Німеччина

Після об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., були створені сприятливі умови для завершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Уряд країни здійснював великі вкладення перш за все в освіту, що пізніше дало свої плоди: теорії відносності А. Енштейна, квантової теорії у фізиці М. Планка, теорії електромагнітних хвиль Г. Герца, відкриття Рентгена та створення нових технологій, машин і апаратів для промисловості.

Поліпшилсь демографічна ситуація, швидко зростає міське населення. Якщо в містах у 1871 р. мешкало 36,1 %, то в 1910 р. — 60 % населення країни.

У 70—80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної на індустріальну-аграрну державу і завершується промисловий переворот.

Розвиваються швидкими темпами важка промисловість, хімічна. Це призвело до концентрації виробництва та утворення монополій. Останні виникали, в основному, у формі картелів і синдика тів. Особливо велика роль належала картелям.

Формується фінансова система. Отже, ряд зазначених факторів позитивно вплинув на економічний розвиток Німеччини в кінці XIX ст., дав їй можливість і стати другою промисловою державою світу й завдяки швидкій індустріалізації випередити

Англія

З переходом до монополістичного капіталізму Англія втрачає свою промислову першість на світових ринках, якою вона користувалася в середині XIX ст. Це країна, де вперше в світі виникла фабрична промисловість, в середині XIX ст. виробляла майже 50% світової промислової продукції і вважалася "фабрикою світу". Але, починаючи з 70 років XIX ст., темпи зростання промислового виробництва в Англії значно уповільнюються. Якщо в період з 1815 р. до початку 70-х років XIX ст. середньорічний приріст промислової продукції складав 3,4%, то з 70-х років XIX ст. до 1914 р. він зростав лише на 1,7%, тобто вдвічі менше, внаслідок чого питома вага Англії у світовому промисловому виробництві безперервно зменшувалася. В 1914 р. Англія виробляла лише 1/7 світової промислової продукції замість 1/2.

Наприкінці 19 століття країна втрачає всі свої світові позиції, причинами такої ситуації стало:

здійснення першою промислового перевороту, тобто в кінці століття промислове обладнання було вже повністю морально та фізично застарілим і не могло витримати конкуренції зі сторони інших країн;

вивіз капіталу, який здійснювався переважно в англійські колонії, що зменшувало розміри капіталовкладень у самій Англії, гальмувало оновлення основного капіталу;

затяжний розвиток впровадження досягнень науки та техніки;

політика фритредерства з боку Англії, що звузила ринки для англійських товарів;

неможливість вистояти конкуренцію зі сторони США і Німеччини, які мали підприємства, обладнані сучасною технікою, що дало можливість знизити собівартість своєї продукції і перетворити продукцію Англії у неконкурентоспроможну;

світова аграрна криза 1874р., викликана надходженням на європейський ринок дешевого американського хліба (Англія втрачає свою аграрну базу й все більше залежала від імпорту хліба);

негативно впливало на розвиток англійської економіки також недооцінювання значення використання електроенергії (як наслідок низька енергоозброєність праці порівняно зі США та Німеччиною, особливо в старих галузях економіки).

Із-за вивозу капіталу Англія втратила питому вагу фінансових ресурсів, що допомогли б їй досягти рівня розвитку Німеччини та США. Тому, най розповсюдженою формою монополій виступали акціонерні товариства причому для залучення заощаджень трудящих та дрібної буржуазії дозволялося випускати акції номіналом до 1 ф. ст.

Процес монополізації промисловості відбувався дуже повільно і в результаті частка Англії у світовому промисловому виробництві впала. Країна втратила свою світову промислову першість. Незважаючи на втрату своєї першості доходи всіх верств населення продовжували зростати. Національний дохід в останній чверті XIX ст. виріс втричі, а доходи підприємців від зарубіжних капіталовкладень збільшилися в дев'ять разів. Залишався найпотужнішим у світі її воєнний флот, на який витрачалося близько половини всіх видатків державного бюджету.

В цей період у 90-тих роках зароджується кембриджська економічна школа, яка дала повштох на створення нового економічного напрямку - неокласичного. Основним представником та засновником цієї школив виступив Альфред Маршал (1842-1924), який намагався створити універсальну модель об'єднавши різні течії економічної теорії. Він вважав найважливішим елементом економіки ціну, а рушійною силою економіки - свободу і конкуренцію.

Франція

Франція опиняється на другому місці по рівню розвитку промисловості після Англії, але наприкінці XIX ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце. До основних причини уповільнення темпів економічного розвитку слід віднести:

переважання підприємств, що виробляли предмети розкоші, а саме: модний одяг, парфумерію, ювелірні вироби тощо. Відповідно таким видом діяльності займалися дрібні підприємства їх не було вигідно об'єднуватися та здійснювати концентрацію промислового капіталу;

переважання сільського населення у демографічний структурі, що мало парцелярний характер, а це не давало можливості збільшувати обсяги виробництва, тому що там переважало натуральне господарство;

нестача сировини та палива, особливо вугілля гальмувало розвиток промисловості, в свою чергу це сприяло зростанню собівартості продукції які не могли витримати конкуренції зі сторони інших держав;

Поразка Франції у Франко-прусській війні 1870—1871 рр. значно погіршила економічну ситуацію країни, що принесло їй великі матеріальні та територіальні збитки. Німеччина анексувала два найбільші промислове розвинуті департаменти Франції - Ельзас та Лотарингію, де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн.

Відчутними були й інші втрати: воєнні видатки становили близько 16 млрд. фр., Франція повинна була у короткий термін сплатити 5 млрд. фр. контрибуції. Війна забрала життя 1,5млн французів, або 3,5% населення, що також негативно вплинуло на внутрішній ринок країни, а отже й на обсяги виробництва. Все це певною мірою стримувало концентрацію промислового капіталу та утворення монополій.

У зв'язку з мілітаризацією економіки, викликаною протистоянням провідних країн світу та створенням воєнно-політичних блоків, на початку XX ст. відбуваються значні зміни в розвитку важкої промисловості, країна досягає певних успіхів у розвитку автомобілебудування, авіабудування, суднобудування. Так, за рівнем розвитку автомобілебудування Франція займає друге місце у світі (після США). Зростають на початку сторіччя й обсяги виробництва чавуну та сталі, видобутку вугілля, але загалом темпи економічного розвитку країни залишаються низькими.

Відбувається формування фінансового капіталу, але постерігається вивіз грошового капіталу французами за кордон у вигляді позичок, під високий банківський відсоток. Так, у 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. фр., а в облігації та закордонні цінності - 104 млрд. фр., що негативно вплинуло на економічну ситуацію. У країні значно зросла кількість рантьє, які вкладали гроші в іноземні позики й без якого-небудь ризику отримували відсотки за цінними паперами. Прошарок рантьє напередодні першої світової війни у Франції становив близько 15% населення.

Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту, вони, навпаки, були значним об'єктом видатків державного бюджету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил.