Види логістики

Види логістики класифікують за рядом ознак [55; 56; 73; 78; 93; 108; 128].

• 1. За масштабами розроблюваних проблем виділяють такі рівні логістики:
  • - макрологістику;
  • - мікрологістику.

Деякі автори розглядають ще мезологістику та металогістику.

Макрологістика досліджує процеси, що проходять на загальнонаціональному і міждержавному рівні. Макрологістика — проведення національної або глобальної логістичної стратегії, що спрямована на формування стійких торгово-економічних зв'язків між окремими країнами та регіонами. Прикладами глобальної логістичної стратегії є угоди про створення регіональних міжнародних організацій (ЄС, СНД, АСЕАН, НАФТА та інших), згідно з якими спрощуються або скасовуються митні формальності, впроваджуються загальні стандарти та інше.

Мезологістика розглядає процеси, які протікають на регіональному рівні та у повних ланцюгах поставок від добування сировини до споживання.

Металогістика стосується груп підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Мікрологістика розглядає проблеми управління логістичними потоками на рівні окремого підприємства. Окрім внутрішньовиробничих, мікрологістика охоплює логістичні процеси між підприємством та його постачальниками, споживачами, транспортними фірмами, посередниками тощо.

Згідно з іншим підходом: мікро — рівень підприємства; мезо — область; макро — рівень держави; мега — рівень регіону світу або інтеграційного угрупування, наприклад, єврологістика; мета рівень — глобальна логістика.

• 2. За зонами управління логістика підприємства поділяється на:
  • - зовнішню (займається питаннями управління потоками, які виходять за межі підприємства, але перебувають у сфері його впливу);
  • - внутрішню (спрямована на управління потоковими процесами в межах підприємства).
• 3. За функціональними областями логістика поділяється на:
  • - закупівельну (постачання);
  • - виробничу (виробничих процесів);
  • - збутову (розподільну).

Закупівельна логістика вирішує питання, що належать до сфери забезпечення підприємства необхідними ресурсами.

Виробнича логістика охоплює питання з управління переміщенням та зберіганням ресурсів безпосередньо в процесі виробництва.

Збутова логістика пов'язана із управлінням потоком товарів від виробника до споживача.

• 4. За змістом логістичних операцій розрізняють транспортну, складську логістику, логістику запасів, інформаційну, фінансову логістику.
• 5. За сферами господарської діяльності виділяють такі види логістики: виробничих підприємств; промислову; будівельну; агрологістику; комерційну (торговельну); митну; банківську; освітню; логістику послуг (туризму, побутового обслуговування тощо); логістику рециклювання (утилізації, повернення тари) та ін.

Актуальність використання логістики удосконаленні господарської діяльності підприємств України

Тенденції світового економічного розвитку призводять до зростання вимог до ефективності діяльності підприємств, що пов'язані з активізацією їх асортиментної політики, скороченням життєвий цикл товарів, ускладненням прогнозування попиту, збільшенням складських та транспортних витрат. Тому все більш актуальним стає раціональне планування виробництва та збуту, що зорієнтовані на задоволення попиту з мінімальними витратами, посилення координації між взаємопов'язаними видами діяльності. Вирішення цих завдань потребує розвинутої логістики, наявності компетентного логістичного менеджменту. Логістичний підхід до управління бізнесом стає головною складовою його конкурентоспроможності. Західні фахівці в області логістики вважають, що компанії, які досягли в логістиці світових стандартів, здатні отримувати конкурентні переваги за рахунок постійного вдосконалення якості обслуговування клієнтів. Це шлях, яким ідуть всі розвинуті країни та провідні компанії світу.

Логістика сприяє ефективному розвитку підприємства завдяки вибору відповідної логістичної стратегії; формуванню адекватної логістичної системи; раціональній організації логістичного процесу на підприємстві; розв'язанню проблем міжфункціональної та міжорганізаційної координації та інтеграції.

Ефективність логістики яскраво ілюструє класичний приклад. Будівельне устаткування складно транспортувати, воно великих розмірів і не вміщується в контейнери. Це істотно збільшує вартість транспортування. Фірма-виробник устаткування, застосовуючи інтегрований логістичний підхід до управління, вирішила проблему скорочення витрат на транспортування своєї продукції шляхом координації діяльності та погодження інтересів виконавців на різних стадіях проходження продукту. На етапі проектування будівельне устаткування було сконструйовано так, що деякі його деталі можна було зняти й укласти так, щоб вийшов ідеальний прямокутник, який легко вміщується в контейнер і штабелюється.

Вже практично доведено [35; 78], що економічний ефект від застосування логістичного підходу до управління потоками ресурсів містить такі складові:

• - скорочення запасів на всьому шляху логістичного потоку (від 30 до 70%) за рахунок високого ступеня погодженості дій учасників логістичних процесів, підвищення надійності поставок, раціональності розподілу запасів тощо;
• - скорочення часу проходження товарів по логістичному ланцюгу. Так в західних країнах безпосередньо на виробництво товару витрачається лише від 2% до 5% сумарного часу, більше 95% часу використовується на проходження його каналами поставки (транспортування та зберігання). Скорочення цієї складової дозволить прискорити оборотність капіталу, покращити обслуговування споживачів;
• - зниження транспортних витрат (на 30-50%) шляхом оптимізації маршрутів та графіків руху транспорту;
• - скорочення витрат ручної праці на операції з вантажем завдяки застосуванню однотипних засобів механізації, однакової тари, аналогічних технологічних прийомів вантажопереробки в усіх ланках логістичного ланцюга.

Сукупний економічний ефект від використання логістики, як правило, перевищує суму ефектів від покращення перерахованих показників завдяки інтегративним властивостям логістичних систем.

Про ефективність застосування логістики свідчить закордонний досвід. За даними Європейської логістичної асоціації та Національної ради з управління фізичним розподілом США впровадження логістичного підходу дає можливість на 10-30% знизити собівартість продукції та на 30-70% скоротити обсяги матеріально-технічних запасів.

Зокрема, на підприємствах "Форд", "Дженерал Моторз" впровадження логістичного підходу дозволило зменшити рівень запасів на 40%, у фірмі "Ксерокс" — у два рази. З досвіду провідних західних компаній відомо, що скорочення на 1% витрат на виконання логістичних функцій еквівалентне 10%-му зростання обсягів продажу [60]. В окремих зарубіжних фірмах витрати на логістику зазвичай коливаються в межах 5-35% від обсягу продажу в залежності від типу бізнесу, географічного масштабу діяльності і співвідношення вагових та цінових характеристик матеріалів і продукції [24]. Затрати на логістику, як правило, складають одну з найвагоміших статей витрат, що пов'язані з веденням бізнесу.

Концепція логістики набуває все ширшого використання у вищих ешелонах управління компаніями, покладається в основу ділової стратегії фірм та використовується як знаряддя у конкурентній боротьбі. Сьогодні складно уявити повноцінне виробництво або маркетинг без логістичної підтримки. Більшість споживачів в розвинутих країнах світу вже давно сприймають високу якість логістики як належне.

Розглянемо стан розвитку логістичної діяльності та логістичного забезпечення в Україні. Вважається, що в Україні концепція логістики отримала розповсюдження починаючи з 1990-х років. В 2006 році в Києві відбувся 1-й Міжнародний форум "Логістика в Україні", на якому виступали логісти-практики з підприємств "Сармат", "Чумак", "УВК", "Київстар", "Крафт фудс Україна", "Тетра пак", "АВК" та інші. Видається ряд спеціалізованих журналів. На організацію логістичного процесу на вітчизняних промислових підприємствах щорічно витрачається від 10 млрд. дол. США. За підрахунками Української логістичної асоціації, в Україні на перевезення, зберігання продукції та сировини підприємства витрачають 15 % ВВП (для порівняння, — в ЄС і США логістичні витрати становлять 12-16 %, у Китаї — 26 %, в Японії — 6 %). За даними експертних оцінок, в Україні 70 % логістичних витрат припадає на транспорт (7 млрд. дол. США), 25 % — складське зберігання (2,5 млрд. дол. США), близько 5 % — управління логістичними потоками (0,5 млрд. дол. США). Експертами Української логістичної асоціації було проведено опитування серед логістичних операторів стосовно способів організації логістики на українських підприємствах [154]. Результати опитування представлено на рис. 1.1.

У світовій практиці існує чотири підходи до організації логістичної діяльності підприємства. Перший — підприємство самостійно створює відділ логістики, функції якого полягають у здійсненні всіх процесів логістичної діяльності від закупівлі сировини/матеріалів до збуту продукції. За використання цього підходу будуються склади підприємства, створюється автопарк, формується великий штат працівників, тобто мова йде про цілком автономний підхід до здійснення логістичної діяльності (мовою фахівців — 1р1). Другий підхід передбачає передачу виконання частини логістичних функцій стороннім компаніям. Наприклад, складське зберігання або окремі види перевезення (2р1). Третій підхід — аутсорсинг усіх логістичних функцій, зокрема управління поставками сировини та відвантаження продукції (3р1). Четвертий підхід — тісна співпраця з логістичним провайдером, який не лише забезпечує доставку, відвантаження та координування, а й просуває товар у роздрібній мережі (4р1).

Західні компанії в основному використовують два останні способи організації логістики. За даними експертів в Європі та США вже понад 60 % виробників вдаються до послуг спеціалізованих логістичних фірм, працюючи з ними за підходами 3р1 і 4р1. Близько 40 % компаній передають лише частину логістичних функцій аутсорсинговим фірмам за підходом 2р1. Власний логістичний відділ та використання підходу 1р1 використовують лише великі компанії [184].

Рис. 1.1. Способи організації логістичної діяльності на підприємствах України

Ситуація в Україні відрізняється від західних підприємств. На українському ринку за принципом автономної логістики працює близько 10 % підприємств. В основному це компанії, які володіють власними складами та автопарком. Навіть великі міжнародні компанії, які вийшли на український ринок у 1990-х роках, ще донедавна намагались самостійно здійснювати логістичне управління діяльністю, оскільки існував цілий ряд об'єктивних причин: відсутність логістичних операторів, складських приміщень класів А і В, нерозвинений ринок автоперевезень. З часом ситуація на українському ринку почала змінюватись, й більшість іноземних підприємств поступово почали передавати частину логістичних функцій на аутсорсинг.

Майже 90 % українських виробників працюють за схемою 2p. Підприємств, які віддали повністю логістичне забезпечення на аутсорсинг, в Україні є щонайбільше I % За проведеним дослідженням логістичних компаній України, що надають комплекс консалтингових послуг з підтримки бізнес-процесів у сфері стратегічного й операційного менеджменту, інформаційних технологій, транспортування, складування тощо, визначено основні підприємства-клієнти різних галузей економіки, а саме: підприємства важкої промисловості (I5 %), підприємства енергетики (20 %), підприємства фінансового сектора (I0 %), підприємства машинобудівної галузі (I0 %), на торгівлю і будівництво припадає по 7 %, найменше на сільське господарство — I % [I84].

На сучасному етапі в логістичній діяльності українських підприємств аутсорсинг займає досить вагому частку. Спостерігається також стабільне збагачення спектра сервісу, що надається постачальниками логістичних послуг.

Логістичний аутсорсинг діяльності машинобудівних підприємств представлений в Україні близько 50 професійними логістичними операторами, зокрема такими компаніями як: "Група Берег", "Карго-Сервю", "Комора С", "УВК", "ТБН Логістик", "Фордон", "УЛС", "ЄВ-РОСИБ-Логістика", "Укрпродукт-Логістик", "Ост-Вест Экспресс", "Ін-Тайм". Із входженням України у СОТ на український ринок почалась експансія міжнародних логістичних компаній, які активно розвивають свою діяльність, середа яких: "ASTRA", "DHL", "FedEx", "Fiege", "Ups", "Kuehne&Nagel", "Raben", "Schenker Ukraine", "Maersk Logistics Україна", "FM Logistic", "Revival Express". 70-80 % цих логістичних компаній — це вузькоспеціалізовані посередники, що займаються транспортуванням, експедицією, складуванням, митним оформленням, вантажопереробкою та ін. Протягом останніх трьох років в Україні почав формуватись і ринок комплексної логістики.

За підсумками національного рейтингу "Logistics Award Ukraine — 20II" були визнані наступні компанії переможці різних логістичних номінацій: у номінації "Кращий логістичний провайдер" — TOB "Рабен Україна", TOB "Комора-С"; у номінації "Кращий постачальник ІТ-рішень в управлінні ланцюгами постачань" — ПП "Українські інтелектуальні технології"; у номінації "Краще IT-рішення для складу" — TOB "Квантум Інтернешенел"; в номінації "Краща консалтингова компанія" — TOB "КТС Плюс"; у номінації "Кращий логістичний оператор контейнерних перевезень" — "Uni Laman Group"; у номінації "Кращий складської оператор" — TOB "Комора-С"; у номінації "Краща транспортно-експедиційна компанія" — TOB "Рабен Україна", AT "ДПД Україна"; у номінації "Кращий виробник складського та спеціалізованого обладнання" — "Schoeller Arca Systems"; у номінації "Кращий персонал в логістиці" — AT "ДЦЦ Україна".

Структура ринку логістичного аутсорсингу України має такий вигляд (рис. 1.2) [184].

В Україні аутсорсинг розвивається не так активно як за кордоном, що пояснюється цілою низкою причин, найпоширенішими серед яких є недотримання прийнятих зобов'язань щодо рівня обслуговування; відсутність стратегічного бачення серед управлінського персоналу; складність у досягненні зниження витрат; зростання цін після встановлення співпраці; зниження можливості впливу і контролю щодо функцій, які передаються логістичному провайдеру; відсутність консультативних можливостей, які спираються на знання, тощо.

Однак, можна відзначити й приклади ефективного використання аутсорсингу у сфері логістики на українському ринку. В Україні спостерігається тенденція до створення потужних компаній, які спеціалізуються на наданні послуг у сфері збереження та переробки вантажів (митні та складські термінали). В Європі така послуга існує на достатньо високому рівні: загалом існує багато потужних складських терміналів місткістю 50-60 тис. палето-місць. В Україні в подібних послугах зацікавлені підприємства таких міст як: Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, а також морські порти. Водночас, пропозиція логістичних послуг із збереження та переробки вантажів є недостатньою.

Рис. 1.2. Структура ринку логістичного аутсорсингу України

Варто відзначити значний потенціал вітчизняного ринку логістичних послуг. Особливо актуального значення набуває практичне впровадження процесів логістизації на машинобудівних підприємствах, що забезпечить зниження витрат виробничого, складського, транспортно-експедиторського та збутового характеру.

Промислові підприємства України найбільше використовують складські та транспортно-експедиторські аутсорсингові логістичні послуги. Складська система виступає інтегрованою частиною будь-якої логістичної системи, а склади — основною ланкою між виробниками і споживачами. На сьогодні український ринок складської нерухомості, за оцінками консультантів і девелоперів, є одним із найперспективніших напрямів розвитку ринку нерухомості. Попит на якісні складські приміщення значно перевищує пропозицію на ринку.

За даними дослідження ринку складської нерухомості України проведеного міжнародною консалтинговою компанією у сфері комерційної нерухомості Collers International [184], на сьогодні його структура має вигляд (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Структура ринку складської нерухомості України

З рис. 1.3 видно, що найбільшу частку ринку складської нерухомості на сьогодні займають низькоякісні приміщення класів "С" та "Б", які не відповідають вимогам міжнародної логістичної діяльності (про поділ на класи складів див. п.10.1).

Спостерігається і така негативна тенденція на цьому ринку, як перевищення попиту на складські сучасні приміщення класу "А" та "В" над їх пропозицією на ринку. Тому, вітчизняним ріелторам доводиться задовольняти значний попит на складські приміщення класу "А" та "В" за рахунок складської нерухомості нижчого рівня.

Функціонування ринку складської нерухомості тісно пов'язане із динамічним розвитком сфери торгівлі, ринку логістики й дистрибуції та, опосередковано, з транспортно-експедиторським ринком. На сьогодні структура ринку експедирування за видами транспорту [185] має такий вигляд (рис. 1.4).

Найбільша частка в структурі ринку експедирування України належить перевезенням залізничним транспортом. Залізничний транспорт є найбільш розвиненим в Україні. За вантажообігом він виконує основні обсяги перевезень — 56,7 %. Однак, якщо мова йтиметься про надання транспортно-експедиторських послуг спеціалізованими транспортними організаціями, то лідером виступить ринок автотранспорту, частка якого становить 18,8 %.

Рис. 1.4. Структура ринку експедиторських послуг за видами транспорту

За даними порівняльного аналізу, проведеного Міжнародним банком розвитку і реконструкції та Міжнародною фінансовою корпорацією [57], виявлено, що за якістю транспортної системи та ефективністю логістичного забезпечення серед 155 країн Україна посідає 102 місце з індексом логістичної ефективності 2,57 (для порівняння: Росія — 94, Сербія — 83, Латвія — 37, Ізраїль — 31, Швеція — 3, Сінгапур — 2 та Німеччина — 1 місце з індексом 4,19). Цей аналіз показує, що від інших держав Україна відстає, особливо у сферах митного проходження, якості транспортної інфраструктури, зручності перевезень та їх маршрутів, а також якості логістичних послуг (рис.1.5).

Рис. 1.5. Порівняння загальних індексів оцінки логістики України та інших держав

Підтвердженням актуальності впровадження логістичного підходу на українських підприємствах можуть бути тенденції, які прослідковуються в результаті аналізу офіційних статистичних даних:

• - зменшення прибутковості вітчизняних підприємств та висока питома вага збиткових підприємств;
• - зменшення прибутку через утримання надлишкових матеріальних запасів.

Потенціал логістики дозволить будь-якому підприємству досягти суттєвого скорочення витрат зважаючи на те, що за оцінками фахівців, питома вага логістичних витрат в собівартості продукції в Україні сягає близько 40%. Однак є ряд труднощів, що заважають розвитку логістики в Україні:

• - нестача організованих оптових товарних ринків;
• - недостатній рівень розвитку систем зв'язку і телекомунікацій;
• - нестача фахівців відповідної кваліфікації;
• - поганий стан автомобільних доріг;
• - недостатня кількість вантажних терміналів, а також їх низький техніко-технологічний рівень;
• - високий ступінь фізичного і морального зносу рухомого складу транспорту;
• - слабкий рівень механізації і автоматизації складських робіт;
• - недостатнє виробництво сучасної тари і упаковки тощо. Сприятливими факторами розвитку логістики в Україні виступають:
• - вигідне географічне положення України;
• - зростання обсягів роздрібної та оптової торгівлі;
• - перевищення попиту над пропозицією логістичних послуг;
• - велика ємність ринку логістичних послуг;
• - вихід на ринок України міжнародних торгових операторів, що використовують логістичні послуги;
• - низькі витрати будівництва складських приміщень у порівнянні з інших об'єктів нерухомості тощо.

За індексом ефективності логістики LPI-2012 (Logistics Performance Index) Україна знаходилася в рейтингу 2012 року на 66 місці серед 155 країн [186].

Таким чином, ефективність функціонування вітчизняної економіки значною мірою залежить від рівня розвитку логістичної інфраструктури, логістичного аутсорсингу та ступеня відповідності виконуваних логістичних функцій й операцій міжнародним стандартам і нормам. Відповідність виконуваних логістичних функцій міжнародним стандартам сприятиме підвищенню конкурентоспроможності української продукції, створенню сприятливих умов для її експорту, інтеграції вітчизняних підприємств до світового ринку тощо.