Структурні зміни в світовому господарстві у другій половині XX століття та інтеграційні процеси в економіці європейських країн

Після другої світової війни світове господарство складалося з:

• - економічно розвинених країн;
• - держав соціалістичного табору;
• - країн, що розвиваються, утворених після розпаду колоніальної системи.

Основними чинниками розвитку світового господарства були:

• - розвиток науково-технічного прогресу;
• - поглиблення всесвітнього поділу праці;
• - інтернаціоналізація виробництва;
• - сформувалась світова інфраструктура — комплекс галузей, які обслуговували світові економічні відносини (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій);
• - розширилися і набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин.

Економічно розвинені країни. До них належали США, Японія, країни Західної Європи, які склали три фінансово-промислові панівні центри. В П половині XX ст. в них був здійснений поворот в інвестиційній сфері на користь масового споживання і соціальної інфраструктури.

Характерні особливості економічного розвитку:

• - зростання у виробництві ролі НТП;
• - запровадження механізації і автоматизації виробництва, нових технологій;
• - звільнення значних людських ресурсів з матеріальної сфери виробництва і використання їх у сфері послуг;
• - підвищення життєвого рівня населення;
• - в промисловості вичерпування національних родовищ руд і вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефективності використання палива зумовили скорочення у ВВП частки добувних галузей. Випереджаючими темпами розвивалося виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна промисловість. Друге місце в розвитку посідала електротехнічна галузь, провідна роль належала машинобудуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна.

В сільському господарстві відбувався перехід до машинного виробництва, стандартизованої продукції, землеробства, широке впровадження досягнень НТП. С/г перетворилося на індустріальну галузь, кількість працюючих тут зменшилася.

В середині 50-х років активізувався науково-технічний прогрес:

• - відбулися істотні зміни в техніці, яка охопила технологічну, транспортну, енергетичну, контрольно-управлінську види людської діяльності. З 50-х років до середини 70-х років з'явилися обчислювальні системи четвертого покоління, які стали технологічною та інформаційною основою перетворення індустріальної економіки в постіндустріальну. З середини 70-х років швидко росло виробництво персональних комп'ютерів. У 1968 році з'явився перший гнучкий робот, а у 1974 - перший комерційний робот, яким керував комп'ютер. Розпочався бурхливий розвиток енергозберігаючих виробництв, використовувались альтернативні джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо розвивалася біотехнологія -важлива галузь постіндустріального господарства. Наука перетворюється в виробничу силу, скорочується термін від народження наукової ідеї до її реалізації;
• - відбувається інтенсифікація виробництва;
• - зменшується енерго- та матеріаломісткість, розмір капіталовкладень і трудомісткість продукції;
• - знижуються затрати на сировину, обладнання;
• - змінюється характер і зміст праці, зростає роль інформаційної діяльності, виникають і розвиваються засоби масової інформації;
• - постійно зростали витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки;
• - з'явилися науково-виробничі комплекси - територіальні об'єднання корпорацій з науковими лабораторіями, створені та фінансовані державним і приватним капіталом для випуску нової продукції;
• - переважаючими були інтенсивні чинники розвитку економіки - модернізація, автоматизація виробничих процесів;
• - зросли капітальні вкладення у невиробничу сферу: освіту і фахову підготовку, науку, медицину.

В повоєнні роки зросла економічна могутність монополістичних об'єднань. Масовим стало виникнення транснаціональних корпорацій - монополій, що створювали за кордоном власні або спільні виробничі філії. До 70-х років у світі їх діяло 100 тисяч.

У таких умовах зросла економічна роль держави, яка в багатьох країнах була великим власником. їй належало 15-25% національного багатства. Державні капіталовкладення спрямовувалися в галузі, що забезпечували загальнонаціональні потреби — інфраструктуру, атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії, водо і газопостачання, транспорт, невиробничу сферу. Значні кошти витрачалися на воєнні замовлення . у 1970 році в США частка витрат у федеральному бюджеті становила 40%, Японії — 7,1%, ФРН- 23,7%, Англії — 13,7%, Франції -16,7%. Пошуки ефективних форм і методів державного регулювання економіки зумовили поступовий перехід наприкінці 60 —х років до „структурної стратегії". Вона ґрунтувалася на заохоченні певних галузей до вдосконалення і регулювання структури з врахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього господарства. Це був початок відходу від традиційних, за кейнсіанською теорією, макроекономічних методів.

В повоєнні десятиліття склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого рівня населення

• - реальна зарплата зросла вдвічі
• - зросли споживчі витрати, змінилася сама структура споживання (все менше грошей витрачалося на харчування, а більше на будинки, автомобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини).
• - до середини 70 —х років у всіх країнах Заходу були створені системи соціального забезпечення, які гарантували державну підтримку протягом всього життя. Соціальні витрати склали 5060% національного бюджету. Страхування: в разі безробіття, нещасного випадку, хвороби, пенсійне забезпечення.

Але в 1974-1975 роках в провідних індустріальних країнах відчули гостру економічну кризу, яка супроводжувалася падінням виробництва: у США — на 3%, ФРН — на 7,5%, Японії — на 14%.

Причини:

• - різке підвищення цін на нафту і нафтопродукти (у декілька разів) країнами — експортерами нафти у 1973 році.
• - Внаслідок цього зросли витрати, вартість товарів і відповідно зменшився попит з боку споживачів.
• - Країни - імпортери зменшили свої замовлення, що стало причиною скорочення виробництва і зменшення товарообороту.

Але вже в 1976-1977 роках було подолано нафтовий шок". Це був останній спалах традиційної індустрії.

В 1990 році на країни: США, Японію, Західну Європу припадало 59,3% світового експорту, та 60,7% світового імпорту.

Економіка США забезпечила найвищі показники ВНП на душу населення, але як свідчать розрахунки США поступово втрачає свої позиції - - у рівні зростання продуктивності праці.

• - динаміці середньорічних приростів ВВП
• - знижується частка у світовій продукції обробної промисловості
• - прогнозується, що США поступляться першим місцем в машинобудуванні країнам ЄС, а в електроніці - Японії.

Японія - економічно могутня держава, з промисловістю оснащеною найновішими технологіями, має великі валютно -фінансові ресурси, займає міцні позиції в міжнародному поділі праці. Продуктивність праці і заробітна плата - найвища в світі. 98% її експорту припадає на готові промислові вироби (2/5 лічильної техніки, морських суден, мотоциклів, роботів, 1/5 -продати автомобілів, сталі, текстильних виробів).

Серед західноєвропейських країн виділяються ФРН, Франція, Англія, Італія. На них припадає більше третини території, дві третини населення. Питома вага в „четвірці" зменшується у Англії, частка якої у західноєвропейській економіці зменшилась у ВНП Західної Європи на 25%, частка Франції та Італії у ВНП підвищилась. Найстабільнішою є ФРН, на яку не вплинуло навіть об'єднання з НДР на яку ФРН використала величезні ресурси аби підтягнути до свого рівня, частка ФРН у західноєвропейському ВНП складає 30 %. В другій половині XX століття була створена концепція постіндустріального суспільства (автор Д. Белл - відомий американський теоретик). Він вже на початку 70-х років вказав на визначальні риси нового суспільного устрою: - знання і інтелект стають основним виробничим ресурсом в постіндустріальному суспільстві. Метою є не тільки вироблення благ, а якість, а в широкому розумінні - якість життя.

Провідною соціальною групою стають представники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Швидкі темпи економічного зростання доповнюються початком органічної інтеграції в єдиний західноєвропейський простір. В 1951 році в Парижі було створено європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця організація об'єднала кам'яно - вугільну, залізорудну, металургійну галузі і контролювала 60% виплавляння сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.

В1957 році було підписано в Римі договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС), його підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Мета - створити спільний ринок, забезпечити рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення Західної Європи. Для чого передбачалося

• - ліквідувати митні бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів;
• - сприяти пересуванню людей;
• - проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів європейського інвестиційного банку.
• - Євроатом, створений в 1957 році мав координувати розвиток атомної енергетики.

В 1958 році були утворені вищий виконавчий, законодавчий та консультативний органи ЄЕС, відповідно: Комісія, Рада Міністрів, Євро - парламент. Бюджет співтовариства формувався з внесків його членів. Створення ЄЕС свідчило:

• - про подолання антагоністичного протистояння у Європі
• - з 1.07.1968 року було запроваджено єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн
• - успішно проводилася с/г політика
• - з 1.01.1993 року функціонує єдиний внутрішній ринок співтовариства, відмінені обмеження щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей
• - у листопаді 1993 року вступив в силу Маастрихтський договір, згідно з яким до кінця десятиріччя Європейське

Співтовариство мало перетворитись у валютний, економічний і політичний Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, громадянством та валютою. 1 січня 1999 року на єдину валюту - євро перейшли 11 держав ЄС. Євро буде засобом безготівкового розрахунку поряд з національними валютами. Ціни в країнах вже зараз подвійні. З 2002 року з'явилися і готівкові євро. На сучасному етапі до ЄС входить 15 країн. У 1973 році до нього вступили Великобританія, Ірландія, Данія. У 1981 році - Греція, у 1986 році - Іспанія, Португалія, У 1995 році - Австрія, Швеція, Фінляндія. Кандидатами до вступу до ЄС є країни колишнього соціалістичного табору - Польща, Чехія, Угорщина та Естонія. Схиляються до поступового вступу до ЄС частини колишнього СРСР, в тому числі і Україна.

Отже, для господарського розвитку провідних країн світу друга половина XX століття стала періодом: поступової стабілізації основних галузей промисловості; зростання виробництва товарів споживання; підвищення життєвого рівня населення; застосування досягнень науки, інформації та комп'ютеризації надало економічному розвитку технотронного характеру; людська діяльність набуває духовного виміру; фізична праця поступається місцем розумовій; індустріальна епоха трансформується в постіндустріальну.

Резюме

Розвиток США у роки світової війни (1939—1945 рр.). У 4090 рр. економіка країни на шляху позитивного розвитку з великими капіталовкладеннями та з постійним зростанням доходів. Німеччина та Японія зазнали поразки у світовій війні, опинилися в іншому становищі. Вони виявилися повністю залежними від країн-переможниць і, перш за все, США. Ці країни втратили свої колонії, виплачували величезні репарації. Крім того, їх зруйноване господарство було докорінно організаційно і структурно перебудоване. " Німецьке диво". Розвиток Японії після поразки у другий світовій війні. Підняття економіки Японії. Господарський розвиток країн Західної Європи у післявоєнний період суттєво відрізнявся. Англія і Франція менше постраждали від військових дій, ніж Німеччина та Японія. Крім того, вони і після війни зберегли величезні колоніальні та залежні території, що сприяло тривалішому збереженню в цих країнах замкнутого національно-колоніального господарств. Структурні зміни в світовому господарстві у другій половині XX століття та інтеграційні процеси в економіці європейських країн