Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Класичний напрям політичної економії

Бурхливий розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантилізму. З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає класична економічна теорія. Представники КПЕ перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука - напрям економічної думки в рамках якої була розроблена найважливіша парадигма економічної науки - трудова теорія вартості; крім того, слід за фізіократами, класики пропагували економічний лібералізм. Класики зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об'єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов'язано з їх впевненістю про існування об'єктивних економічних законів котрі не залежать від волі людини але можуть бути пізнані нею. Представники даної течії виступала за максимальне обмеження втручання держави в економіку, за свободу торгівлі.

Так, у в період індустріалізації суспільства в Англії і у Франції зародився класичний напрям політичної економії. Зародження та розвиток класичного напрямку умовно поділяється на кілька етапів:

  • - Зародження ідеї класичного напряму У.Петті (Англія) та П. Буагільбера, а також представниками школи фізіократів (Франція);
  • - Розквіт класичного напряму - вчення А. Сміта його основна праця "Дослідження про природу та причини багатство народів" (1776);
  • - Розвиток ідей А. Сміта вченими Т.Р. Мальтусом і Д. Рікардо (Англія) та Ж.Б. Сеєм і С. Сісмонда (Франція) та ін..;
  • - Завершення розвитку класичного напряму представником якого Дж. С. Мілль (Велика Британія)

Засновником класичної буржуазної політекономії в Англії став Уільям Петті (1623-1687). Його погляди формувалися в умовах швидкого розвитку в країнах капіталістичних відносин, розширення торгівлі та грошового обігу. Цим було і обумовлена його прихильність до ідей меркантилізму. Були визначені нові поняття вартості та ціноутворювальних факторів. У. Петті визначив положення щодо "природної ціни", заробітної плати, прибутку, ренти. Наслідком пропонованих концепцій стало запровадження поняття диференційної ренти; а також "ціна землі", "статистика" і "теорія грошей". Він вважав, що основою господарства повинно виступати виробництво, а сфера обігу створює розподіл благ,

Уильям Петті (Вильям Петті; англ. William Petty; 1623— 1687) — английский статистик и экономист, Зробив великий внесок у розвиток політекономії. Вважав, що основою будь-якого господарства є виробництво, де створюється багатство; сфера обігу, на його думку, забезпечує розподіл благ. В. Петті є засновником трудової теорії вартості, він перший у Європі дійшов висновку, що джерелом вартості є праця. Відома формула В. Петті "Труд — батько й активний принцип багатства, а земля — його мати" висловлює суть його вчення про джерело вартості. Земля поряд з працею є джерелом вартості, а сама вартість зводиться до середньодобового набору продуктів харчування, тобто визначається заробітною платою. Остання становить ціну праці й залежить від об'єктивних чинників, а не суб'єктивних рішень підприємця чи влади. Заробітну плату Петті визначав мінімумом засобів існування, але підкреслював, що вона є лише частиною вартості, яка створюється робітником

Основні праці:

  • 1) "Трактат про податки та збори" (1662)
  • 2) "Слово мудрим" (1664)
  • 3) "Політична анатомія Ірландії" (1672)
  • 4) "Політична арифметика" (1676)
  • 5) "Дещо про гроші" (1682)

У своїх дослідженнях У. Петті намагався застосувати науковий метод - метод абстракції. Він прагнув проникнути у глибину економічних явищ, пояснити їх причини. Він розмежовував зовнішню видимість явищ та їх сутність. Петті зробив висновок про наявність певних закономірностей, яким підпорядковуються економічні явища та процеси. Тим самим він підійшов до розуміння економічного закону, що виражає сутність економічних явищ. Петті вважається засновником трудової теорії вартості.

Генезис класичної школи політекономії у Франції відбувався в інших історичних умовах, ніж в Англії. До кінця XVIII ст. Франція залишалася феодальною державою з кризовим станом сільського господарства та слабким розвитком промисловості.

Політика Ж. Б. Кольбера зазнала краху, Англія здобула перемогу над Францією в боротьбі за зовнішні ринки збуту, меркантилізм не дістав подальшого розвитку. Теорії політекономії знайшли своє відображення при становленні капіталізму у різних країнах у XVII - на початку XVIII ст.., зокрема найбільше в Англії та Франції. Так, виникло вчення одного із засновників класичної політекономії Франції - П'єра Буагільбера (1646-1714) - про природні закони економіки. Особливості становлення французького капіталізму суттєво вплинули на формування економічних поглядів П'єра Буагільбера (1646—1714) і спричинили його ворожість до ідей меркантилізму.

Він заперечував недоцільне втручання держави в економічне життя й вимагав свободи торгівлі, яка забезпечить гармонію інтересів. Економічні закономірності П. Буагільбер шукав у сфері матеріального виробництва, а основою останнього вважав сільське господарство. Багатством він проголошував не гроші, а вироблені товари, метою товарного виробництва вважав споживання. За теорією П. Буагільбера, розподіл праці між галузями має здійснюватися шляхом вільної конкуренції.

Різний економічний розвиток капіталізму в Англії та Франції спричинив і відмінності в розвитку класичної політичної економії в цих країнах. Контраст між англійською та французькою класичними школами наочно демонструють праці У. Петті та П. Буагільбера. Розбіжності поглядів двох учених можна дослідити в багатьох напрямках:

  • - ставленні до меркантилізму: У. Петті довгий час пропагував ідеї меркантилізму, а П. Буагільбер головною метою вважав викриття безпідставності цієї політики;
  • - У. Петті був прихильником розвитку промислового виробництва, а П. Буагільбер захищав інтереси сільського господарства;
  • - У. Петті розумій гроші як стимул економічного розвитку, П. Буагільбер — як зло, необхідне для товарного обміну;
  • - у центрі дослідження У. Петті була мінова вартість товару, а у П. Буагільбера — споживна.
 
<<   ЗМІСТ   >>