Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія права

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Класична політична економія про економічні та правові сторони суспільних процесів

Важливою складовою економічного походу до права є його методологія, яка істотно відрізняється від методології, прийнятої в рамках юридичної науки.

Економічна теорія як наука з'являється в умовах індустріального етапу розвитку суспільства, коли система товарно-грошових відносин виокремлюється в особливу сферу життєдіяльності зі своїми власними законами розвитку. Економічні відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивідів і суспільства, підкоряються об'єктивним закономірностям, які діють подібно силам природи - тобто їх не можна змінювати чи виправляти. Виконуючи певні економічні дії, люди приймають рішення відповідно до характеру функціонування об'єктивних законів, що дозволяє їм досягнути бажаних результатів.

Приміром, в процесі економічного відтворення частина продукту повинна бути спрямована на виробництво, а не на споживання. Якщо ж вважати за необхідне, що частину для відтворення можна розраховувати тільки на основі бажаного уявлення, то це може привести або до не споживання, або до надмірного виробництва, що в тому чи іншому випадку призведе до руйнування умов господарювання. Норма, якої необхідно дотримуватися, виступає об'єктивним причинно-наслідковим зв'язком між виробництвом і споживанням. Розуміючи необхідність цієї норми, люди виробляють для нормальної діяльності спеціальні правила, дотримання яких дозволяє їм досягнути певного результату. Ці об'єктивно визначені правила стають правами. Під останнім треба розуміти "сукупність методів надання конкретному індивіду "повноважень" обирати будь-який спосіб використання конкретних благ серед класу незаборонених способів використання цих благ" [1, с. 47]. У цьому розумінні право виступає як об'єктивна можливість та доцільність здійснення конкретних дій.

Об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки формуються поза свідомістю людей, спрямовуючи їх діяльність в межах певного коридору свободи. Якщо суб'єкти (усвідомлено або не усвідомлено) діють відповідно до об'єктивних закономірностей, це призводить до нормального упорядкованого стану їх життя. Іншими словами, якщо люди діють згідно об'єктивного закону, це дозволяє їм отримати нормальний очікуваний результат [2, с.40]. Нормальні дії економічних суб'єктів потребують закріплення в конкретних усвідомлених способах обмеження, координації та упорядкування. В цьому випадку право стає найзагальнішим інститутом спільної діяльності людей.

Класична політична економія вивчає всі явища і процеси як форми об'єктивних економічних відносин, на які не впливають вольові рішення людей. Навпаки суб'єктивні уявлення людей є наслідками їх об'єктивного способу життєдіяльності [3, с.94].

Поки економічні відносини носять достатньо простий характер, суб'єкти самостійно формують свої повноваження і обирають конкретні способи використання економічних благ. Це означає, що право виступає як природна внутрішня установка економічної діяльності людей. По мірі ускладнення економічних зв'язків між суб'єктами все більше виникає потреба в усвідомленому упорядкуванні їх дій за допомогою юридичного закріплення волевиявлення господарюючих суб'єктів. Найкращим чином це може зробити держава, яка не тільки санкціонує законодавчі норми, але захищає і примушує їх виконувати всіх, хто потрапляє в сферу законодавчого поля.

Примітки

  • 1. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты / Т. Эггертссон : пер. с англ.. - М.: Дело, 2001. - 408 с.
  • 2. Економічний закон, за словами А. Маршалла, це "очікуваний при певних умовах образ дій членів будь-якої професійної групи, що уявляє собою нормальні дії цієї групи саме при даних умовах" (Маршалл А. Принципы политической экономии. Т.1: / А. Маршалл : пер. с англ.. - М. : Прогресс, 1983. - 415 с).
  • 3. Розкриваючи економічні та правові сторони суспільних процесів, К. Маркс підкреслював, що юридичні форми, в яких економічні угоди виявляються як добровільні дії учасників - це "юридичні форми, будучи тільки формами не можуть самі визначити цього змісту угод. Вони тільки виражають його"
 
<<   ЗМІСТ   >>