Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Економіко-кооперативна думка: М.В. Левитський, С.В. Бородаєвський, Б.М. Мартос, Ю.В. Павликовський, О.М. Луцький

Економічна думка періоду Гетьманщини представлена різними еволюційними поглядами на розвиток господарських форм та включення їх у європейську торговельно-ринкову систему, що було основою економічної політики Б. Хмельницького та І. Мазепи.

Праці раннього періоду представлені конституцією Пилипа Орлика "Гетьманське самодержавство" та вченнями Д. Апостола.

Першою офіційною пам'яткою статистики України, що дійшла до нас, є "Зборівський реєстр українського козацтва" (1649), коли були переписані дорослі воїни-козаки, голови родин, здатні нести службу за власний кошт. У наступні десятиліття й століття не раз проводилися часткові поповнення перепису населення України.

Іншим було ставлення до населення і його трудового потенціалу, української економічної думки, представники якої з незалежним розумінням і повагою ставилися до людської праці, намагалися звеличити її, не принижуючи гідності людини, надати незалежних морально-етичних якостей. Такий підхід до праці відповідав менталітету народу, форми буття якого визначалися протягом тривалих історичних епох.

У творах того періоду висловлюються думки щодо чесної праці, за усунення дискримінації у торгівлі, ремеслі й інших видах господарської діяльності, що повинні проходити на основі моральних засад.

Архімандрит Інокентій Гізель (1600 - 1683) також виступав із позиції християнського світогляду. Він звернув увагу на працелюбство і його морально-етичні засади. І. Гізель у межах концепції християнських гріхів відвертав людей від лінивства, бо воно є гріховним.

У межах концепції "економічних гріхів" вчений критикував усі категорії населення, які намагалися нечесним шляхом збагатитися, одстоював справедливі цілі, виступав проти лихварства, ремісників-партачів і торговельних шахраїв.

Так, з аналізу лихви він виводить такі сентенції: "1. якщо маєш гроші вдома, то сам їх використовуй; 2. якщо даєш гроші комусь то цей повинен чимось віддячити. Гроші не самі собою, але через старання і працю, прибуток і користь творять" (Злупко)

Надто важливим є те, що в великому творі І. Гізеля "Мир с Богом человеку" йдшлося про широкий спектр різних видів господарської діяльності, засвідчуючи тим самим високий рівень поділу праці в Україні у середині та другій половині XVII століття. Уже в той час Україна розвивалась у контексті загальноєвропейського ринку, мала конкуренцію, формуючи національний ринок. Тому різні види господарювання, ремесла, торгівлі належало поважати.

Яскравим представником економічної думки XVII ст. був Опанас Ордін-Нащокін (1605—1680), державний і політичний діяч, ініціатор заходів щодо затвердження абсолютизму, утвердження самостійності й незалежності Росії. У складеному ним "Новоторговому статуті" (1667) торгівля вважалася найважливішою статтею доходу Російської держави. Як прихильник активного торгового балансу він обстоював перевищення обсягів вивезення товарів над обсягом їх увезення, нагромадження національного капіталу, заборону чи обмеження вивезення золота й срібла з Росії. Ця політика несла в собі елементи раннього меркантилізму, пов'язані з монетарною системою, і відповідала інтересам молодого російського дворянства.

Як бачимо, ідеї меркантилізму не обійшли Росію, але на відміну від вчених Заходу російські економісти не розглядали активний торговий баланс як єдине джерело багатства. На думку Юрія Крижанича (1618— 1683), розвиток продуктивних сил у промисловості, землеробстві й ремеслах, а також праця простих людей, які створюють товари, можуть бути джерелом стабільніших державних доходів, ніж нагромадження золота й срібла від активної зовнішньої торгівлі. Ю. Крижанич вважав за доцільне сконцентрувати управління зовнішньою торгівлею та підпорядкувати його загальним інтересам народу.

Провідним ідеологом російського купецтва кінця XVII — початку XVIII ст. був Іван Посошков (1652—1726), відомий політичний і економічний діяч епохи Петра І, що поділяв принципи його реформаторської діяльності. Найважливіша праця вченого — "Книга про злиденність і багатство" — присвячена можливостям і необхідності примноження народного багатства, регламентації праці як промислових робітників, так і кріпосних селян, виважених відносин з природою. У системі поглядів І. Посошкова торгівля посідала перше місце, а виробництво й торгівля розглядались як єдиний народногосподарський комплекс. Щодо теорії грошей І. Посошков був номіналістом; він стверджував, що їх цінність визначається авторитетом царя.

Економічна політика й соціально-економічні погляди Богдана-Зиновія Хмельницького (15951657), гетьмана України, державного діяча й полководця, істотно вплинули на розвиток економічної теорії в Україні. Б. Хмельницький боровся не проти феодальних відносин, а проти великої земельної власності польських і українських магнатів, польської шляхти, монастирів і короля.

Він розумів необхідність удосконалення рентних відносин, а також переваги натуральної та грошової ренти перед відробітковою (панщиною). Діяльність Хмельницького була спрямована на розвиток ремесел, промислів, і торгівлі, розширення економічних зв'язків України з Росією. Велика увага приділялася питанням зовнішньої торгівлі України, формуванню національного купецтва. Уміло здійснювалася політика протекціонізму через управління митними тарифами: імпортне й експортне мито становило 2 % вартості товарів, а золото, срібло й дорогоцінне каміння звільнялися від імпортного мита, проте обкладалися високим експортним митом. Одним з основних напрямків економічної діяльності Б. Хмельницького була також фінансова політика, яка зводилася до збільшення додаткового продукту та норми його нагромадження

Вчений Климентій Зіновьєв відобразив у своїх творах професіоналізацію праці. Ним були визначені майже 50 видів господарських занять. Він захоплено писав про гончарів, рільників, ткачів, теслярів, шевців, склярів, мірошників, гутників, друкарів, виноробів, слюсарів, лікарів, пивоварів тощо. Здається, не було в той час в Україні жодного виду занять, про які б не сказав доброго слова К. Зіновьєв, використавши поетичну форму. Він своєрідно відтворив зародження індустріалізації економіки не лише в Україні, але й в країнах Західної Європи, створивши енциклопедію способу життя українського народу XVIII ст. Варто зауважити, що акцент на поділі праці український поет зробив ще за доби І. Мазепи. Це було задовго до появи "Багатства народів" А. Сміта, який у своїх творах виходив із законів поділу праці.

На час теорій останнього припадає творчість Григорія Сковороди, який також не обминув проблем праці у своїх філософських роздумах.

У концепції "Всесвітньої Божої економії" Г. Сковороди однією з найважливіших компонентів була спорідненість праці та економія часу. "Бог - найкращий економ," - стверджував філософ. Усе, що потрібно людині, вона знайде у собі, тобто, працюючи, задовольнить свої потреби. Тому людина повинна прагнути до якомога більшої економії праці, відмовитися від бездіяльності. "Кинь, люб'язний друже, бездіяльність, -закликав Г. Сковорода. - Тут же берись до діла, бо час упливе".

Вільна праці - вільна людина - суспільний ідеал Г. Сковороди. В епіцентрі вчень стоїть людина, поведінка якої закодована в її внутрішньому стані. З'ясовував проблему праці, багатства, доброчинності через людину. Здатність людини до праці - це не фізичні її ознаки, а духовна наповненість, яку мислитель і намагався поєднати з матеріальною результативністю її застосування. Критично ставився до тих хто зневажав селянську працю.

У своїй байці "Бджола й шершень" філософ захищає поведінку першої, бо бджола постійно працює. Бджолина праця - це природний взірець спорідненості з природними обдаруваннями, відповідно до яких кожен повинен займатися тільки визначеною йому справою. Бог, на думку Г. Сковороди, наповнив усі посудини відповідно до їх місткості, на яких стоїть напис "Нерівна усім рівність". Отже кожен повинен займатися призначеною йому справою, не гаючи часу, який не можна зберегти інакше, ніж в добрих учинках. У них треба шукати щастя хліборобові, священнослужителеві, студенту, тощо. "Щастя в серці, серце в любові, любов же в законі вічного", -ось засада Г. Сковороди.

Єлисей Феофан Прокопович - визначив предмет і завдання економічної науки. Радив завести книгу прибутків і витрат, тримати в охайності свій інвентар.

А. Алейников відстоював вільну торгівлю продуктами землеробства, добивався права селянам самим продавати свої вироби. Вимагав заборонити закріпачення, перетворювати у кріпаків іммігрантів, надати більшу свободу і "козацький" статус сиротам, наділивши їх землею.

Яків Петрович Козельський виступав проти виняткових привілеїв родового дворянства. Відстоював інтереси селянства: вимагав надання селянам не тільки права власності на рухоме майно, але права спадковості у землеволодіння. Вимагав втручання держави у відносини між селами і поміщиками, встановлення законів, які регулюють відносини селянами і поміщиками незалежно від волі останніх.

Я.П. Козельський розумів добробут як те, що приносить постійне задоволення, до якого люди прагнуть, але рідко хто цим користується. Розглядав у морально повнонавчальній філософії дві частини: юриспруденцію та політику. Розділив закони на божественні, натуральні, всесвітні і цивільні. Протестував проти того, щоб в Росії убогу людину називали бідною, а простий народ підлим. Він виступав проти марнотратства, хвалив ощадливість, таврував скупість, не любив скнар.

Власність, господарська поведінка, моральні засади - це стиржневий корелятів економічних уявлень. Багато уваги приділяв людським добродійствам і вадам, окремо розглядав відносини між людьми, зокрема економічні. В економіці він виводив ціну окремо безпосередньо з обміну. Осуджуючи лінощі він був проти надмірної праці, її пригнічення, бо це не приносить економічного результату.

У 80рр. 16 ст. в ході боротьби проти унії та католицизму виникає полемічна література. Вона мала гостру соціальну та політичну спрямованість. Видатними полемістами були: Герасим Смотрицький, Іван Бороцький, Іван Вишневецький та інші. Так зокрема тема соціальної рівності притаманна творам і Вишневецького (др. пол. 16 - перш 17 ст.). він виступав проти уніатства, критикував існуючий соціальний суспільно-економічний лад. Він говорив, що будь-яке багатство, яким володіють пани і духовенство створене працею і потом кріпаків. В своїх працях він показав основні форми, за допомогою яких здійснювалася привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податки, торгівельний та лихварський прибуток. Він розумів, що майнова соціальна нерівність людей не від природи або Бога, а від земних несправедливостей

Резюме

Теоретико-методологічні принципи, що історично домінували під час еволюції напрямків, течій та шкіл економічної думки. Витоки економічної науки, що дійшли до нас в пам'ятках економічної думки. Економічна думка Русі. Економічна думка періоду Гетьманщини. Вчення Б. Хмельницького та І. Мазепи; Конституція Пилипа Орлик -„ Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування", „Гетьманське самодержавство"; Д. Апостола, Інокентія Гізеля, Климентія Зіновієва, Єлисея Феофана Прокоповича, А. Алейникова і Я.П. Козельського. Г. Сковорода - в епіцентрі вчень стоїть людина, поведінка якої закодована в її внутрішньому стані. З'ясовував проблему праці, багатства, доброчинності через людину тощо.

 
<<   ЗМІСТ   >>