Класичний період розвитку

Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (XVIII-XIX ст.), становлення класичної політичної економії

Загальна характеристика промислового перевороту та його результати

Промислова революція або промисловий переворот означає перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Вперше цей процес розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. Впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію. Мануфактурне виробництво стало важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії, вона деякою мірою мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Зокрема, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання. Протягом двох століть після 1800 року, середньосвітовий дохід на душу населення збільшився у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разів. За словами лауреата Нобелівської премії Роберта Лукаса, "вперше в історії рівень життя простих людей почав проявляти стійке зростання ... Нічого, що хоч віддалено нагадує цю економічну поведінку не траплялося раніше".

У Англії, де промислова революція розпочалася, у другій половині XVIII ст. традиційна аграрна економіка була заміщена економікою, у якій стало домінувати виробництво машин і механічне виробництво, що стало можливим після винаходу парового двигуна (тепловий поршневий двигун зовнішнього згорання, в якому потенціальна енергія водяної пари, котра надходить під тиском з парового котла, перетворюється в механічну роботу тобто парова машина — всякий тепловий двигун, який перетворює енергію пари в механічну роботу).

Це змінило баланс політичних сил від лендлордів (від англ. Landlord — поміщик, великий феодальний землевласник у середньовічній Англії, ) у бік промисловців і сприяло створенню міського робітничого класу.

Перша промислова революція, яка почалася в 18 столітті, злилася з так званою Другою промисловою революцією у 1850 році, коли технологічний і економічний прогрес набрав обертів завдяки розвитку парових кораблів, залізниць, а потім в 19 столітті двигуна внутрішнього згоряння та електричної енергії. Період часу, що охоплюється промисловою революцією у різних істориків коливається. Ерік Хобсбаум вважав, що вона спалахнула у Великобританії в 1780-х роках і не була повною мірою відчутна до 1830-х або 1840-х років^[1], а Томас Ештон вважав, що це сталося приблизно між 1760 і 1830 роком^[2].

Отож, промислова революція була одним з найважливіших явищ в історії людства, що дозволили ряду країн вступити в смугу стрімкого розвитку продуктивних сил і назавжди покінчити з економічною відсталістю. Завдяки таким зрушенням відбувся:

• - перехід від переважання аграрного господарства з його постійною загрозою неврожаїв та голоду до нового етапу в розвитку економіки і нового матеріального рівня життя;
• - поява нових основних засобів у вигляді машин;
• - зміни у демографічній ситуації (перетворення провідних країн Європи в гігантські фабрики викликало значні зміни в розселенні населення, в його складі, формуються великі міста);
• - з'являлися нові класи і соціальні групи населення, відбулися серйозні зміни в політичному устрої, а потім і в духовному житті суспільства;
• - основним критерієм початку промислового перевороту в тій чи іншій країні, прийнято вважати початок формування фабричної системи, що пов'язано з появою значної кількості справжніх фабрик;
• - в кожній із країн спостерігається певна логічна послідовність промислового перевороту незважаючи на особливості розвитку, а саме, спочатку машинне виробництво освоює текстильна промисловість. Потім освоєні методи переносять на інші галузі й у нові райони. Виготовлення машин виділяється в окрему галузь виробництва. На завершальному етапі масове застосування машин призводить до остаточної перемоги над ремеслом.

Промисловий переворот в Англії завершився на початку 60-х років XIX ст., у Франції та США — до початку 70-х років, у Німеччині та Австро-Угорщини — до кінця 80-х років, у країнах Північної Європи — в 90-і роки. У цілому індустріальне суспільство склалося в Європі до початку XX ст..

Зміни, зумовлені промисловою революцією важко переоцінити. Принципово змінилася не тільки техніка, але й технологія виробництва. З'явилися нові галузі промисловості: нафтова, хімічна, кольорова металургія, автомобільна, верстатобудівна, авіаційна. Почалося широке використання електроенергії, а в якості енергоносіїв — нафти і газу. Створена технічна база дозволила активізувати науковий пошук і забезпечила швидке впровадження наукових відкриттів.

Зростання важкої промисловості вело до витіснення порівняно дрібних підприємств. Централізація і концентрація виробництва призвели до виділення в ряді галузей підприємств-лідерів і виявили тенденцію до угод з питань виробництва і збуту між найбільшими фірмами. У XX ст. монополії перетворилися на невід'ємну рису індустріального суспільства.

• [1] Eric Hobsbawm, The Age of Revolution: Europe 1789-1848, Weidenfeld & Nicolson Ltd. ISBN 0-349-10484-0(aHrji.)
• [2] Joseph E Inikori. Africans and the Industrial Revolution in England, Cambridge University Press. ISBN 0-521-01079-9 Read it(aHrji.)