Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія права

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Принцип утилітаризму

Принцип утилітаризму протягом більше ста років залишався одним із найважливіших і незаперечним принципом державної політики. Але в 1932 році була опублікована робота Роббінса "Ессе про природу й значення економічної науки", у якій він висунув основний довід проти утилітаризму, що поклав початок дискусії, яка триває й понині [1]. Роббінс стверджував, що утилітаризм заснований на передумовах, деякі з яких є ненауковими й неспроможними.

По-перше, в основі утилітаризму лежить принцип добробуту: добробут суспільства складається з добробуту окремих членів, і для того, щоб вибрати альтернативу, що максимізує корисність, яку отримують члени суспільства, необхідно визначити корисність членів суспільства, яку вони отримують при різних альтернативах.

По-друге, утилітаризм припускає, що корисність, одержувана кожним членом суспільства, може бути в принципі виміряна як кількісна величина, тобто, можливе визначення її абсолютного значення (принцип кардиналізму) [2].

По-третє, утилітаризм допускає можливість міжособистісного порівняння корисностей. Корисності різних людей можна порівнювати, підсумовувати й віднімати.

Роббінс заперечив другу і третю передумови утилітаризму - принцип кардинализму і можливість міжособистісного порівняння корисностей. Він заявив, що можливе лише порівняння корисностей як порядкових величин, тобто можна просто сказати, порівнюючи два стани, почуваєте ви себе краще, чи гірше, але не можна точно сказати наскільки. Порівняти ж корисності окремих людей неможливо.

Критика Роббінса завдала серйозного удару по утилітаризму. В економічному середовищі виникла дискусія, метою якої було подолання надзвичайного суб'єктивізму органів, що приймають колективні рішення. У результаті цієї дискусії був запропонований критерій Колдора-Хікса.

Примітка

  • 1. Підхід до оцінки державної політики, що застосовувався до 1930-х років, базувався на уявленнях про те, що міжособистісні порівняння корисностей можуть бути здійснені на більш менш об'єктивній основі. В основі цього підходу лежав принцип утилітаризму.
  • 2. Принцип кардиналізму стверджує, що корисність, яку отримує кожний член суспільства, може бути в принципі виміряна як кількісна величина, тобто, можна визначити її абсолютне значення. На запитання: "Як поживаєш?" кожний міг би відповісти "Сьогодні на 70, а вчора на 90". Принцип ординалізму, навпаки, обмежується лише порівнянням корисностей як порядкових величин (я почуваю себе сьогодні гірше, ніж учора).

Критерій ефективності Парето

Методологія економіки права дозволяє з'ясувати протиріччя між справедливістю та ефективністю за допомогою різних критеріїв. Найбільш поширеним є використання критерію ефективності по Парето[1, с. 268-269].

Згідно з цим критерієм рішення суду (або закон) слід визначити як ефективне, якщо поліпшення стану хоча би одного із членів суспільства не призводить до погіршення стану жодного із залишених його членів. Так ефективність базується на принципі процесуальної справедливості [2, с.23].

Критерій ефективності Парето уникає проблеми агрегування переваг. Якщо закон (або судове рішення) приведе до поліпшення стану хоча б одного із членів суспільства й при цьому не погіршить стану жодного з інших членів суспільства, тоді цей закон (або судове рішення) буде являти собою поліпшення по Парето. Якщо ж подальші поліпшення по Парето неможливі, то ситуація буде розглядатися як оптимальна по Парето.

Цей критерій не вимагає визначення абсолютного значення корисностей, а також порівняння корисностей різних членів суспільства, він обмежується порівнянням корисностей однієї і тієї ж самої особи як порядкових величин. При застосуванні даного критерію потрібно всього лише визначити, порівнюючи два стани, чи почуває себе людина краще або гірше у зв'язку з новим законом.

У практичному плані критерій означає, що повинні прийматися лише ті рішення законодавця, які одержали одностайну підтримку всіх членів суспільства.

На перший погляд, цей критерій уявляється досить привабливим. Але він є малопридатним для вирішення практичних проблем. У реальному світі дуже важко знайти угоду або який-небудь політичний крок, які відповідали б критерію поліпшення по Парето, тому що будь-яка угода або зміна законодавства обов'язково викличе в кого-небудь негативну реакцію.

Непридатність критерію по Парето для вирішення практичних проблем виникає внаслідок того, що він надає надмірного значення втратам, які понесуть одні члени суспільства, незалежно від того, наскільки значним буде виграш інших членів суспільства.

З іншого боку, дуже багато ситуацій проходять тест на ефективність по Парето, адже якщо укладенню угоди або прийняттю нового закону перешкоджають високі трансакційні витрати і внаслідок цього стан не можна покращити, тоді ці ситуації будуть ефективними по Парето, тому що в противному випадку люди виявили б і скористалися з можливості Парето-поліпшення.

Критики критерію ефективності по Парето як інструменту оцінки бажаності законодавчих змін висловлюють наступні аргументи.

По-перше, при використанню цього критерію переваги людей розглядаються як заздалегідь задані й жодним чином не оцінюються. Тим часом деякі переваги людей являються аморальними, або приводять до руйнування людської особистості (наприклад, переваги наркоманів або людей, що одержують корисність від знущань над іншими людьми).

По-друге, критерій ефективності по Парето виходить із існуючого розподілу ресурсів і не оцінює його справедливість. "Парето оптимальним може бути стан, при якому одні люди мають крайній нестаток, а інші купаються в розкоші, за умови, що стан бідних не можна поліпшити, не зазіхаючи на багатство заможних" [3, с.11].

Несправедливість вихідного розподілу ресурсів залишається за рамками аналізу. Якби дохід і багатство були розподілені по-іншому, то ефективність зажадала б іншого використання економічних ресурсів. Тому ми можемо сказати, що результати застосування критерію ефективності залежать від розподілу багатства в суспільстві. Можлива велика кількість ефективних по Парето станів суспільства при різному розподілі доходів у суспільстві.

В економічній теорії в даний час немає загальноприйнятого ендогенного критерію порівняння таких Парето-оптимальних станів, які різняться за справедливістю розподілу доходу.

Ми знову повернулися до вихідного питання: чи потрібно ефективному по Парето стану суспільства завжди віддавати перевагу, ніж не ефективному по Парето.

По-третє, критерій не ставить ніяких меж ринковим відносинам. Якщо знайдеться покупець і продавець, готові укласти угоду, то все може стати товаром, тому що в цьому випадку сторони відчують, що їхній стан покращився [4, с.11].

Примітки

  • 1. Ефективність по Парето - концепція ефективності, запропонована італійським економістом і соціологом Вільфредо Парето й названа його ім'ям. Якщо ситуація, що змінилася в результаті якої-небудь угоди, буде кращою хоча б для одного індивіда, а положення інших не зміниться і їм буде байдуже, яка ситуація буде мати місце - перша або друга, то ситуація, що змінилася, буде вважатися поліпшенням по Парето в порівнянні з першою ситуацією. Ситуація буде оптимальною по Парето, якщо не існує ні однієї угоди, яка буде являти собою поліпшення по Парето. Поліпшення по-Парето - такий перерозподіл ресурсів, при якому стан, в крайньому разі, одного індивіда покращиться, а стан усіх інших індивідів не погіршиться.
  • (Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 268-269).
  • 2. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. -С.17-30]; Гриценко О. А.. Економічна теорія права: шляхи пошуку предмету та методології / O.A. Гриценко // Наукові праці Дон НТУ. Серія економічна. Випуск 38.1. - С.18-24.
  • 3. Приклад. Художник, що голодує, погоджується продати за безцінь картину, над створенням якої він працював кілька років. Йому потрібно одержати кілька доларів, щоб купити хліб і не вмерти з голоду. Чи буде ця угода являти собою поліпшення по Парето? Художнику потрібні ці два долари, а покупець віддає перевагу картині, але за два долари. Всі сторони поліпшили свій стан, тому ця угода буде поліпшенням по Парето (Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 11).
  • 4. Приклад. У Пакистані, наприклад, існувала наступна практика. Багаті злочинці, засуджені до страти британським правосуддям, могли купити собі заміну, заплативши людині, готовій прийняти страту замість них. Угода була повністю добровільною. Сер Річард Бертон запитав одного бідняка, який погодився прийняти покарання за вбивство, яке не скоював, чому той іде на це. Бідняк відповів, що він був жебраком усе життя, шлунок його порожній, дружина й діти ледве живі від голоду. Це доля, але для нього нестерпно бачити, як страждає його родина. Він одержав двісті п'ятдесят рупій. На ці гроші він зможе купити гарної їжі й наїстися перед тим, як покине цей світ, а гроші, що залишилися, отримають його дружина й діти (Одинцова М.И. Экономика права. М.: Издательский дом ГУВШЭ, 2007. - С. 11).
 
<<   ЗМІСТ   >>