніж коштує її власнику". "Справедливі ціни" можуть бути джерелом примноження приватної власності й створення "помірного" багатства. Також Т. Аквінський, з одного боку, засуджував торговий прибуток та лихварський процент як самоціль, єдину мету торгової та лихварської діяльності; з іншого -виправдовував їх як плату за працю (у тому числі пов'язану з покращенням речі продавцем), відшкодування транспортних та інших витрат, винагороду за ризик та як своєрідне відшкодування втрачених доходів, що позикодавець міг би мати, використавши позичені гроші у власних інтересах. На його думку, гроші (монети) виникли для полегшення обміну внаслідок домовленості між людьми; виділяв "внутрішню цінність" та "номінальну цінність" монети. З одного боку, він виступав проти псування монети, з іншого - вважав, що "номінальну цінність" монети може визначати держава і припускав можливість її певного відхилення від "внутрішньої цінності".

Економічна думка Раннього Середньовіччя в цілому мала антифеодальну спрямованість, мала тенденцію до повернення до принципів "євангельської бідності" ранньохристиянського устрою (проповідувалась ідея рівності всіх людей), засудження багатства, необмеженого нагромадження власності (зокрема, церквою тощо).

Узагальнення літературних джерел, які дійшли до наших часів із Середньовіччя, свідчать про те, що економічні погляди цього періоду мають яскраво виражений релігійний характер.