Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія права

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

"Формула Лернда Хенда" як аналітичний інструмент економічного аналізу права

Економічний аналіз права одержав широкий розвиток і поширення в США завдяки використанню судами економічних методів при прийнятті рішень по конкретних справах. Між тим, багато аналітичних інструментів, які в даний момент вважаються доктринами економічного аналізу права, були розроблені судами США при розгляді конкретних справ і лише згодом розвинені теоретиками економічного аналізу права.

Одним з яскравих прикладів такого аналітичного інструменту є "формула Лернда Хенда" (Learned Hand formula). Вперше ця формула була вироблена суддею Лерндом Хендом (Learned Hand) у справі United States v. Carroll Towing (1947) для визначення належної міри передбачливості причинителя шкоди при визначенні провини у формі недбалості [1, с.30].

Суддя Хэнд вказав, що для визначення чи мала місце недбалість із боку причинителя шкоди в розглянутій справі ключове значення мають три елементи: 1) імовірність настання події, що призвела до заподіяння шкоди потерпілому (Р); 2) розмір заподіяного збитку у випадку настання вказаної події (L); 3) витрати по вживанню заходів обережності, які необхідні для запобігання настання події, що заподіює шкоду (В).

Особа, що не вжила заходів обережності, які могли запобігти настанню події, що заподіяла шкоду, визнається винною (у формі недбалості) у тому випадку, якщо витрати по вживанню можливих заходів обережності вищі, ніж розмір заподіяної шкоди, помножений на ймовірність настання шкідливої події (тобто якщо В< P*L).

Це цілком очевидно відповідає економічному підходу до права, оскільки "людина карається тільки в тому випадку, якщо вона діяла неефективно й не вжила виправданих з точки зору витрат заходів застереження" [2, с. 23].

Примітки

  • 1. Яковлева C.B. Экономический анализ норм предпринимательского права / Предпринимательское право : вызовы времени. Научные труды кафедры предпринимательского права / Выпуск 1 . - М.: ГУ ВШЭ, 2009. - С.12-37.
  • 2. Гриценко O.A. Економічна теорія права: проблеми та перспективи розвитку / O.A. Гриценко // Вісн. Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія і право. - 2010. - №1. - X.: Право, 2010. - С. 23.

Ефективність і справедливість

В економічному аналізі права нормативні судження про правові норми зазвичай основуються на ефективності цих норм.

Один із аргументів, що висувається критиками економічного аналізу права, заключається в тім, що основним принципом правового регулювання є справедливість, і саме про неї повинен у першу чергу піклуватися закон [1]. Справедливість і ефективність розглядаються як протилежні поняття.

Ефективність і справедливість не завжди вступають у конфлікт одна з одною. Немало ситуацій, коли ефективність ухвалених рішень збігається зі справедливістю.

Ефективне правове рішення може й не бути справедливим, а справедливе рішення може бути неефективним.

У сфері права існує також поняття справедливості розподілу.

Економічна теорія права в першу чергу цікавиться ефективністю розміщення ресурсів, які відбуваються в результаті зміни правових норм.

Примітки

1. У юриспруденції застосовуються різні категорії справедливості, які специфічні для різних сфер права.

Наприклад, при оцінці правил відповідальності за ненавмисне заподіяння шкоди поняття справедливості може ґрунтуватися на класичному принципі коригувальної справедливості, суть якого полягає в необхідності компенсувати збиток, заподіяний жертві нещасного випадку.

У договірному праві поняття справедливості припускає непорушність обіцяного, а також виплату компенсацій за порушення договірних зобов'язань (коригувальна справедливість).

У карному праві поняття справедливості засноване на ідеї правосуддя, що відплачує ("око за око").

Поняття процесуальної справедливості припускає слідування раніше встановленим правилам, надання індивідам інформації про ті правила, які будуть застосовуватись до них, а також можливість і право сторін брати участь у процесі встановлення правил і прийняття рішень, які накладуть на них обмеження (голосування й участь у відправленні правосуддя).

 
<<   ЗМІСТ   >>