Управління запасами у мікровиробничих логістичних системах

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами — сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі (замовлення) продукції для поповнення запасів.

Такими системами є:

• 1. Система із фіксованим обсягом замовлення;
• 2. Система із фіксованим інтервалом часу замовлення;
• 3. Система із встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня (орієнтована на роботу із значними коливаннями попиту);
• 4. Система "мінімум-максимум" (використовується у тому випадку, коли витрати на облік запасів та витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають співрозмірними із втратами від дефіциту запасів).

Основними є перші дві системи, останні дві — їх поєднання. Порівняльна характеристика основних систем управління запасами наведена в табл. 7.13, а їх переваги та недоліки представлені у табл. 7.14. Основне розходження між ними полягає в наступному. У моделі з фіксованим обсягом виробляється чергове замовлення на постачання, коли запас матеріалу знижується до визначеного рівня. Ця подія може відбутися в будь-який момент, у залежності від швидкості споживання матеріалу. Що ж стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через заздалегідь визначений (контрольний) період часу.

Таблиця 7.13. Відмінності між моделями з фіксованим обсягом і з фіксованим періодом замовлення

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності підприємств застосовується так звана "система оперативного управління", коли через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: чи замовляти ресурси та в якій кількості.

Таблиця 7.14. Порівняння основних систем управління запасами [78]

З розвитком інформаційних технологій, застосування сканерів у місцях продажів з'явилася система "запаси, що управляються продавцем (постачальником)" (vendor managed inventory, VMI). Згідно з цією системою здійснюється сумісне управління запасами: організації-продавцю ресурсів доручається вести контроль над запасами, хоча утримувати їх продовжує організація-покупець. Покупець більше направляє свої замовлення постачальнику, а направляє йому інформацію про фактичне використання ресурсів або продаж товарів, величини поточних запасів, а також про додаткове стимулювання збуту. На основі отриманих даних постачальник сам приймає рішення про поповнення запасів споживача, який вказує лише бажані верхні і нижні границі розміру запасів. Вигоди покупця полягають в скороченні запасів з меншим ризиком дефіциту (інформація замінює запаси), вигоди постачальника — в можливості достовірніше планувати виробництво і збут своєї продукції без попереднього замовлення, краще обслуговувати покупців при змінах попиту. Однак при такому підході зростає залежність покупця від постачальника при меншій його відповідальності за запаси ресурсів, виникає потреба в більш досконалому інформаційному забезпеченні

Графічна інтерпретація основних систем управління запасами наведена на рис. 7.12 та 7.13.

Рис. 7.12. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення (д)

Рис.7.13. Система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (і)

Розмір замовлення розраховується за наступною формулою:

де q3 — розмір замовлення, шт.;

Zmax — максимально бажаний запас, шт.;

2факт — фактичний рівень запасів на момент перевірки, шт.;

Znoxp — очікуване споживання під час постачань, шт.

Однією з найпоширеніших моделей оптимізації поточних запасів, а відповідно й відповіді на питання — яким повинен бути обсяг запасів, — є модель економічно обґрунтованого розміру замовлення, відомої як модель Уілсона, або модель EOQ (англ. Economic Order Quantity model), або як її ще називають — модель оптимального розміру поставки.

В основу цієї моделі покладено логістичний підхід до визначення ефективності систем, що мають різні види витрат. Модель широко використовується у практиці діяльності зарубіжних, а останнім часом і вітчизняних великих компаній з налагодженим і жорстко структурованим виробничо-технічним процесом як для оптимізації поточних запасів в процесі управління ними, так і в процесі аналізу запасів товарно-матеріальних цінностей (аналізу виробничих запасів) з метою оцінки ефективності використання різних видів і груп запасів, а також їхнього обсягу загалом у попередньому періоді.

Для визначення оптимального розміру замовлення запасів потрібно враховувати релевантні витрати на їхнє придбання та зберігання — витрати, що змінюватимуться залежно від рівня запасів (витрати, на які справляє вплив або кількість запасів, що зберігаються, або кількість зроблених замовлень). Витрати, на які не будуть впливати зміни рівня запасів, не є релевантними.

Оптимальний розмір замовлення повинен бути таким, щоб сумарні річні витрати на закупівлю ресурсів (Взаку„) і на зберігання запасів (В3^ер) були найменшими за даного обсягу споживання (виробництва):

Взакуп + В3бер ► min.

Графічне представлення визначення оптимального розміру замовлення наведено на рис.7.14 — витрати на закупівлю ресурсів зі збільшенням розміру замовлення зменшуються, що відповідає гіперболічній залежності; витрати на зберігання запасів зростають пропорційно розміру замовлення; крива загальних витрат має вгнутий характер, що свідчить про наявність мінімуму, який відповідає оптимальному розміру замовлення (поставки) S0. Значення оптимуму S0 співпадає з точкою перетину кривих Взакуп і Взбер.

Економічний розмір замовлення (EOQ) визначається за формулою Уілсона:

де Е0)) — оптимальний розмір замовлення, од.; С0 — витрати виконання замовлення, грн.;

сі — закупівельна ціна одиниці ресурсу, грн.; 5 — річний обсяг поставок, од.;

и — частка витрат на зберігання в ціні одиниці ресурсу.

Рис. 7.14. Графічна інтерпретація визначення оптимального розміру замовлення

Приклад 7.4. Визначити оптимальний розмір замовлення на комплектуючий виріб за таких умов: згідно даних обліку вартість подання та виконання одного замовлення складає 200 грн., річна потреба в комплектуючих виробах — 1550 шт., ціна одиниці комплектуючого виробу — 560 грн., вартість зберігання комплектуючого виробу на складі дорівнює 20% його ціни.

Розв'язування: Економічний розмір замовлення:

Щоб уникнути дефіциту комплектуючого виробу, можна округлити оптимальний розмір замовлення у більшу сторону. Таким чином, оптимальний розмір замовлення складає 75 штук. Отже протягом року потрібно розмістити 21 (1550/75) замовлення.

Приклад 7.5. Річна потреба в деталях 1700 шт., кількість робочих днів в році — 230 днів, витрати на зберігання однієї деталі складають 10% від ціни деталі, витрати на організацію одного замовлення — 50 грн., ціна одиниці продукції — 100 грн., час постачань — 8 днів, можлива затримка постачань 2 день. Визначити параметри системи з фіксованим розміром замовлення.

Розв'язування: Економічний розмір замовлення:

Подальший розрахунок представлено в табл. 7.15.

Таблиця 7.15. Розрахунок параметрів системи з фіксованим розміром замовлення

Приклад 7.6. Річна потреба в деталях 2550 шт., кількість робочих днів в році — 230 днів, витрати на зберігання однієї деталі складають 15 % від ціни деталі, витрати на організацію одного замовлення — 70 грн., ціна одиниці продукції — 200 грн., час постачань — 9 днів, можлива затримка постачань 2 день. Визначити параметри системи з фіксованою періодичністю.

Розв'язування: Економічний розмір замовлення:

Подальший розрахунок представлено в табл. 7.16.

Таблиця 7.16. Розрахунок параметрів системи з фіксованою періодичністю

При організації постачань ресурсів на підприємствах можуть застосовуватись різні умови та обмеження, що збільшує кількість факторів впливу на оптимальний розмір замовлення, порівняно з наведеною формулою. Такими додатковими факторами можуть бути:

• 1. Знижки на транспортні тарифи при збільшенні обсягу вантажоперевезення. В цих умовах чим більша партія поставки, тим нижчі витрати на транспортування одиниці вантажу, однак при цьому збільшується обсяг запасів та витрати на їх утримання.
• 2. Знижки з ціни ресурсів при більших обсягах замовлення. В цих умовах теж зростають витрати на утримання запасів, однак скорочуються річні витрати на закупівлю ресурсів.
• 3. Обмеження за обсягом виробництва (реалізації). Економічний розмір замовлення може перевищувати потреби виробництва або не відповідати обмеженням по строках зберігання.
• 4. Обмеження за наявними складськими площами. При їх нестачі виникають додаткові витрати на оренду додаткових площ.
• 5. Закупівлі змішаних партій. При одночасні доставці кількох видів продукції діють знижки на ціни та тарифи на більший обсяг закупівель і вантажоперевезень.
• 6.Обмеженість капіталу. При нестачі наявних коштів для закупівлі запасів ресурсів необхідно врахувати витрати на отримання кредиту.
• 7.Використання власних транспортних засобів. В цих умовах транспортні витрати є фіксованими, і власний транспорт має бути завантажений повністю.

Визначення оптимального розміру замовлення з урахуванням впливу різних факторів проводиться за методом імітаційного моделювання, що зводиться до розрахунку сукупних витрат для різних обсягів закупівлі та вибору розміру замовлення, яке відповідає мінімальним витратам.

Базова модель економічного розміру замовлення та більшість її похідних моделей належать до так званих однопродуктових моделей, тоді як системи постачання включають в себе запаси різних предметів з великою кількістю їхніх видів (від кількох одиниць до сотень тисяч назв). Тому на практиці залежно від витрат на постачання за кожною номенклатурою їх слід поділяти на групи, підхід до яких може здійснюватися диференційовано з використанням АВС-схеми.

Щодо управління матеріальними запасами метод ABC — спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N товарно-матеріальних цінностей на три нерівно потужних підмножин А, В та С за такою схемою:

• 1) Встановлюється вартість кожного товару (за закупними цінами).
• 2) Розташовуються товари за зменшенням вартості.
• 3) Розраховується сума витрат на придбання.
• 4) Розраховується частка кожної позиції товару в загальній сумі витрат.
• 5) Асортиментні позиції розташовуються в порядку зменшення частки в загальній сумі витрат.
• 6) Товари поділяються на три групи — А,В,С залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Найбільш розповсюдженою є така класифікація: Група "А": найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні; Група "В": середні за вартістю товари — їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% матеріальних ресурсів, які зберігаються; Група "С": найдешевші товари — вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Визначені при проведенні аналізу групи мають різні характеристики і вимагають неоднакового управління. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю. Для А — товарів можна провести такі заходи: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання, регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів і т.д В-товари — це такі товари, які характеризуються середньо-вартісними величинами. Залежно від їх значення з ними варто працювати або як з А-товарами, або як із С-товарами. Через велику кількість і низьку вартість С-товарів, головна задача раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і складування. З цією метою можна проводити такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень, спрощений контроль замовлень, встановлення більш високого рівня страхових запасів і т.д. Концентрація зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не повинна означати, що В- або С-товари чи постачальники залишаються зовсім поза увагою. Однак їх економічний вплив не буде настільки вирішальним, як для А-класу.